Цибуля гранчаста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цибуля гранчаста
Allium angulosum
Allium angulosum.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Однодольні (Monocots)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Цибулеві (Allioideae)
Триба: Allieae
Рід: Цибуля (Allium)
Вид: Цибуля гранчаста
Біноміальна назва
Allium angulosum
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Allium angulosum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Allium angulosum
EOL logo.svg EOL: 1084242
IPNI: 527602-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 105301

Цибуля гранчаста[1][2], часник заячий, скорода[3]) — вид трав'янистих рослин родини Амарилісові (Amaryllidaceae), поширений у центральній і східній Європі та західній Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина 25–70 см завдовжки. Цибулини невеликі. Стебла увінчані головчастими напівкулеподібними парасольками з квіток. Оцвітина бузково-рожева, 5–6 мм довжиною, тичинки коротше оцвітини. Листки вузьколінійні, 2–4 мм шириною, б. м. кілеваті, гладкі[1].

Поширення[ред. | ред. код]

Європа: Білорусь, Україна, Росія, Австрія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Болгарія, колишня Югославія, Італія, Румунія, Франція; Азія: Киргизстан, зх. Сибір[4][5].

В Україні зростає на луках, на берегах річок — на всій території (крім крайнього півдня Степу і Криму); в Карпатах тільки в передгір'ях[1]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Закарпатської й Запорізької областей[2].

Використання[ред. | ред. код]

Культивується як декоративна, а також як трава для кухні.

Ефірні олії, що містяться в усіх видах дикої цибулі, надають рослині своєрідного різкого й гострого запаху. Цибулина має цукор, клітковину, солі кальцію і фосфору, органічні кислоти, ферменти, азотисті речовини, флавоніди, сапоніни, глікозиди. Комплекс вітамінів, що містяться в цибулі, складається з вітаміну C, B1, B2, провітаміну A. В Україні цибулини широко використовували в їжу як приправу до салатів, різноманітних борошняних та м'ясних страв.[6] Проте є деякі повідомлення про токсичність у великих кількостях.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 400. (рос.)(укр.)
  2. а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  3. Allium angulosum // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  4. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 20.03.2018.  (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 20.03.2018.  (англ.)
  6. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.33