Ібрагім Райсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ібрагім Райсі
перс. ابراهیم رئیسی
{{{ім'я}}}
8-й президент Ірану
Нині на посаді
На посаді з 3 серпня 2021
Попередник Хассан Рухані
Народився 14 грудня 1960(1960-12-14) (60 років)
Мешхед, Іран
Відомий як Каді, Факіх
Місце роботи Університет Імам Садикаd
Країна Пехлеві і Іран
Освіта Ісламський теологічний коледж в Кумі
Політична партія Асоціація войовничого духовенстваd і Асоціація бойового духовенстваd
У шлюбі з Джаміле Аламолгода
Релігія Імаміти[1]
raisi.ir

Саїд Ібрагім Райсол-Садат (перс. سید ابراهیم رئیس‌الساداتی‎; нар. 14 грудня 1960),[2][3] більш відомий як Ібрагім Раїсі (перс. ابراهیم رئیسی‎ , Аудіо вимоваопис файлу) — іранський політик-консерватор, мусульманський правознавець. Президент Ірану з 3 серпня 2021[4][5][6].

Працював на кількох посадах у судовій системі Ірану, таких як заступник голови судді (2004—2014), генеральний прокурор (2014—2016) та головний суддя (2019—2021). Він також був прокурором та заступником прокурора Тегерану у 1980-х та 1990-х. З 2016 по 2019 рік він був казначеєм та головою Астані Кудс Разаві, боніади.[7] Він також є членом Асамблеї експертів з провінції Південний Хорасан, вперше обраний на виборах 2006 року.

Раїсі балотувався в президенти в 2017 році[8] як кандидат консервативного Народного фронту Сил ісламської революції[9] програвши чинному президентові Хасану Роухані, 57 % до 38,3 %. Він був одним із чотирьох осіб у комітеті обвинувачення, відповідального за страту тисяч політичних в'язнів в Ірані в 1988 році, який опозиційні групи Ісламської Республіки Іран та деякі західні ЗМІ називають Комітетом смерті.[10][11][12][13] Проти нього діють санкції Управління з контролю за іноземними активами США[14][15] відповідно до розпорядження 13876. Міжнародні правозахисні організації та спеціальні доповідачі ООН звинувачують його у злочинах проти людства.[16] Раїсі вдруге успішно балотувався в президенти в 2021 році, змінивши на посаді Хассана Рухані.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Ібрагім Раїсі 1980 року

Ібрагім Раїсі народився 14 грудня 1960 року в перській родині в районі Ноган, штат Мешхед. Його батько — Сеєд Хаджі — помер, коли Ібрагіму було 5 років.

Академічна освіта[ред. | ред. код]

Про шкільні роки Раїсі нічого невідомо.[17] Він стверджував, що отримав ступінь доктора приватного права в Університеті Мотахарі, проте доказів цього немає[18].

Служба[ред. | ред. код]

Почав навчатися в семінарії Кум у віці 15 років. Тоді ж він почав навчатись у Наввабській школі. Після цього пішов до школи аятолли Саєда Мухаммада Мусаві Нежада, і його навчання співпало з навчанням інших студентів. 1976 року поїхав до Кума, щоб продовжити навчання в школі аятолли Боруджерді. Він був учнем Сейід Хоссейн Боруджерді, Мутаххарі, Аболгасем Хазан, Хоссейн Нурі Хамедані, Алі Мешкіні і Мортеза Пасандідеха.[19][20] Згодом Раїсі знову оголосив себе аятолою незадовго до президентських виборів 2021 року.[21]

Судова кар'єра[ред. | ред. код]

Перші роки[ред. | ред. код]

У 1981 році його призначили прокурором Караджа. Пізніше він також був призначений прокурором Хамадану і обіймав обидві посади разом. Одночасно він працював у двох містах на відстані 300 км один від одного.[22] Через чотири місяці його призначили прокурором провінції Хамадан.

Заступник прокурора Тегерану[ред. | ред. код]

Він був призначений заступником прокурора Тегерану в 1985 році і переїхав до столиці.[23] Через три роки і на початку 1988 року він став близьким до Рухолли Хомейні і отримував від нього спеціальні укази (незалежні від судової влади) для вирішення правових питань у деяких провінціях, таких як Лорестан, Семнан та Керманшах.

