Фурункульоз
| Фурункульоз |
|
|---|---|
 |
|
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | L02 |
| DiseasesDB | 29434 |
| MeSH | D005667 |
 Фурункульоз на Вікісховищі |
|
Фурункульо́з (лат. furunculus «маленький злодій»; народна назва — чиряк; порівн. пол. Czyrak) — це гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула і пов'язаної з ним сальної залози з оточуючою її клітковиною, найчастiше викликане мікробом — стафілококом, iнодi бета-гемолiтичним стрептококком.[1]
Фурункульоз (ще називають стафілодермією) характеризується виникненням численних фурункулів, які можуть або локалізуватися (найчастіше — на ділянках шкіри шиї, передпліччя, попереку) — локалізований чи місцевий фурункульоз, або ж розповсюджуватися на різних ділянках шкіри — розповсюджений або загальний фурункульоз.
Етіологія[ред. • ред. код]
Для розвитку місцевого фурункульозу особливе значення мають забруднення шкіри чи тертя одягом, подразнення шкіри хімічними речовинами, мікротравми, а також нераціональне лікування одиночного фурункула, наприклад, недотримання гігієни оточуючої шкіри, застосування зігрівального компресу.
Загальний фурункульоз виникає часто у ослаблених людей (неправильне харчування, недостатність вітамінів групи А, В,С), які перенесли важкі інфекційні хвороби або які страждають на важкі хронічні захворювання (коліт, антацидний гастрит, нефрит тощо) з порушенням обміну речовин (наприклад, цукровий діабет), у людей, які піддаються різкому охолодженню або перегріванню, у разі надмірного фізичного навантаження та функціональних порушень нервової системи.
Фурункульоз може перебігати гостро і хронічно. Причиною хронічного фурункульозу може стати сенсибілізація шкіри до стафілококової інфекції.
Патогенез[ред. • ред. код]
Шкіра надійно захищає організм від патогенних мікробів, попри те, що на ній осідають колонії мікроорганізмів, вірусів і грибків. Найнебезпечнішими серед них є золотистий і білий стафілококи. За найменших порушень цілісності шкіри (різноманітні порізи, незначні подряпини, розчухування тощо) мікроби легко проникають у товщу шкіри і на ній можуть утворюватись малі гнійники чи навіть фурункули.
Перебіг захворювання[ред. • ред. код]
Фурункул виникає тоді, коли мікроби потрапляють до волосяного мішечка. Спочатку виникає почервоніння і невеличка опухлість у вигляді горбочка (інфільтрат). Якщо одразу після появи обробити цей інфільтрат спиртовим розчином йоду чи спиртовим розчином саліцилової кислоти, то він поступово може розсмоктатися без нагноєння.
За іншого розвитку запалення на 3-4 день у центрі інфільтрату, який за цей час збільшується і стає болючим, формується гнійно-некротичний стержень фурункула. Частіше це відбувається тоді, коли знижується імунітет через хвороби, перевтому, погане харчування, гіповітаміноз, часті стреси тощо. У разі частого забруднення шкіри (частинки пилу, піщинок чи іншого бруду) і зниженого імунітету фурункули можуть виникати один за одним на шкірі різних ділянок тіла. Слід зазначити, що значною мірою імунітет можуть послаблювати такі хвороби, як цукровий діабет і хронічний алкоголізм. Якщо у людини на шкірі часто виникають фурункули, то потрібно зробити аналіз крові на вміст у ній цукру та дослідження функції печінки, особливо у тих хто зловживає алкоголем.
У разі хронічної форми фурункульозу висипання фурункулів виникають повторними спалахами упродовж багатьох місяців в результаті різкого зниження опору організму, тобто різкого ослаблення імунної системи. У разі гострої форми, фурункули виникають одночасно або упродовж деякого часу, часто супроводжуються втомлюваністю, нездужанням, головним болем, підвищеною температурою тіла.
Див. також[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
- ↑ Habif, TP (2004). Furuncles and carbuncles. Clinical Dermatology: A Color Guide to Diagnosis and Therapy (вид. 4th). Philadelphia PA: Mosby.
