Фердинанд Зауербрух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фердинанд Зауербрух
нім. Ferdinand Sauerbruch
Bundesarchiv Bild 183-S75122, Ferdinand Sauerbruch.jpg
Ім'я при народженні нім. Ernst Ferdinand Sauerbruch
Народився 3 липня 1875(1875-07-03)[1][2][…]
Бармен[d], Barmend, Вупперталь, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 2 липня 1951(1951-07-02)[1][2][…] (75 років)
Берлін, НДР[1]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність хірург, викладач університету
Галузь хірургія
Alma mater Марбурзький університет, Лейпцизький університет і Грайфсвальдський університет
Науковий керівник Ян Мікулич-Радецький
Знання мов німецька
Заклад Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Цюрихський університет, Марбурзький університет, Грайфсвальдський університет, Шаріте і Стамбульський університет
Учасник Перша світова війна
Членство Леопольдина і Прусська академія наук
Посада таємна рада
Військове звання generalmajord
Нагороди
Орден Червоного орла
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Альберта (Саксонія)
Військовий орден святого Генріха
Орден дома Гогенцоллернів
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
Галліполійська зірка
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

Ернст Фердинанд Зауербрух (нім. Ernst Ferdinand Sauerbruch, 3 липня 1875, Бармен, Німецька імперія - 2 липня 1951, Східний Берлін, НДР) - німецький хірург, один з основоположників грудної хірургії. Основні праці присвячені хірургічному лікуванню туберкульозу, раку легенів, хвороб стравоходу і серцестіння. Генерал медичної служби (1942).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1875 р в родині дрібного торгового службовця. Після закінчення гімназії, навчання на медичних факультетах Марбургського і Йенского університетів, і захисту дисертації в Лейпцигу (1901), Зауербрух 2 роки працював в лікарні Ерфурта. У 1903 р Зауербруха вдалося влаштуватися на роботу в якості асистента в клініку Йоганна Микуличі, відомого учня Теодора Більрота, в Бреслау. У 1904 р Ф. Зауербрух спільно з І. Микуличем здійснив чресплевральну торакотомію при градієнті (різниці) тисків. У 1910-1918 рр. - директор хірургічної клініки в Цюріху (Швейцарія), з 1918 завідувач кафедрою хірургії в Мюнхені, потім у Берліні в лікарні Шаріте.

Основні праці присвячені грудної хірургії, головним чином проблемам, пов'язаним з радикальними втручаннями на легенях. Намагаючись усунути шкідливі наслідки відкритого пневмотораксу і плевропульмонального шоку, запропонував знижувати внутрішньо грудний тиск, поміщаючи хворого в спеціальну герметичну камеру. За допомогою камери здійснив операції при туберкульозі і раку легенів, хворобах стравоходу і середостіння.

Після капітуляції нацистської Німеччини в 1945 року лікарня Шаріте відновила роботу в колишніх приміщеннях, і Ф. Зауербрух знову очолив хірургічне відділення, працюючи вже в умовах окупованої військами союзників Німеччини, і далі в НДР.

Помер в Східному Берліні 2 липня 1951.

Сім'я[ред. | ред. код]

У Зауербруха було 4 дітей: 3 сини і дочка:

Оцінка особистості[ред. | ред. код]

Один із учнів Зауербруха, єврей Рудольф Ніссен, у своїй автобіографії відзначає, що його вчитель не був антисемітом і допоміг багатьом єврейським медикам-емігрантам своїми рекомендаціями. Також Зауербрух навіть після приходу нацистів до влади намагався не розірвати контакти зі своїми друзями-єврейми за кордоном.

Відомий письменник Бертольт Брехт охарактеризував Зауербруха як аполітичного лікаря, який досяг високої майстерності завдяки тому, що не цікавився нічим, окрім медицини.

Зауербрух підтримав деякі «дослідницькі проекти» СС, в тому числі експерименти над людьми в концтаборах: наприклад, випробування на людях гірчичного газу в КТ Нацвайлер у 1943 році, які проводив Август Гірт. Водночас Зауербрух був одним із небагатьох німецьких медиків, які відкрито виступили проти нацистської програми евтаназії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Генерал медичної служби Зауербрух (Брюссель, 1943)