Страти 1988 року[ред. | ред. код]

Хуссейн-Алі Монтазері назвав Раїсі одним із чотирьох людей, причетних до страт іранських політичних в'язнів у 1988 році.[24] Іншими особами були Мортеза Ешрагі (прокурор Тегерана), Хоссейн-Алі Найєрі (суддя) та Мостафа Пурмохаммаді (представник МВС в Евіні). Імена перших двох осіб згадуються в наказі Хомейні. Пурмохаммаді заперечував свою роль, але Раїсі ще не коментував це питання.[25][26]

Розстріли іранських політичних в'язнів 1988 року — це серія державних розстрілів політичних в'язнів по всьому Ірану з 19 липня 1988 року, що тривали п'ять місяців.[27][28][29][30][31][32] Більшість вбитих були прихильниками народних моджахедів Ірану, хоча прихильників інших лівих фракцій, включаючи федаянців і партію Туде Ірану (Комуністична партія), також стратили.[33] За даними Amnesty International, тисячі політичних в'язнів викрадали і утримували в іранських ізоляторах по всій країні, та без судового розгляду їх вбивали згідно з розпорядженням Верховного керівника Ірану. Багато вбитих у цей час піддавались тортурам та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, поводженню чи покаранням.[34]

Вбивства були описані як політична чистка без прецедентів у сучасній історії Ірану як за масштабами, так і за межами охорони.[35] Однак точна кількість страчених в'язнів залишається суперечливим питанням. Amnesty International, після опитування десятків родичів, обчислює число тисячами;[36] а потім — заступник верховного лідера Рухолли Хомейні Хуссейн-Алі Монтазері вказав у своїх мемуарах число від 2800 до 3800[37] але за альтернативною оцінкою ця цифра перевищує 30 000.[38] Через велику кількість в'язнів групою по шестеро завантажували у автонавантажувачі та через півгодини вішали на крани.[39]

Керівні посади[ред. | ред. код]

Після смерті Хомейні та обрання Алі Хаменеї новим верховним лідером Раїсі був призначений прокурором Тегерану новопризначеним головою юстиції Мохаммадом Язді. Він обіймав цю посаду протягом п'яти років з 1989 по 1994 рік. У 1994 році він був призначений керівником Генеральної інспекційної служби.

З 2004 по 2014 рік Раїсі обіймав посаду першого заступника голови судді Ірану, призначений головою судді Махмудом Хашемі Шахруді. Він зберіг свою посаду в перший термін Садека Ларіджані на посаді голови суду. Пізніше він був призначений генеральним прокурором Ірану в 2014 році, обіймаючи цю посаду до 2016 року, коли подав у відставку з посади голови Астану Кудс Разаві.[40] Він також працював прокурором Спеціального канцелярійного суду.

Президентські вибори 2017 року[ред. | ред. код]

Раїсі виступає на мітингу президентської кампанії на тегеранському стадіоні « Шахід Шируді»

Раїсі був названий одним із кандидатів у президенти від Народного фронту Сил ісламської революції (JAMNA) у лютому 2017 року.[41] Його кандидатуру також підтримав Фронт стабільності ісламської революції .[42][43] Він офіційно оголосив про своє балотування в заяві, опублікованій 6 квітня, і назвав свою «релігійну та революційну відповідальність балотуватися», посилаючись на необхідність «фундаментальних змін у виконавчому управлінні країни» та уряду, який «бореться з бідністю та корупцією».[44] 14 квітня 2017 року він зареєструвався в Міністерстві внутрішніх справ, заявивши, що настав час виконувати права громадянства, а не лише писати акт.[45]

15 травня 2017 року кандидат від консерваторів Мохаммад Багер Галибаф зняв свою кандидатуру на користь Раїсі.[46] Припускали, що Галібаф стане першим віце-президентом Раїсі, якщо його обрать.[47] Вони також долучились до передвиборчої акції в Тегерані між собою.

