Френсіс Єйтс
| Френсіс Єйтс | |
|---|---|
| англ. Frances Yates | |
 | |
| Народилася |
28 листопада 1899[4][5][…] Портсмут, Велика Британія |
| Померла |
29 вересня 1981[1][2][…] (81 рік) Лондон, Велика Британія |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | есеїстка, історик, історикиня філософії, мистецтвознавиця |
| Галузь | історія культури і есей |
| Alma mater | Університетський коледж Лондона, Birkenhead High School Academyd і Лондонський університет |
| Знання мов | англійська[1][7] |
| Заклад | Warburg Instituted[8] |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук, Британська академія і Нідерландська королівська академія наук |
| Нагороди | |
Дама Френсіс Амелія Єйтс (англ. Frances Amelia Yates, 29 листопада 1899, Соутсі, Гемпшир — 29 вересня 1981, Сарбітон, Суррей) — англійський історик культури Ренесансу.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилась в англіканській сім'ї; батько — інженер-кораблебудівник, який почав працювати на верфі ще з підліткового віку й керував будівництвом британських військових кораблів перед Першою світовою війною. Хоч одна з її старших сестер навчалась в Гіртон-коледжі в Кембриджі, Френсіс, як і більшість незалежних освічених жінок, отримала домашню освіту, все ж деякий час відвідуючи біртхендську середню школу. Молодша із чотирьох дітей, вона виросла в сім'ї середнього класу, чиї вікторіанської погляди вплинули на її пізнішу освіченість. Ф.Єйтс займалась міждисциплінарною історіографією, і протягом більше сорока років (з 1937 року) — була пов'язана з Інститутом Варбурга Лондонського університету.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Основна тема досліджень Єйтс — способи підтримки і передачі традицій в культурі, механізми їх синтезу і перетворення в перехідну епоху Відродження. Звідси її інтерес до проблематики «мистецтва пам'яті» та таємних вчень — езотеричних, окультних, герметичних, до таких осіб, як Раймунд Луллій, Джордано Бруно, Джон Ді, Роберт Фладд, не кажучи вже про Шекспіра, який завжди залишався в центрі її уваги.
В книзі «Джордано Бруно і герметична традиція» дослідниця підкреслила герметизм Ренесансної культури, і говорила про інтерес до містики, магії та гностицизму пізньої античності, які були притаманні середньовіччю. В умовах багаторічних звичайних інтерпретацій, Ф. Єйтс припустила, що мандрівний католицький священик Джордано Бруно був страчений в 1600 році через дотримання ним герметичної традиції, а не через його геліоцентричні погляди. Її роботи звернули увагу на роль, яку відіграла магія на початковому етапі розвитку сучасної науки і філософії в епоху Відродження, перш ніж такі вчені, як Кейт Томас перенесли цю тему в сферу суто історіографічного дослідження. Перші дослідження цієї проблематики Мішелем Фуко та Френсіс Єйтс, навіть якщо не повністю переконливі в певних аспектах висвітлення теми, показали неможливість для істориків ігнорувати роль різних форм магічного мислення і практики в розумінні людиною епохи Відродження природи речей та сутності світу[9].
Єйтс як засновниця парадигми[ред. | ред. код]
Деякі з її висновки були пізніше спростовані іншими вченими[10]. Однак Ф.Єйтс залишається одним з провідних дослідників герметизму в Європі епохи Відродження[11]; а її книга «Мистецтво пам'яті» (1966) була названа однією з найбільш визначних, не науково-популярних праць 20-го століття. На сьогоднішній день вважається, що Ф. Єйтс заснувала нову наукову парадигму вивчення феномену магізму в культурі і надала нового імпульсу в дослідженні герметизму епохи Відродження. Воутер Ханеграф першим після Єйтс висунув думку, що герметизм, інтегрований з розенкрейцерством, як когерентні аспекти європейської культури. Він висловив цікавий парадокс, автономна езотерика допомогла породити наукове мислення, яке є зневажливим для неї самої. Але, нині вважається що, не було унітарної езотеричної традиції і ця точка зору єдина надійна при виборі доказів.
Нагороди[ред. | ред. код]
Праці Френсіс Єйтс задали цілий напрям історико-культурних досліджень і перекладені багатьма європейськими мовами. Її нагороджено Орденом Британської Імперії (1972); з 1977 командор цього Ордену.
Основні праці[ред. | ред. код]
- John Florio: The Life of an Italian in Shakespeare's England (1934)
- A Study of Love's Labour's Lost (1936)
- The French Academies of the Sixteenth Century (1947)
- The Valois Tapestries (1959)
- Giordano Bruno and the Hermetic Tradition (1964, рос. пер. — 2000)
- The Art of Memory (1966, рос. пер. — 1997)
- Theatre of the World (1969)
- The Rosicrucian Enlightenment (1972, рос. пер. — 1999)
- Astraea: The Imperial Theme in the Sixteenth Century (1975)
- Shakespeare's Last Plays: A New Approach (1975)
- The Occult Philosophy in the Elizabethan Age (1979)
- Collected Essays. Vol. I. Lull and Bruno (1982)
- Collected Essays. Vol. II. Renaissance and Reform: The Italian Contribution (1983)
- Collected Essays. Vol. III. Ideas and Ideals in the North European Renaissance (1984)
Публікації російською мовою[ред. | ред. код]
- Франсис Йейтс. Искусство памяти. — СПб.: Университетская книга, 1997
- Франсис Йейтс. Розенкрейцеровское просвещение. — М.: Алетейа, Энигма, 1999
- Последние пьесы Шекспира: Новый подход // Новое литературное обозрение, 1999, № 35, с.5-33.
- Франсис Йейтс. Джордано Бруно и герметическая традиция. — М.: Новое литературное обозрение, 2000
Література[ред. | ред. код]
- Frances A. Yates 1899—1981. London: Warburg Institute, 1982
- Дубин Б. В. Шекспировские недоразумения истории // Итоги, 2000, № 27, с.57 (о книге «Джордано Бруно и герметическая традиция»)
- Дубин Б. В. Из истории вымыслов — тайных и явных // Иностранная литература, 2000, № 8, с.272-274 (о книге «Розенкрейцерское Просвещение»).
- Книги Фрэнсис Йейтс и биографические материалы о ней (англ.)
- Фрэнсис Йейтс на сайте «bookrags.com» (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Babelio — 2007.
- ↑ KNAW Past Members
- ↑ FemBio database
- ↑ Trapp J. B. Yates, Dame Frances // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T092729
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
- ↑ Anthony Grafton and Nancy Siraisi (editors), Introduction p. 3, in Natural Particulars (1999).
- ↑ Для прикладу див. Lisa Jardine and Jerry Brotton, Global Interests: Renaissance Art Between East And West, Reaktion Books, 2005, ISBN 1-86189-166-0, p. 240: «Our analysis of the Valois Tapestries leads us to turn Yates's argument on its head: the tapestries actually are deeply antithetical to the Protestant, and specifically Huguenot, cause.»
- ↑ E.g. described as such on http://nccsc.net/2007/2/15/reviving-iconography, http://www.marlowe-society.org/marlowe/life/freethinkers1.html [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.].
- Народились 28 листопада
- Народились 1899
- Уродженці Портсмута
- Померли 29 вересня
- Померли 1981
- Померли в Лондоні
- Випускники Університетського коледжу Лондона
- Випускники Лондонського університету
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени Британської академії
- Члени Нідерландської королівської академії наук
- Дами-командори ордена Британської імперії
- Офіцери ордена Британської імперії
- Історики культури
- Англійські історики