Фердинанд VII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фердинанд VII
Dei Gratia Hispaniarum et Indiarum Rex
Fernando VII, by López.jpg
Король Іспанії
Правління 1808-1833
(з перервою)
Попередник Карл IV
Наступник Ізабелла II
Біографічні дані
Дата народження 14 жовтня 1772(1772-10-14)
Мадрид
Дата смерті 29 вересня 1833(1833-09-29) (60 років)
Мадрид
Місце поховання Ескоріал, Іспанія
Дружина Марія Антонія Бурбон-Сицилійська
Другий шлюб Марія Ізабелла Португальська
Третій шлюб Марія Жозефа Саксонська
Четвертий шлюб Марія-Христина Бурбон-Сицилійська
Діти Ізабелла, Луїза Фернанда
Династія Бурбони
Батько Карл IV
Мати Марія Луїза Пармська
Royal Monogram of King Fernando VII of Spain.svg
Firma de Fernando VII.png

Фердинанд VII (нар. 14 жовтня 1784 — пом. 29 вересня 1833) — король Іспанії з 19 березня 1808 року по 6 травня 1808 року, вдруге з 8 грудня 1813 року по 29 вересня 1833 року. Походив з династії Бурбонів. Правив після зречення свого батька Карла IV (перший раз) та після вигнання Жозефа I Бонапарта (другий раз).

Принц Астурійський[ред.ред. код]

До того, як Фердинанд посів королівський трон у 1808 році, значну частину свого життя він провів у протистоянні з фаворитом свого батька Карла IV Мануелем де Годоєм. Негативні особисті якості, а саме, слабкодухість, недостатня рішучість, недовіра до оточуючих, стали причиною того, що низка заговорів проти Годоя закінчилася невдало. До того ж, Фердинанд з переляку видав усіх своїх спільників.

Прискорило падіння Годоя та передачу влади від Карла IV до Фердинанда зовнішній чинник — дії Наполеона I Бонапарта. У 1807 році французи окупували Португалію (згідно з Фонтенблоською угодою 1807 року), яка до того з 1801 року належала до Іспанії. 19 березня 1808 року Фердинанд став королем.

Правління[ред.ред. код]

Перше володарування Фердинанда VII було короткостроковим. Зречення Карла IV для Наполеона було несподіванкою Він мав свій план з контролю Іспанії — змінити династію Бурбонів на Бонапартів. Вже 23 березня Йоахім Мюрат зайняв Мадрид. Бонапарт запросив Фердинанда VII у Францію 20 квітня Наполеон став вимагати зречення Фердинанда на користь Карла IV, чого в підсумку і досяг 6 травня. Але Карл IV ще напередодні — 5 травня — зрікся на користь Бонапартів.

Після поразки Наполеона під Лейпцигом у 1813 році політика Франції щодо іспанських Бурбонів змінилася. 11 грудня 1813 року у Валансе укладено угоду, згідно з якою королем Іспанії визнавався Фердинанд VII. З 1814 по 1820 влада Фердинанд VII була абсолютною, і не стримувалася парламентом. Ці роки не були спокійними. Дедалі більше зростало незадоволення. Щорічно відбувалися виступи військових проти уряду, так званні пронунсіаменто. Першим таким був виступ полковника Рієго 1 січня 1820 року. Була відроджена Конституція.

Революційні події 1820—1822 років викликали занепокоєння країн Священного союзу. Фердинанд запросив підтримку ззовні. У 1823 році французькі війська відновили владу Фердинанда VII. ліберальні свободи було ліквідовано. Фердинанд розпустив армію, щоб замінити її на нову. Але протистояння продовжувалося. Тепер критика йшла не тільки від лібералів, а й від незадоволенних прихильників короля.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина Марія Антонія Бурбон-Сицилійська (1784—1806)

2. Ізабела Браганса (1792—1818)

3. Марія Йосефа Амалія Саксонська (1803—1819)

4. Марія-Христина Бурбон-Сицилійська (1806—1878)

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Baumgarten. Geschichte Spaniens vom Ausbruch der französischen Revolution. Leipzig 1865-71, 3 Bde.
Попередник
Карл IV
Жозеф I
Lesser Royal Arms of Spain (1700-1868 and 1874-1930).svg Король Іспанії
1808
1813-1833
Lesser Royal Arms of Spain (1700-1868 and 1874-1930).svg Наступник
Жозеф I
Ізабелла II