У кількох джерелах[48][49][50] Раїсі описується як можливий наступник верховного лідера Ірану, аятолли Алі Хаменеї.[51]

Після оголошення результатів виборів Раїсі отримав 15 786 449 із 42 382 390 (38,30 % голосів), програвши чинному президентові Рухані та посівши друге місце. Він не привітав Рухані з переобранням на посаду президента[52] і попросив Раду опікунів розглянути «порушення закону» до та під час виборів зі 100 сторінками доданої документації.[53]

Президентство[ред. | ред. код]

У 2021 році Раїсі знову балотувався в президенти і переміг на виборах.[54][55]

Можливий наступник верховного лідера[ред. | ред. код]

У 2019 році Саїд Голкар з «Аль-Джазіри» назвав Раїсі «найімовірнішим наступником аятолли Алі Хаменеї» на посаді Верховного лідера Ірану.[56] У 2020 році Декстер Філкінс описав його як «часто згадуваного» як наступника Хаменеї.[57]

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Раїсі підтримує сегрегацію за статтю. В інтерв'ю 2014 року він сказав про заплановану сегрегацію в муніципалітеті Тегерана, що «більшість жінок краще працюють у невимушеній атмосферії».[58] Він також є прихильником ісламізації університетів, цензурування Інтернету та цензури західної культури.[59][60][61]

Економіка[ред. | ред. код]

У 2017 році Раїсі повідомив: «Я бачу активізацію економіки опору єдиним способом покласти край бідності та знедоленості в країні».[62] Він підтримує розвиток аграрного сектору над комерційною роздрібною торгівлею, що «врешті-решт принесе користь іноземним брендам».[63]

У 2017 році він пообіцяв потроїти щомісячні державні виплати, що складають 450 000 ріалів на громадянина, для подолання корупції та створення шести мільйонів робочих місць.[64]

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Відповідаючи журналістам про його зовнішню політику, він сказав, що «це має налагодити зв'язки з усіма країнами, крім Ізраїлю».[65]

Історія виборів[ред. | ред. код]

Рік Вибори Голоси % Ранг Примітки
2006 рік Асамблея експертів 200 906 68,6 % 1-й Виграв
2016 рік Асамблея експертів 325 139 80,0 % 1-й Виграв[66]
2017 рік Президент 15835794 38,28 % 2-й Програв[67]
2021 рік Президент 17 926 345 61,95 % 1-й Виграв[68]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина з 1985 року — Джаміле Аламолхода, дочка імама Мешхеда п'ятничних молитов Ахмада Аламолходи. Вона є доцентом Тегеранського університету імені Шахіда Бехешті, а також президентом університетського Інституту фундаментальних досліджень науки і техніки.[69] У них є дві доньки та двоє онуків. Одна з їх дочок навчалася в університеті Шаріфа, а друга — в Тегеранському університеті.[70]

Санкції[ред. | ред. код]

