Федотова Глікерія Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федотова Глікерія Миколаївна
Glikeria Fedotova.jpg
Народилася 10 (22) травня 1846
Орел, Російська імперія[1]
Померла 27 лютого 1925(1925-02-27)[1] (78 років)
Москва, РСФРР, СРСР[1]
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність актриса
Alma mater Московська державна академія хореографії (1862)
Вчителі Щепкін Михайло Семенович
Відомі учні Aleksandra Yablochkina[d]
Заклад Малий театр
У шлюбі з Alexander Filippovich Fedotov[d]
Діти Aleksandr Aleksandrovich Fedotov[d]
Нагороди

Гликерія Миколаївна Федотова (1846—1925) — російська актриса, заслужена артистка Імператорських театрів, народна артистка Республіки (1924)[2]. Герой Праці (1924).

Біографія[ред. | ред. код]

Гликерія Федотова, 1868 рік

Гликерія Федотова (в дівоцтві Позднякова) народилася 10 (22) травня 1846 року в Орлі. Рано залишилася сиротою на вихованні діда та далекої родички Позднякової, яка її удочерила. У 1856 році була прийнята і в 1862 році закінчила Московське імператорське театральне училище, де три роки навчалася балету, а потім перейшла у драматичний клас В. В. Самаріна.

Перші невеликі ролі актриса виконала в Малому театрі ще в 1858 році, будучи ученицею Театральної школи. У 1862 році І. В. Самарін доручив їй роль Вірочки в драмі Петра Боборикіна «Дитина», яку він обрав для свого бенефісу. 10 травня 1862 року, на день свого 16-річчя, Гликерія Позднякова була зарахована до трупи Малого театру.

У квітні 1863 року вийшла заміж за 22-річного актора Малого театру А. Ф. Федотова і стала виступати під його прізвищем. Через рік народився син Олександр, в майбутньому — актор і режисер Малого театру[3].

На портреті роботи Валентина Сєрова

До кінця 1860-х років Гликерія Федотова зайняла положення провідної актриси театру в амплуа молодих героїнь, приділяючи велику увагу техніці сценічної гри. У 1870-ті роки її талант сягає розквіту. Їй гарно вдавалися трагічні, комедійні, мелодраматичні і романтичні ролі. Вона вважалася однією з найкращих актрис театру Островського, зігравши в його п'єсах 29 ролей, деякі з яких (Снігуронька, Василіса Мелентьєва тощо) в однойменних п'єсах були призначені їй самим драматургом. Першу роль у його п'єсах — Катерину в «Грозі» — Гликерія Федотова виконала ще в 1863 році і грала її протягом 35 років.

У 1880-ті роки актриса перейшла на вікові ролі бабусь, матерів, жінок, взявши для освоєння відповідні прийоми акторської техніки дворічну відпустку. В цей же час на запрошення Костянтина Станіславського вона починає викладати акторську майстерність у «Товаристві мистецтва й літератури».

У 1905 році через важку хворобу ніг Федотовій довелося залишити сцену, однак до смерті актриса вважалася почесним членом трупи. Останній раз Гликерія Федотова піднялася на сцену в 1912 році, в 50-річний ювілей своєї сценічної діяльності у Малому театрі: вона зіграла царицю Марту в п'єсі Олександра Островського «Дмитро Самозванець і Василь Шуйський».

За оцінкою Володимира Немировича-Данченка, Гликерія Федотова, виконуючи свою роль, стежила і за всією виставою, домагалася ансамблевого звучання п'єси, допомагала партнерам і по суті була спів-режисером.

Серед учнів — Олександра Олександрівна Яблочкіна.

Гликерія Федотова померла в Москві 27 лютого 1925 року. Похована на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 11), поруч з могилами сина Олександра, який помер у 1909 році[3], та інших артистів Малого театру — Миколи Музіля, Івана Рижова та Михайла Царьова.

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Гликерія Федотова на поштовій марці СРСР, 1956 рік
Фото надгробка на могилі Гликерії Федотової та її сина Олександра Федотова на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 11)
  • 1883 — «Медея» Віктора Буреніна та Олексія Суворіна — Медея
  • 1884 — «Без вини винуваті» О. М. Островського — Кручиніна
  • 1886 — «Марія Стюарт» Фрідріха Шиллера — Єлизавета
  • 1887 — «Антоній і Клеопатра» В. Шекспіра — Клеопатра
  • 1890 — «Макбет» В. Шекспіра — Леді Макбет
  • 1890 — «Віндзорські пустунки» В. Шекспіра — місіс Форд
  • 1891 — «Цимбелін» В. Шекспіра — Королева
  • 1891 — «Плоди освіти» Лева Толстого — Звездинцева
  • 1892 — «Коріолан» В. Шекспіра — Волумния
  • 1894 — «Вовки і вівці» О. М. Островського — Мурзавецкая
  • 1900 — «Справа» Олександра Сухово-Кобиліна — Атуева
  • 1912 — «Дмитро Самозванець і Василь Шуйський» О .М. Островського — цариця Марфа

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • У 1956 році одна з вулиць Орла була названа на честь Федотової.
  • В пам'ять актриси в 1960 році вулиця в Москві, на якій жила Гликерія Миколаївна, стала називатися вулиця Федотової. У 1993 році вулиці повернули колишню назву Малий Николопєсковський провулок.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гоян Г. Гликерия Федотова. — М. — Л., 1940. (рос.)
  • Емельянов В. Г. Улицы города Орла. История названий. — Тула: Приок. кн. изд-во, 1986. — С. 75. — 128 с. — 5000 экз. (рос.)
  • Зограф Н. Малый театр второй половины XIX века. — М., 1960. (рос.)
  • Немирович-Данченко В. И. Речь на 50-летнем юбилее Г. Н. Федотовой, 8 января 1912 г.; О Г. Н. Федотовой. Из воспоминаний (1939) // Рождение театра. — М., 1989. (рос.)
  • Словарь членов Общества любителей Российской словесности при Московском Университете. — М.: Печатня А. Снегиревой, 1911. — С. 340—341. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]