Пліт (огорожа)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пліт біля хати. Музей у Пирогові.

Пліт[1], тин[2], лі́са[3] — огорожа, зроблена з хмизу, гілля, пруття методом переплетіння. Частіше уживається у степовій, малолісистій місцевості, де будівельний ліс є надто дефіцитним матеріалом. Пліт з горщиками та дзбанами на жердинах — одна зі складових образу типової східноукраїнської оселі.

Назва[ред. | ред. код]

Слово пліт, діал. о́плі́ток[4] (давньорус. плотъ) за походженням пов'язане з дієсловом «плести». Споріднене з південнорос. плот («тин, огорожа»), серб. пло̑т/plot і хорв. plot, словен. рlо̣̑t, рlо̣̑tа, plotȗ, чеськ. і словац. рlоt, пол. рɫоt, в.-луж. pɫót, н.-луж. рɫоt. Споріднені слова в інших індоєвропейських мовах: грец. πλόκαμος, πλοχμός («коса»), πλεκτή («плетена мережа»), вестфальськ. flahte («бічна дошка візка»), гот. flahta («коса»)[5][6].

Переплітіння лози в плоті

У сучасній українській мові також поширена інша назва подібних огорож — «тин». У давньоруській слово тынъ значило «огорожа, частокіл». Вважається давнім (до ІІ ст. н. е.) запозиченням з германських мов, порівнюється з дав.-ісл. tún («садиба, двір, сад»), дав.-англ. і ст.-н.-нім. tún («огорожа»), дав.-в.-нім. zûn (так само)[7][8]. Тинком також називають сплетений з лози, очерету щит, яким щось загороджують або перегороджують (наприклад, під час ловлі риби)[9].

Ще одна назва, «ліса» походить від давньорус. лѣса («плетінка»). Споріднена з біл. леса («плетінка, сітка») і з рос. леса, леска («волосінь»)[10].

Історія і сучасність[ред. | ред. код]

Легкі плетені огорожі відомі з доісторичних часів. Тонке гілля було зручнішим у використанні, ніж важкі колоди, тому люди здавна уживали їх у будівництві: первісно пліт слугував не огорожею, а стіною примітивних осель. Навіть простий пліт міг бути основою легкої споруди, куреня, а покритий товстим шаром глини (часто змішаною з гноєм та соломою) він заміняв дерев'яні стіни (техніка мазанки). Заповнюючи простір між двома плотами глиною, землею чи соломою, отримували більш товсті стіни (відомі як «загати») для будов і огорож[11]. Також легка плетена огорожа слугувала для розмежування земляних ділянок на полях. Зараз плоти уживаються і як звичайні огорожі у малолісистій місцевості, і як деталь декоративного оформлення («сільський стиль»). Плоти роблять як із пруття, так і зі стеблин рогозу, виноградної лози, бамбуку, соломи і навіть з корчуватого гілля. Над плотом може влаштовуватися легка солом'яна покрівля — острі́шок[12].

Пліт своїми руками[ред. | ред. код]

Пліт робиться з гнучкого пруття, краще з ліщини або верби. На велику огорожу зазвичай використовується пруття 2-3 см завтовшки. Для декоративної загорожки підійде пруття у 1-2 см. Заготовлювати матеріал краще рано навесні або пізно восени. Коли у вас є все необхідне, можете починати виготовлення плоту.

Горизонтальний пліт у Музею народної архітектури в Сяноці
Вертикальний пліт у Музею народної архітектури в Сяноці

Найбільш поширений горизонтальний пліт. Для його основи необхідні кілки-стійки близько 2 м завдовжки. Найкращий матеріал для них — деревина модрини, але також можна використовувати і сосну. Якщо пліт має чисто функціональне, а не декоративне призначення, можна зробити стійки із залізних труб. Дерев'яні стійки краще обробити антисептиком для запобігання гниттю. Кілки або труби вбиваються у землю на відстані 0,2 — 1 м один від одного. Слід враховувати, що для переплетіння щільнопоставлених кілків необхідно мати дуже гнучке пруття. Глибина, на яку рекомендується вбити кілки, має дорівнюватися до чверті всієї висоти кілка. Для того, щоб пліт слугував довше, рекомендується не вбивати кілки в землю, а викопати під них канаву 0,5 м завглибшки, де вони встановлюються на потрібній відстані і присипаються піском або щебенем (для кращого дренажу). Пліт починається і закінчується замками — розташованими впритул кілками. Їхня задача — надійно скріплювати кінці прутів на краях огорожі. Щоб стійки держалися рівно під час роботи і не перекошувалися, їх з'єднують зверху подовжніми планками або протягають між ними дріт (цю зв'язку можна зробити непомітною, якщо над нею проплести два-три ряди пруття). Наступний етап — саме плетіння, і починати його потрібно від землі. Кожен з наявних прутів потрібно просмикнути між стійками, огинаючи прут «вісімкою» навперемінно то спереду, то ззаду. Як тільки прут закінчується, ми продовжуємо ряд новим, причому його починають плести з передостаннього кілка, тобто якщо прут закінчився на п'ятому, починаємо новим з четвертого (щоб не було прозорів). Для плетіння краще використовувати прути різної довжини, вправно комбінуючи їх, щоб приховати місця стиків. Частота прутів буде регулювати прозорість конструкції. Тут важно пам'ятати, що пруття з часом усихає, тому заплітати його треба дуже щільно. Можна зробити чисто символічний пліт, використовуючи 4-5 рядів прутів, а можна повноцінний паркан, який згодом може стати відмінною опорою для в'юнкої рослинності.