Раїсі — один з дев'яти іранських чиновників, перерахованих у листопаді 2019 року, що перебувають під впливом санкцій Державного департаменту США через нібито порушення прав людини.[71] Подібним чином Раїсі також перебуває під санкціями ЄС.[72]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://raisi.ir/page/biography
  2. Birth certificate image. Архів оригіналу за 2017-04-15. Процитовано 2017-04-24. 
  3. مرد 54 ساله ای که دادستان کل کشور شد، کیست؟/ ابراهیم رئیسی را بیشتر بشناسید. Архів оригіналу за 2016-10-16. Процитовано 2016-11-30. 
  4. В Ірані – новий президент. Українська правда (українською). 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021. 
  5. Ібрагім Раісі виграв вибори президента Ірану на тлі рекордно низької явки. Deutsche Welle (українською). 19 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021. 
  6. Maziar Motamedi (June 19, 2021). Hardliner Ebrahim Raisi declared Iran’s new president. Aljazeera English. Процитовано June 19, 2021. 
  7. Ra'eesi became chairman of AQR. Архів оригіналу за 2018-06-14. Процитовано 2016-03-08. 
  8. Hardline cleric Raisi to take on Rouhani in Iran's presidential election. Reuters. 2017-04-09. Архів оригіналу за 2017-11-12. Процитовано 2017-04-17. 
  9. Iran News Round Up. Critical Threats Project. 7 April 2017. Архів оригіналу за 21 August 2018. Процитовано 24 April 2017. 
  10. The Massacre of Political Prisoners in Iran, 1988, Report Of An Inquiry. Abdorrahman Boroumand Center (en). Архів оригіналу за 2021-05-01. Процитовано 2021-06-17. 
  11. Rouhani’s former minister of justice defends the mass executions of 1980s. Iran International (en). 2019-07-25. Архів оригіналу за 2021-06-17. Процитовано 2021-06-17. 
  12. Iran Head of Judiciary’s First Year Marred by Political Executions. iranhr.net (en). Архів оригіналу за 2021-04-03. Процитовано 2021-06-17. 
  13. Khamenei defends Iran’s 1980s political executions that killed thousands. Al Arabiya English (en). 2017-06-06. Архів оригіналу за 2021-04-30. Процитовано 2021-06-17. 
  14. https://www.treasury.gov/ofac/downloads/sdnnew19.txt
  15. Treasury Designates Supreme Leader of Iran’s Inner Circle Responsible for Advancing Regime’s Domestic and Foreign Oppression | U.S. Department of the Treasury. home.treasury.gov. Архів оригіналу за 2020-07-18. Процитовано 2021-06-17. 
  16. Cleric accused of crimes against humanity to head Iran’s justice system | Reporters without borders. RSF (en). 2019-03-18. Архів оригіналу за 2021-05-06. Процитовано 2021-06-17. 
  17. شرح زندگی | سید ابراهیم رئیسی. raisi.ir (fa). Архів оригіналу за 6 June 2021. Процитовано 2021-06-09. 
  18. مدرک تحصیلی ابراهیم رئیسی؛ 'شش کلاس' یا 'دکترا'؟. BBC News فارسی (fa). Архів оригіналу за 8 June 2021. Процитовано 8 June 2021. 
  19. Who is Ayatollah Raisi?. Архів оригіналу за 2019-01-17. Процитовано 2019-01-16. 
  20. Records and biography of Ebrahim Raisi. 
  21. Biography of the President-elect, Ayatollah Dr. Seyed Ibrahim Raisi. Seyed Ebrahim Raisi Information Center. Процитовано 19 June 2021. 
  22. "ابراهیم رئیسی به تولیت آستان قدس رضوی منصوب شد". 8 March 2016. Архів оригіналу за 8 March 2016. Процитовано 6 April 2017. 
  23. ابراهیم رئیسی کیست؟. 3 March 2017. Архів оригіналу за 24 February 2021. Процитовано 6 April 2017. 
  24. Blood-soaked secrets with Iran's 1998 Prison Massacres are ongoing crimes against humanity. Архів оригіналу за December 15, 2018. Процитовано December 14, 2018. 
  25. ابراهیم رئیسی؛ از قضاوت تا تولیت. 7 March 2017. Архів оригіналу за 8 March 2016. Процитовано 6 April 2017. 
  26. Abrahamian, Ervand (4 May 2017). An Interview with Scholar and Historian Ervand Abrahamian on the Islamic Republic's "Greatest Crime". Center for Human Rights in Iran. Архів оригіналу за 2017-05-05. Процитовано 2017-05-18. 