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Щодо успішності в гімназії його біограф відзначає буквально наступне: «Ф. Зауербрух - найбільший хірург нового часу, мислитель і філософ - в атестаті зрілості мав такі оцінки, що в нинішніх умовах він і думати не смів би про навчання на медичному факультеті університету».
  • Істориками зазначалося близьке знайомство Ф. Зауербуха і головного армійського хірурга Миколи Бурденка - до війни вони разом вчилися і стажувалися в провідних клініках Європи.[5]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118605798 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Who Named It?
  4. а б в Sauerbruch, Ferdinand-Ernst - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 2018-10-16. 
  5. Зауэрбрух и Бурденко: темные времена - Традиции - Журнал Лечение в Германии. Журнал Лечение в Германии. Процитовано 2018-10-16. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Werner E. Gerabek: Ferdinand Sauerbruch. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 22, Duncker & Humblot, Berlin 2005, ISBN 3-428-11203-2, S. 459 f. (Digitalisat).
  • Marc Dewey, U. Schagen, W. U. Eckart, E. Schönenberger: Ernst Ferdinand Sauerbruch and his ambiguous role in the period of National Socialism. In: Annals of Surgery. August 2006, Band 244, Heft 2, S. 315–321, PMID 16858197, PMC 1602148 (freier Volltext)
  • Tibor Doby: Development of Angiography and Cardiovascular Catheterization Littleton, Mass., USA, 1976, S. 123–126.
  • Wolfgang U. Eckart: Ernst Ferdinand Sauerbruch (1875–1951). In: Michael Fröhlich (Hg.): Die Weimarer Republik. Portrait einer Epoche in Biographien. Darmstadt 2002, S. 175–187.
  • Martin Friedrich Karpa: Die Geschichte der Armprothese unter besonderer Berücksichtigung der Leistung von Ferdinand Sauerbruch. Diss. med., RUB2005 Volltext (PDF; 4,7 MB).
  • Rudolf Nissen: Helle Blätter, dunkle Blätter. Erinnerungen eines Chirurgen. DVA 1969, öfters Neuaufl., zuletzt: Reprint Ecomed, Landsberg 2001, ISBN 3-609-16029-2 (S. 186–188: Wiedergabe eines Briefes, den Sauerbruch im April 1933 an diesen seinen Schüler jüdischer Herkunft schrieb, um ihn (vergeblich) zum Bleiben in Nazi-Deutschland zu bewegen. Eine interessante Quelle, wie Sauerbruch zu dieser Zeit intern den Nationalsozialismus einschätzte.) Explizite Biographie Sauerbruchs im Kapitel Sauerbruch: S. 143 bis 180 als Gegen-Entwurf zu Das war mein Leben (sowie häufige Erwähnung Sauerbruchs passim). Sein vergeblicher Versuch, durch Verhandlungen das Berndorff-Buch in dieser Form zu verhindern.
    • Rudolf Nissen: Sauerbruch. Die Entwicklung der Chirurgie der Brustorgane. In: Hans Schwerte und Wilhelm Spengler (Hgg.): Forscher und Wissenschaftler im heutigen Europa. 2. Erforscher des Lebens. Mediziner, Biologen, Anthropologen. Stalling, Oldenburg 1955 (abweichende Verlagsorte: Bremen, Hamburg) Reihe: Gestalter unserer Zeit, Band 4.
  • Leo Norpoth: Ferdinand Sauerbruch (1875–1951). In: Rheinische Lebensbilder, Bd. 1 (1961), hrsg. v. Edmund Strutz, S. 207–223.
  • Sabine Schleiermacher und Udo Schargen (Hg.): Die Charité im Dritten Reich. Zur Dienstbarkeit medizinischer Wissenschaft im Nationalsozialismus.Paderborn 2008, ISBN 3-506-76476-4.
  • Jürgen Thorwald: Die Entlassung. Das Ende des Chirurgen Ferdinand Sauerbruch. München 1983, ISBN 3-426-00011-3 (Das Buch war wegen seiner Aussagen Gegenstand rechtlicher Auseinandersetzungen).
    • DER SPIEGEL 47 / 1960 über Thorwalds Buch
    • DER SPIEGEL 6 / 1961 über den Prozeß der Familie gegen das Buch, den sie verlor
  • Jörn Henning Wolf: Ferdinand Sauerbruch und seine kineplastische Operation zum Funktionieren der «willkürlich bewegbaren künstlichen Hand». In: Zs. Operative Orthopädie und Traumatologie. Urban & Vogel, Vol. 3, Nr. 3, Aug. 1991, S. 221–226 ISSN 0934-6694 Print; ISSN 1439-0981 Online.
  • Peter Schneck: Sauerbruch, Ferdinand. In: Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 2, Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4.
  • Wolfgang U. Eckart: Ferdinand Sauerbruch - Meisterchirurg im politischen Sturm. Eine kompakte Biographie für Ärzte und Patienten, Springer Wiesbaden 2016, ISBN 978-3-658-12547-9, Online Ressource Ferdinand Sauerbruch 2016.