Фурункульоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фурункульоз
Типовий фурункул
Типовий фурункул
Спеціальність дерматологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 1B75.0
МКХ-10 L02
DiseasesDB 29434
MeSH D005667
SNOMED CT 416675009
CMNS: Furuncles у Вікісховищі

Фурункульо́з (лат. furunculosis) — гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула і пов'язаної з ним сальної залози з оточуючою її клітковиною, найчастіше спричинює стафілокок, іноді — бета-гемолітичний стрептокок[1]. Входить до групи піодермій.

Фурункульоз (його ще називають стафілодермією) характеризується виникненням численних фурункулів, які можуть або локалізуватися (найчастіше — на ділянках шкіри шиї, передпліччя, попереку) — локалізований чи місцевий фурункульоз, або ж розповсюджуватися на різних ділянках шкіри — розповсюджений або загальний фурункульоз.

Етіологія[ред. | ред. код]

Для розвитку місцевого фурункульозу особливе значення мають забруднення шкіри чи тертя одягом, подразнення шкіри хімічними речовинами, мікротравми, а також нераціональне лікування одиночного фурункула, наприклад, недотримання гігієни довколішньої шкіри, застосування зігрівального компресу.

Загальний фурункульоз виникає часто у ослаблених людей (неправильне харчування, недостатність вітамінів групи А, В,С), які перенесли важкі інфекційні хвороби або які страждають на важкі хронічні захворювання (коліт, антацидний гастрит, нефрит тощо) з порушенням обміну речовин (наприклад, цукровий діабет), у людей, які піддаються різкому охолодженню або перегріванню, у разі надмірного фізичного навантаження та функціональних порушень нервової системи.

Фурункульоз може перебігати гостро і хронічно. Причиною хронічного фурункульозу може стати сенсибілізація шкіри до стафілококової інфекції.

Патогенез[ред. | ред. код]

Шкіра надійно захищає організм від патогенних мікробів, попри те, що на ній осідають колонії мікроорганізмів, вірусів і грибків. Найнебезпечнішими серед них є золотистий і білий стафілококи. За найменших порушень цілісності шкіри (різноманітні порізи, незначні подряпини, розчухування тощо) мікроби легко проникають у товщу шкіри і на ній можуть утворюватись малі гнійники чи навіть фурункули.

Діагностування[ред. | ред. код]

Діагноз встановлюється шляхом клінічної оцінки лікарем, яка може включати культивування ураження.[2]

Перебіг захворювання[ред. | ред. код]

Фуру́нкул (лат. furunculus, буквально «маленький злодій»; народна назва — чиряк; порівн. пол. czyrak) виникає тоді, коли мікроби потрапляють до волосяного мішечка. Спочатку виникає почервоніння і невеличкий набряк у вигляді горбочка (інфільтрат). Якщо одразу після появи обробити цей інфільтрат спиртовим розчином йоду чи спиртовим розчином саліцилової кислоти, то він поступово може розсмоктатися без нагноєння.

За іншого розвитку запалення на 3-4 день у центрі інфільтрату, який за цей час збільшується і стає болючим, формується гнійно-некротичний стержень фурункула. Частіше це відбувається тоді, коли знижується імунітет через хвороби, перевтому, погане харчування, гіповітаміноз, часті стреси тощо. У разі частого забруднення шкіри (частинки пилу, піщинок чи іншого бруду) і зниженого імунітету фурункули можуть виникати один за одним на шкірі різних ділянок тіла. Слід зазначити, що значною мірою імунітет можуть послаблювати такі хвороби, як цукровий діабет і хронічний алкоголізм. Якщо у людини на шкірі часто виникають фурункули, то потрібно зробити аналіз крові на вміст у ній цукру та дослідження функції печінки, особливо у тих, хто зловживає алкоголем.

У разі хронічної форми фурункульозу висипання фурункулів виникають повторними спалахами упродовж багатьох місяців через різке зниження опірності організму, тобто значне ослаблення імунної системи. У разі гострої форми, фурункули виникають одночасно або упродовж деякого часу, часто супроводжуються втомлюваністю, нездужанням, головним болем, підвищеною температурою тіла.

Лікування[ред. | ред. код]

Фурункул може самостійно очиститися, не лопнувши, але частіше його потрібно буде вскрити та видавити. Зазвичай це відбувається спонтанно протягом двох тижнів.