  27. Akhlaghi, Reza. Canada Recognizes Iran's 1988 Massacre as Crime against Humanity. Foreign Policy Blog. Архів оригіналу за 18 May 2017. Процитовано 23 May 2017. 
  28. Iran Italy Issues Resolution for Justice for 1988 Massacre Victims. Iran News Update. 5 May 2017. Архів оригіналу за 9 March 2018. Процитовано 23 May 2017. 
  29. More Than 100 Prominent Iranians Ask UN to Declare 1988 Massacre 'Crime Against Humanity'. Center for Human Rights in Iran. 7 September 2016. Архів оригіналу за 26 May 2017. Процитовано 23 May 2017. 
  30. 1988 massacre of political prisoners in Iran. National Council of Resistance of Iran. Архів оригіналу за 8 June 2017. Процитовано 23 May 2017. 
  31. Naderi, Mostafa (22 August 2013). I was lucky to escape with my life. The massacre of Iranian political prisoners in 1988 must now be investigated. The Independent. Архів оригіналу за 28 February 2018. Процитовано 19 September 2017. 
  32. Iran still seeks to erase the '1988 prison massacre' from memories, 25 years on. Amnesty International. Архів оригіналу за 5 April 2017. Процитовано 23 May 2017. 
  33. Abrahamian, Ervand, Tortured Confessions, University of California Press, 1999, 209—228
  34. Blood-soaked secrets with Iran's 1998 Prison Massacres are ongoing crimes against humanity. Архів оригіналу за 15 December 2018. Процитовано 14 December 2018. 
  35. Abrahamian, Ervand (1999). Tortured Confessions Prisons and Public Recantations in Modern Iran. Berkeley: University of California Press. с. 210. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 13 March 2013. 
  36. IRAN: VIOLATIONS OF HUMAN RIGHTS 1987 - 1990. Amnesty International. 1 December 1990. Архів оригіналу за 9 December 2018. Процитовано 7 August 2014. 
  37. von Schwerin, Ulrich (2015). The Dissident Mullah: Ayatollah Montazeri and the Struggle for Reform in Revolutionary Iran. I.B.Tauris. ISBN 9780857737748. 
  38. Lamb, Christina (4 February 2001). Khomeini fatwa 'led to killing of 30,000 in Iran'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 1 July 2017. Процитовано 23 June 2017. 
  39. The World's Most Notorious Dictators.
  40. محسنی اژه‌ای معاون اول قوه قضائیه و رئیسی دادستان کل کشور شدند. 2014. Архів оригіналу за 2016-03-08. Процитовано 2017-04-06. 
  41. Iran: Possible Conservative Presidential Candidate Emerges. Stratfor. 23 February 2017. Архів оригіналу за 25 February 2017. Процитовано 13 April 2017. 
  42. Iran's conservatives scramble to find a presidential candidate. The Arab Weekly. 19 February 2017. Архів оригіналу за 22 January 2018. Процитовано 21 February 2017. 
  43. Rohollah Faghihi (21 February 2017). Meet the powerful Iranian cleric looking to unseat Rouhani. Al-Monitor. Архів оригіналу за 26 February 2019. Процитовано 21 February 2017. 
  44. Ruby Mellen (10 April 2017). Rouhani Gets a Hard-line Challenger for Iranian Presidency. Foreign Policy. Архів оригіналу за 31 March 2019. Процитовано 11 April 2017. 
  45. Conservative cleric Ebrahim Raisi enters Iran's presidential race. 14 April 2017. Архів оригіналу за 26 April 2019. Процитовано 16 April 2017. 
  46. Iran: Tehran Mayor Qalibaf Withdraws, Backs Hardliner Raisi for President. 15 May 2017. Архів оригіналу за 10 October 2017. Процитовано 18 May 2017. 
  47. The reason Tehran's mayor dropped out of presidential race. 16 May 2017. Архів оригіналу за 20 May 2017. Процитовано 18 May 2017. 
  48. VATANKA, ALEX (12 April 2017). The Supreme Leader's Apprentice Is Running for President. Foreign Policy. Архів оригіналу за 2017-05-20. Процитовано 2017-05-22. 
  49. Erdbrink, Thomas (2017-05-18). Iran Has Its Own Hard-Line Populist, and He's on the Rise. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 2017-05-18. Процитовано 2017-05-18. 
