Фрідріх Ліст
| Фрідріх Ліст | |
|---|---|
нім. Daniel Friedrich List  | |
 | |
| Народився | 6 серпня 1789 Ройтлінґен |
| Помер | 30 листопада 1846 (57 років) Куфштайн, Тіроль, Австрія |
| Країна |  Вюртемберзьке королівство.svg){kind=small} США |
| Національність | німець |
| Місце проживання | Редінг |
| Діяльність | економіст, викладач університету, журналіст, підприємець, дипломат, політик, письменник, political economist, торговець |
| Галузь | економіка |
| Відомий завдяки | економіст |
| Alma mater | Friedrich-List-Gymnasium Reutlingend |
| Знання мов | німецька[1][2] і англійська[2] |
| Заклад | Тюбінгенський університет |
| Посада | член парламенту[3] |
| Діти | невідомо і Caroline Hövemeyerd |
| Автограф |  |
| |
Фрідріх Ліст (нім. Friedrich List; 6 серпня 1789 — 30 листопада 1846) — впливовий німецький економіст, політик та публіцист XIX століття, інтелектуальний батько німецької історичної школи економіки та ідеолог економічного націоналізму. Його фундаментальна праця «Національна система політичної економії» (1841) стала програмним документом для впровадження протекціонізму, створення німецького Митного союзу (Zollverein) та розвитку залізничного сполучення в Європі.
Ліст став одним із перших системних критиків класичної школи економіки (Адама Сміта та Давіда Рікардо), звинувачуючи їх у «космополітизмі», що ігнорує інтереси окремих націй. Його концепція «продуктивних сил» та аргумент про захист «молодих галузей» (англ. infant industry) суттєво вплинули на економічну політику США, Німеччини та Японії.
В інтелектуальній традиції Австрійської економічної школи ідеї Ліста піддаються глибокій критиці, розгяладються як методологічний відхід від індивідуалізму в бік колективізму (етатизму), що заклав підвалини для сучасного економічного інтервенціонізму та державного контролю.
Фрідріх Ліст народився в Ройтлінгені у родині заможного чинбаря. Початкову освіту здобув у місцевій латинській школі, після чого обрав шлях державного службовця. Він не мав формальної університетської освіти, проте, працюючи клерком у Тюбінгені, активно займався самоосвітою та відвідував лекції в Тюбінгенському університеті як вільний слухач. Завдяки високій працездатності та аналітичним здібностям він швидко просунувся по службі, ставши заступником секретаря міністерства внутрішніх справ Вюртемберга. У 1817 році за сприяння реформаторських кіл в уряді Ліст був призначений професором адміністративного управління Тюбінгенського університету, попри відсутність наукового ступеня.
Політична активність Ліста розпочалася у 1819 році, коли під його керівництвом у Франкфурті було засновано «Генеральну асоціацію німецьких промисловців і комерсантів», метою якої був тиск на конфедеративний уряд задля економічного об'єднання. Він активно звертався з петиціями до урядів Мюнхена, Штутгарта, Берліна та Відня, публікуючи статті із закликами до ліберальних реформ. Після обрання депутатом Палати Вюртемберзьких штатів у 1820 році, Ліст виступив із різкою критикою реакційного уряду за бездіяльність. Така його активність призвела до звинувачення у державній зраді, позбавлення мандата та засудження до десяти місяців примусових робіт у фортеці Асперг[4].
Після звільнення Ліст був змушений залишити територію королівства. Протягом 1822–1824 років він жив у Франції, Англії та Швейцарії, намагаючись знайти підтримку своїм ідеям, проте переслідування тривали. Зрештою, у 1825 році він виїхав до Сполучених Штатів Америки за умови офіційної відмови від підданства Вюртемберзького королівства. В Америці Ліст оселився в Пенсильванії, де спробував свої сили як фермер та підприємець, а згодом став редактором німецькомовної газети «Readinger Adler», на сторінках якої пропагував необхідність захисту національної промисловості.
В Америці Ліст був фермером, підприємцем, редактором газети, у якій друкував свої статті на економічні теми. Завдяки публіцистичній та громадській діяльності Ліст став відомим діячем у США, але в підприємництві йому не щастило. У 1830—1831 роках з дипломатичною місією перебував у Парижі, де вів переговори щодо торговельної угоди між Францією та США. Його призначенню на дипломатичні посади посприяло те, що під час президентської кампанії 1828 р. Ліст та його газета активно підтримували Ендрю Джексона.
1832 р. Ліст покидає Америку і повертається до Німеччини, де з 1834 р. стає консулом США в Лейпцигу (у Бадені й Гамбурзі, де він перед цим отримував посади американського консула, його проголошували персоною non grata). Країна тоді була вже на порозі митного об'єднання, за яке Ліст боровся протягом 13 років і яке 1834 p. стало реальністю. Попри свою посаду Ліст активно включається в німецьку політику. У 1837—1840 рр. жив у Парижі як кореспондент газети Augsburger Allgemeine Zeitung, і саме в Парижі була написана головна теоретична праця Ліста — «Національна система політичної економії». 1840 р. повертається до Німеччини, де продовжує брати активну участь в громадському житті, головною його справою в цей час стає боротьба за підвищення митного тарифу в німецькому митному союзі, що мало стимулювати індустріальний розвиток Німеччини. 1844 року Ліст був обраний членом-кореспондентом Угорської академії наук. Але фінансові труднощі, проблеми зі здоров'ям та психічні розлади дуже виснажують його, і 30 листопада 1846 р. у тірольському містечку Куфштайн Ліст покінчив життя самогубством[5].