Регулярне накладання теплого вологого компресу як до, так і після відкриття фурункула може допомогти прискорити загоєння. Місце слід підтримувати в чистоті, мити руки після дотику до нього та обережно утилізувати пов’язки, щоб уникнути поширення бактерій. Лікар може розрізати або «розмити» фурункул, щоб дати йому стекти, але не слід намагатися видавлювати або різати вдома, оскільки це може додатково поширити інфекцію. Антибіотикотерапія може бути рекомендована при великих або періодичних фурункулах або тих, що виникають у чутливих місцях (таких як пах, груди, пахви, навколо або в ніздрях, або у вусі).[3][4][5][6] Не слід застосовувати антибіотики довше одного місяця, принаймні робити перерву два місяці (бажано більше) між застосуваннями, інакше вони втратять свою ефективність.[7] Якщо у пацієнта хронічні (понад два роки) фурункули, може бути показано видалення за допомогою пластичної хірургії. Фурункули, що мають ризик призвести до серйозних ускладнень, слід розрізати та дренувати, якщо антибіотики або ін’єкції стероїдів не ефективні. Сюди входять фурункули, які надзвичайно великі, тривають довше двох тижнів або виникають посередині обличчя або біля хребта.[3][6] Лихоманка й озноб є ознаками сепсису і свідчать про необхідність негайного лікування.[8]

Золотистий стафілокок має здатність легко набувати протимікробну стійкість, ускладнюючи лікування. Знання про антимікробну стійкість S. aureus є важливим при виборі антимікробних препаратів для лікування.[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Habif, TP (2004). Furuncles and carbuncles. Clinical Dermatology: A Color Guide to Diagnosis and Therapy (вид. 4th). Philadelphia PA: Mosby. 
  2. Furuncles and Carbuncles - Dermatologic Disorders. Merck Manuals Professional Edition (en-US). Процитовано 2021-02-09. 
  3. а б Boils: MedlinePlus Medical Encyclopedia. medlineplus.gov (en). Процитовано 2021-02-09. 
  4. Bolognia, Jean.; Jorizzo, Joseph L.; Rapini, Ronald P. (2003). Dermatology. London: Mosby. ISBN 978-0-323-02409-9. OCLC 53325379. 
  5. Burgdorf, Walter H. C. (2004-09-01). Clinical Dermatology: A Color Guide to Diagnosis and Therapy, 4th ed. Archives of Dermatology 140 (9). ISSN 0003-987X. doi:10.1001/archderm.140.9.1175-b. Процитовано 2021-02-09. 
  6. а б Dhar, Sandipan (2015). Infections and Infestations. Color Atlas and Synopsis of Pediatric Dermatology. Jaypee Brothers Medical Publishers (P) Ltd. с. 81–81. ISBN 978-93-5152-632-2. 
  7. Boils and carbuncles - Symptoms and causes. Mayo Clinic (en). Процитовано 2021-02-09. 
  8. Boils and carbuncles: Complications - MayoClinic.com. web.archive.org. 2012-08-15. Процитовано 2021-02-09. 
  9. Umashankar, Nagaraju; Bhat, Gopalkrishna; Kuruvila, Maria; Ganesh, S. Pai; Jayalakshmi; Ravindra, P. Babu (2004-06). Methicillin-resistant Staphylococcus aureus in community-acquired pyoderma. International Journal of Dermatology 43 (6). с. 412–414. ISSN 0011-9059. doi:10.1111/j.1365-4632.2004.02138.x. Процитовано 2021-02-09. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гострі гнійні захворювання м’яких тканин: фурункул, карбункул, гідраденіт, мастит, парапроктит, бешиха/ упоряд. В. О. Сипливий, В. В. Доценко, В. І. Робак та ін. – Харків : ХНМУ, 2020. – 20 с. Ел.джерело
  • Хірургія : підручник у двох томах / Р. О. Сабадишин [та ін.]. - Вінниця : Нова книга, 2018 - Т.1 : Загальна хірургія з основними видами хірургічної патології. Лікування хворого в хірургічному стаціонарі. - 2018. - 782 с. : табл., іл. ISBN 978-966-382-705-6 (С.662-663)

Посилання[ред. | ред. код]