  50. Dehghan, Saeed Kamali (9 January 2017). Ebrahim Raisi: the Iranian cleric emerging as a frontrunner for supreme leader. The Guardian. Архів оригіналу за 21 May 2017. Процитовано 22 May 2017. 
  51. VATANKA, ALEX (12 April 2017). The Supreme Leader's Apprentice Is Running for President. Foreign Policy. Архів оригіналу за 2017-05-20. Процитовано 2017-05-22. «A candidate Raisi who loses in the May elections would be far less likely to later take over as supreme leader.» 
  52. Arash Karami (21 May 2017). In wake of Rouhani's win, conservative rivals vow to remain on scene. Al-Monitor. Архів оригіналу за 5 May 2019. Процитовано 24 May 2017. 
  53. Rohollah Faghihi (23 May 2017). Iran's conservatives question election results. Al-Monitor. Архів оригіналу за 24 May 2017. Процитовано 24 May 2017. 
  54. На президентських виборах в Ірані переміг відомий своєю жорстокістю суддя. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-06-19. 
  55. Yee, Vivian (2021-06-19). Iranian Hard-Liner Ebrahim Raisi Wins Presidential Vote. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2021-06-19. 
  56. Golkar, Saeid (5 Jan 2019). Ebrahim Raisi: The cleric who could end Iranian hopes for change. Al Jazeera. Архів оригіналу за 19 July 2020. Процитовано 10 June 2020. 
  57. Filkins, Dexter (18 May 2020). TheTwilight of the Iranian Revolution. New Yorker. Архів оригіналу за 16 March 2021. Процитовано 7 June 2020. 
  58. بانوان اولین مدافع تفکیک جنسیتی هستند. 2014. Архів оригіналу за 2017-05-09. Процитовано 2017-05-18. 
  59. رئیسی: دانشگاهها باید اسلامی شوند. 8 May 2017. Архів оригіналу за 13 May 2017. Процитовано 18 May 2017. 
  60. ابراهیم رییسی: باید به دنبال حذف ترویج فرهنگ غربی از متن جامعه باشیم. 10 May 2017. Архів оригіналу за 19 September 2017. Процитовано 18 May 2017. 
  61. اسلامی‌ نکردن دانشگاه‌ها کشور را با مشکل مواجه می‌کند/رشد اینترنت ما را وادار به بازنگری می‌کند. 11 May 2017. Архів оригіналу за 12 May 2017. Процитовано 18 May 2017. 
  62. Golnaz Esfandiari (7 April 2017). In Iran, Emerging Hard-Liner Stakes Future On Unseating Rohani. Radio Free Europe/Radio Liberty. Архів оригіналу за 24 April 2017. Процитовано 22 April 2017. 
  63. Najmeh Bozorgmehr (14 April 2017). Rouhani confirms he will seek second term in Iran elections. Financial Times. Архів оригіналу за 23 April 2017. Процитовано 22 April 2017. 
  64. Najmeh Bozorgmehr (26 April 2017). Iran hardliners struggle to present united front ahead of poll. Financial Times. Архів оригіналу за 30 April 2017. Процитовано 27 April 2017. 
  65. What you need to know about presidential candidate Ebrahim Raisi. The Iran Project. 19 April 2017. Архів оригіналу за 17 June 2021. Процитовано 21 April 2017. 
  66. نتایج نهائی انتخابات مجلس خبرگان رهبری در خراسان جنوبی (fa). Khavarestan. 27 February 2016. Архів оригіналу за 16 March 2017. Процитовано 7 April 2017. 
  67. Final results of presidential election by province and county (fa). Ministry of Interior. 8 June 2017. Архів оригіналу за 10 October 2017. Процитовано 8 June 2017. 
  68. https://fararu.com/fa/news/492987/نتیجه-شمارش-آرا-انتخابات-ریاست-جمهوری-۱۴۰۰
  69. Conversation with Jamileh Alamolhoda, spouse of Ebrahim Raisi. 23 April 2017. Архів оригіналу за 14 July 2017. Процитовано 24 April 2017. 
  70. https://www.khabaronline.ir/news/1520475/%D8%A7%D8%B9%D9%84%D8%A7%D9%85-%D9%84%DB%8C%D8%B3%D8%AA-%D8%A7%D9%85%D9%88%D8%A7%D9%84-%D8%A7%D8%A8%D8%B1%D8%A7%D9%87%DB%8C%D9%85-%D8%B1%D8%A6%DB%8C%D8%B3%DB%8C-%DB%B2-%D8%AF%D8%AE%D8%AA%D8%B1-%D8%AF%D8%A7%D8%B1%D9%85-%DA%A9%D9%87-%D8%A7%D8%B2%D8%AF%D9%88%D8%A7%D8%AC-%DA%A9%D8%B1%D8%AF%D9%87-%D8%A7%D9%86%D8%AF
  71. US puts new sanctions on Iranian supreme leader's inner circle. Архів оригіналу за 2020-10-03. Процитовано 2020-10-09. 
  72. Archived copy. Архів оригіналу за 2021-06-06. Процитовано 2020-10-09.