Як це часто буває, після смерті до Фрідріха Ліста прийшло величезне визнання: він став (посмертно) доктором наук, його ім'ям називали вулиці та навчальні заклади, на його честь було споруджено монументи в кількох німецьких містах.
Основною працею Фрідріха Ліста є написана ним у Парижі книжка «Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз» (1841), що ввібрала всі ідеї, викладені ним у безлічі памфлетів та статей. Цю книжку спрямовано на захист протекціонізму як обов'язкової умови становлення економічної могутності нації.
Ліст, Фрідріх. Національна система політичної економії / пер. з нім. Михайло Гавриш. — 2-ге вид. — К. : Наш Формат, 2023. — 368 с. (Серія «Класика суспільних наук»). — ISBN 978-617-7973-71-2 (паперове видання), ISBN 978-617-7973-72-9 (електронне видання).
П'ятистадійна модель — варіант періодизації розвитку суспільства, яку Фрідріх Ліст висунув на початку XIX століття.
На його думку, нації в процесі свого формування проходять такі п'ять стадій:
- Стадія дикості — (XII—X тис. р. до н. е.) — перехід до осілого способу життя, господарство має привласнюючий характер — мисливство, збиральництво, рибальство. Організація суспільства характеризується стадно-колективними формами.
- Пастуша стадія — (X—V тис. р. до н. е.) — основним видом діяльності є скотарство, землеробство відіграє допоміжну роль. Організація суспільства — родоплемінна.
- Землеробська стадія — (V тис. р. до н. е. — сер. XIII ст. н. е.) — основним видом діяльності є землеробство. Організація суспільства — сімейно-станово-державна.
- Хліборобсько-мануфактурна стадія — (XIII — сер. XVIII ст.) — пов'язана з розвитком мануфактури. Основні види діяльності — сільське господарство та ремесло. Організація суспільства — станово-державна.
- Хліборобсько-мануфактурно-комерційна стадія — (XVIII — сер.XIX ст.) — основними видами діяльності є землеробство, ремесло, промисловість, торгівля. Організація суспільства — станово-державна.
Деякі автори[6] вважають, що нині до цього поділу варто було б додати шосту стадію — фінансово-промислову (сер. XIX — кін. XX ст.).
- 7. Фрідріх Ліст: 1789—1846 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Роман Шпорлюк. Комунізм і націоналізм: Карл Маркс проти Фрідріха Ліста. — К., 1998
- Євген Ланюк. Фрідріх Ліст та концепція економічного націоналізму [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 10 лютого 2013
- Бенжамін Селвін. Политическая экономия развития: этатизм или марксизм? [Архівовано 30 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 27 липня 2016
- Bolsinger, Eckard: 'The Foundation of Mercantile Realism: Friedrich List and International Political Economy' (https://web.archive.org/web/20080626025135/http://www.psa.ac.uk/journals/pdf/5/2004/Bolsinger.pdf)
- Carl Brinkmann: Friedrich List. In: Handwörterbuch der Sozialwissenschaften. Bd.6. Stuttgart u.a., 1959. S.633-635
- Friedrich Bülow: Friedrich List. Ein Volkswirt kämpft für Deutschlands Einheit. Musterschmidt, Göttingen/Zürich/Frankfurt 1959 (Persönlichkeit und Geschichte; 16), ISBN 3-7881-0016-8
- Березин И. С.: Краткая история экономического развития. Учебное пособие. — М.: Русская Деловая Литература, 1999. — 288 с.
- Хрустальова В. В., Дворак М. С.: Економічна історія. Опорний конспект лекцій. — К.: КНТЕУ, 2007. — 94 с.
- «О вероятностной картине истории». Березин И. Краткая история экономического развития. [Архівовано 2 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- 1 2 CONOR.Sl
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118573489 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Henderson, William Otto (1983). Friedrich List: Economist and Visionary. Frank Cass. ISBN 0-7146-3160-3.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: контрольна сума (довідка) - ↑ Роман Шпорлюк. Фрідріх Ліст: 1789—1846 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2010. Процитовано 1 квітня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Ліст Даніель Фрідріх // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 :А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
- Біографія Ф.Ліста на сайті peoples.ru [Архівовано 30 березня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- List in der ZEIT-Bibliothek der Ökonomie [Архівовано 22 травня 2006 у Wayback Machine.] (нім.)
- Friedrich List-Archiv im Stadtarchiv Reutlingen (нім.)
- Homepage der List Gesellschaft [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
- Мочерний С., Топішко І. Ліст (List) Фрідріх // Економічна енциклопедія: в трьох томах. Т. 2. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. с. 195. ISBN 966-580-101-5 (Т. 2)
 |
Це незавершена стаття про німецького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