Вертикальний пліт більш схожий зі штахетами. Для його створення встановлюються товсті стійки з горизонтальними перекладинами, які переплітаються пруттям. При вертикальному плетінні слід заплітати прути таким чином, щоб окоренки (ширші кінці) розташовувалися у землі, а вершечки — зверху, де вони обплітаються навколо верхньої перекладини. Якщо використовуються вербові прути, вони можуть надалі вкоренитися і пліт стане живоплотом.

У техніці плоту можна також виконати хвіртки, навіси та інші елементи конструкцій. Пліт з необробленого матеріалу слугує 5-6 років, термін служби плоту зі спеціально обробленого пруття може сягати десятків років.

Пліт у геральдиці[ред. | ред. код]

Дзбан на плоту

Зображення плетеної огорожі можна побачити на гербах деяких сільських поселень. Це просто означає, що основним заняттям жителів у минулому було плетіння. Так, пліт зображено на гербі сільської чверті Гандорф у Вестфалії (Німеччина) і на гербі берлінського району Фрідріхвальде.

У культурі[ред. | ред. код]

Вертикальний і горизонтальний плоти перед покутською хатою. Музей у селі Крилос.
Пліт коло батьківської хати Тараса Шевченка. Музей Тараса Шевченка в с. Шевченкове.

Мовні звороти[ред. | ред. код]

  • Аж тини тріщать — вживається для увиразнення інтенсивності якоїсь дії
  • Скакати через пліт — мати нешлюбні зв'язки, бахурувати[1].
  • Під тином — просто неба, надворі
  • Тинятися попідтинню — бути без притулку, жебракувати[13]
  • Нашому тинові двоюрідний пліт — про далеке споріднення
  • Через тин навприсядки — про далеку спорідненість чи відсутність її
  • Ні в тин ні в ворота — нікуди не годиться; недоречно, не до ладу
  • Під чужим тином — між чужими людьми, серед чужих людей
  • Під чужий тин — до чужих людей
  • Тин у (об) тин (тин з тином) жити — бути сусідами; жити поруч, по сусідству
  • Живе, як сорока на тину — живе невлаштовано, непостійно
  • Пише як сорока по тину — пише незгабно, неакуратно
  • Тин городиться — щось затівається, створюється
  • Ні двору ні тину — нічого не має
  • І через тин не перегнеться — дуже ледачий
  • Уперся мов кілок у тин — дуже уперся

У піснях[ред. | ред. код]

« Якби мені не тиночки
Та не перелази,
Ходив би я до дівчини
По чотири рази
»
Українська народна пісня

Інші значення[ред. | ред. код]

Див. також: Пліт (плавзасіб)
  • Словом «пліт» тепер також називають простий плавзасіб (первісно — з колод, товстого гілля). Українське «пліт» (дав.-рус. *плътъ) може також бути зв'язане зі словом «плести» (тобто «плетений», «зв'язаний»). Але більш прийнятою є версія, що це слово пов'язане з дієсловом «пливти»[14].
  • Тинок — па в українському танці[9]
  • Згідно зі Словарем української мови Б. Д. Грінченка, «вічним плотом» називали кам'яну огорожу[15].
  • Тином також можуть називати вориння — огорожу з горизонтальних жердин[2].

Цікавий факт[ред. | ред. код]

  • Українське слово слово «ґрати» походить від лат. cratis (через старо-італ. crata і пол. krata, kraty). Латинське cratis буквально значить «плетінка», «пліт»[16].

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Пліт // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Тин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Ліса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Опліток // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  6. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964–1973 Плетень
  7. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  8. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 Тын // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  9. а б Тинок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  11. Загата // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Острішок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  13. Попідтинню // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  14. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  15. Пліт // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  16. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.