Френсіс Єйтс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Френсіс Єйтс
Frances Yates.jpg
Народилася 28 листопада 1899(1899-11-28)
Гемпшир
Померла 29 вересня 1981(1981-09-29)[1] (81 рік)
Суррей
Громадянство/підданство Велика Британія
Діяльність есеїст, історик і історик філософії[d]
Alma mater Університетський коледж Лондона
Нагороди

Дама Френсіс Амелія Єйтс (англ. Frances Amelia Yates, 29 листопада 1899(18991129), Соутсі, Гемпшир — 29 вересня 1981, Сарбітон, Суррей) — англійський історик культури Ренесансу.

Біографія[ред.ред. код]

Народилась в англіканській сім'ї; батько — інженер-кораблебудівник, який почав працювати на верфі ще з підліткового віку й керував будівництвом британських військових кораблів перед Першою світовою війною. Хоч одна з її старших сестер навчалась в Гіртон-коледжі в Кембриджі, Френсіс, як і більшість незалежних освічених жінок, отримала домашню освіту, все ж деякий час відвідуючи біртхендську середню школу. Молодша із чотирьох дітей, вона виросла в сім'ї середнього класу, чиї вікторіанської погляди вплинули на її пізнішу освіченість. Ф.Єйтс займалась міждисциплінарною історіографією, і протягом більше сорока років (з 1937 року) — була пов'язана з Інститутом Варбурга Лондонського університету.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основна тема досліджень Єйтс — способи підтримки і передачі традицій в культурі, механізми їх синтезу і перетворення в перехідну епоху Відродження. Звідси її інтерес до проблематики «мистецтва пам'яті» та таємних вчень — езотеричних, окультних, герметичних, до таких осіб, як Раймунд Луллій, Джордано Бруно, Джон Ді, Роберт Фладд, не кажучи вже про Шекспіра, який завжди залишався в центрі її уваги.

В книзі «Джордано Бруно і герметична традиція» дослідниця підкреслила герметизм Ренесансної культури, і говорила про інтерес до містики, магії та гностицизму пізньої античності, які були притаманні середньовіччю. В умовах багаторічних звичайних інтерпретацій, Ф. Єйтс припустила, що мандрівний католицький священик Джордано Бруно був страчений в 1600 році через дотримання ним герметичної традиції, а не через його геліоцентричні погляди. Її роботи звернули увагу на роль, яку відіграла магія на початковому етапі розвитку сучасної науки і філософії в епоху Відродження, перш ніж такі вчені, як Кейт Томас перенесли цю тему в сферу суто історіографічного дослідження. Перші дослідження цієї проблематики Мішелем Фуко та Френсіс Єйтс, навіть якщо не повністю переконливі в певних аспектах висвітлення теми, показали неможливість для істориків ігнорувати роль різних форм магічного мислення і практики в розумінні людиною епохи Відродження природи речей та сутності світу[2].

Єйтс як засновниця парадигми[ред.ред. код]

Деякі з її висновки були пізніше спростовані іншими вченими[3]. Однак Ф.Єйтс залишається одним з провідних дослідників герметизму в Європі епохи Відродження[4]; а її книга «Мистецтво пам'яті» (1966) була названа однією з найбільш визначних, не науково-популярних праць 20-го століття. На сьогоднішній день вважається, що Ф. Єйтс заснувала нову наукову парадигму вивчення феномену магізму в культурі і надала нового імпульсу в дослідженні герметизму епохи Відродження. Воутер Ханеграф першим після Єйтс висунув думку, що герметизм, інтегрований з розенкрейцерством, як когерентні аспекти європейської культури. Він висловив цікавий парадокс, автономна езотерика допомогла породити наукове мислення, яке є зневажливим для неї самої. Але, нині вважається що, не було унітарної езотеричної традиції і ця точка зору єдина надійна при виборі доказів.

Нагороди[ред.ред. код]

Праці Френсіс Єйтс задали цілий напрям історико-культурних досліджень і перекладені багатьма європейськими мовами. Її нагороджено Орденом Британської Імперії (1972); з 1977 командор цього Ордену.

Основні праці[ред.ред. код]

  • John Florio: The Life of an Italian in Shakespeare's England (1934)
  • A Study of Love's Labour's Lost (1936)
  • The French Academies of the Sixteenth Century (1947)
  • The Valois Tapestries (1959)
  • Giordano Bruno and the Hermetic Tradition (1964, рос. пер. — 2000)
  • The Art of Memory (1966, рос. пер. — 1997)
  • Theatre of the World (1969)
  • The Rosicrucian Enlightenment (1972, рос. пер. — 1999)
  • Astraea: The Imperial Theme in the Sixteenth Century (1975)
  • Shakespeare's Last Plays: A New Approach (1975)
  • The Occult Philosophy in the Elizabethan Age (1979)
  • Collected Essays. Vol. I. Lull and Bruno (1982)
  • Collected Essays. Vol. II. Renaissance and Reform: The Italian Contribution (1983)
  • Collected Essays. Vol. III. Ideas and Ideals in the North European Renaissance (1984)

Публікації на російській мові[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Frances A. Yates 1899—1981. London: Warburg Institute, 1982
  • Дубин Б. В. Шекспировские недоразумения истории // Итоги, 2000, № 27, с.57 (о книге «Джордано Бруно и герметическая традиция»)
  • Дубин Б. В. Из истории вымыслов — тайных и явных // Иностранная литература, 2000, № 8, с.272-274 (о книге «Розенкрейцерское Просвещение»).
  • Книги Фрэнсис Йейтс и биографические материалы о ней (англ.)
  • Фрэнсис Йейтс на сайте «bookrags.com» (англ.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  2. Anthony Grafton and Nancy Siraisi (editors), Introduction p. 3, in Natural Particulars (1999).
  3. Для прикладу див. Lisa Jardine and Jerry Brotton, Global Interests: Renaissance Art Between East And West, Reaktion Books, 2005, ISBN 1-86189-166-0, p. 240: «Our analysis of the Valois Tapestries leads us to turn Yates's argument on its head: the tapestries actually are deeply antithetical to the Protestant, and specifically Huguenot, cause.»
  4. E.g. described as such on http://nccsc.net/2007/2/15/reviving-iconography, http://www.marlowe-society.org/marlowe/life/freethinkers1.html.