Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Вознесіння Господнього
49°54′10″ пн. ш. 25°44′22″ сх. д. / 49.90278° пн. ш. 25.73944° сх. д. / 49.90278; 25.73944
Тип споруди церква
Розташування Україна Україна, Тернопільська область, Збаразький районВишнівець
Кінець будівництва 1530
Належність ПЦУ
Стан пам'ятка архітектури національного значення України
Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець). Карта розташування: Україна
Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець)
Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець) (Україна)
Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець). Карта розташування: Тернопільська область
Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець)
Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець) (Тернопільська область)
Мапа
CMNS: Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі

Церква Вознесіння Господнього, або замкова церква — діюча мурована церква в смт Вишнівець (Збаразький район, Тернопільська область, Україна). Нині — парафіяльний храм, що входить до складу Вишнівецького благочиння ПЦУ Тернопільської єпархії ПЦУ.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 1907)[1].

Історія[ред. | ред. код]

Церква на давньому малюнку

Дарчі (фундуші) для церкви князі Вишневецькі написали в 1530-х роках.

Розташована на терасі в долині річки Горинь нижче замково-палацового комплексу. Церква збудована в 1530 р. Реставровувалась 1872 року.

У 1961—1980 роках, за совітів, частину церкви використовували як склад, частиною як тир. Церкву відбудовували в 1992 році силами місцевої громади.

Усипальниця[ред. | ред. код]

У церкві були поховані батьки князя Єремії Вишневецького — Михайло Вишневецький та його дружина Раїна, донька господаря Молдавії Єремії Могили.[2] Перед своєю смертю князь Єремія наказував у заповіті вписати пункт, яким заборонялось руйнувати церкву.

Архітектура[ред. | ред. код]

Церква збудована у вигляді подовженого силуету з рваного вапняку. Однокупольна тридільна у плані, де послідовно з'єднані нартекс, подовжена нава з об'ємним средохрестям та з ґранованю апсидою утворюють гармонійний малюнок при яскраво вираженому оборонному характері побудови (масивні стіни, високо підняті над землею вузькі вікна-бійниці).

Пізнішою прибудовою є високий двох'ярусний обсяг дзвіниці під шатровим дахом, який завдяки невеликому ліхтарю над пресвітерів і центральному об'ємному куполу на світловому барабані зі здвоєними вікнами врівноважили разнооб'емную конструкцію в антуражі стародавніх хрестів цвинтаря.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]