Хвіртка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пілігрим, що входить у хвіртку.

Хві́ртка, ворі́тця — невеликі двері в огорожі, паркані. Широко поширена в сільських місцевостях. Конструктивними особливостями хвірток є: простота конструкції, мінімум конструкційних матеріалів, прості замки або їхня заміна на клямки, гачки, вертушки та ін.

Походження слова[ред.ред. код]

Українське «хвіртка» походить від старопольського forta, fortka (у сучасній польській furta, furtka), яке значить «стулка воріт або дверець», «хвіртка». Звукосполучення «хв» у народному мовленні часто заміняло первісно невластивий слов'янським мовам звук «ф». Від fortka також походить і російське фортка, форточка («кватирка»). До польської слово forta потрапило з німецької, де Pforte значить («ворота», «брама»). Давньоверхньонімецьке pforta походить від латинського porta («ворота», «двері»), з якого також походять французькі слова portillon («хвіртка»), portail («вхід», «портал»), portières («двірці», «портьєри») тощо.

Уживання[ред.ред. код]

Хвіртка призначена для входу в обгороджену територію (город, дача, склад, обійстя, будівництво та ін) і виходу. Найчастіше виготовляється з металу і деревини, роблять хвіртки також з пруття у техніці плоту. У разі комбінування з воротами може бути зробленою як поруч них, так і в одній з їхніх стулок.

Іноді замість хвіртки може влаштовуватися перелаз.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Металоконструкції
  • Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.