Чайна М'євіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чайна М'євіль
англ. China Miéville
China Mieville.jpg
Ім'я при народженні Чайна Том М'євіль
Народився 6 вересня 1972(1972-09-06) (46 років)
Норвіч[1]
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність письменник, викладач, громадський і політичний діяч
Alma mater Лондонська школа економіки та політичних наук і Клер-коледж[d]
Мова творів англійська
Роки активності з 1986 р.
Напрямок фантастика
Жанр нове химерне фентезі (англ. New Weird)
Magnum opus трилогія про світ Ба-Лаґ (англ. Bas-Lag)
Членство Королівське літературне товариство
Партія Соціалістична робітнича партія[d]
Конфесія атеїзм
Нагороди
Премії Артура Кларка (2001, 2005, 2010), Британська премія фентезі (2001, 2003), «Іґнотус» (2002), ім. Курта Лассвіца (2003, 2005, 2006), журналу «Локус» (2003, 2005, 2008, 2010), «Велика премія Уяви» (2004), «Г'юґо» (2010), Британської премії наукової фантастики (2010)
Сайт: chinamieville.net

CMNS: Чайна М'євіль на Вікісховищі

Чайна Том М'євіль (англ. China Tom Miéville, нар. 6 вересня 1972 року, Норвіч, Норфолк, Східна Англія, Велика Британія) — британський письменник-фантаст, викладач і активний суспільно-політичний діяч, колишній член Соціалістичної робітничої партії[en] (Велика Британія)[2]. Фундатор новітнього напрямку фантастичної літератури, так званого «нового химерного фентезі». Лауреат численних премій у галузі фантастичної літератури.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 вересня 1972 року в Норвічі, але з раннього віку жив та виховувався у Вілздені, містевості у північно-західному Лондоні. Своє дитинство провів з сестрою на ім'я Джеміма та матір'ю Клаудією, яка працювала перекладачкою, письменницею і вчителькою. Його батьки розійшлися незадовго після його народження, тому за словами самого письменника він «ніколи по-справжньому не знав» свого батька.[3] Отримав ім'я «Чайна» випадково, коли його батьки-хіппі гортали словник у пошуку гарного імені.[3] Завдяки тому, що його матір народилася у Нью-Йорку, М'євіль має подвійне громадянство — американське та британське.

Протягом двох років навчався в Окгемській школі, змішаному учбовому закладі в місті Окгем, графство Рутленд. У вісімнадцятирічному віці перебрався до Єгипту, де протягом року викладав англійську мову, а також розвинув зацікавлення до арабської культури та політики Середнього Сходу.

1994 року отримав ступінь бакалавра з соціальної антропології в Клер-коледжі, Гарвардський університет. 2001 року здобув ступінь магістра та PhD з міжнародних відносин у Лондонській школі економіки та політичних наук. Навчаючись в Гарварді, М'євіль також отримував стипендію Френка Нокса.[3] Вважаючи, що за допомогою пост-модерних теорій неможливо пояснити історію та політичні події, Чайна ще в університетські роки став марксистом. 2005 року його докторська десертація вийшла у форматі книги під назвою «Між рівними правами. Марксистська теорія міжнародного права».

Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]

За словами самого письменника, він збирається написати книгу у кожному наявному літературному жанрі.[4] На сьогодні, М'євіль написав власні твори, які віддають данину таким жанрам як: класичний американський вестерн («Залізна рада»), морські пригоди («Шрам») та детективний нуар («Місто і місто») тощо.[5]

Усі твори письменника описують фантастичні або надприродні світи та сюжети. Роберт Генкс розглядає його твори як частину різновиду наукової фантастики, фентезі та «урбаністичного сюрреалізму».[6] Серед письменників, яких М'євіль вважає своїми літературними «героями»: М. Джон Гаррісон, Майкл де Ларрабейті[en], Майкл Муркок, Томас Діш, Чарльза Вільямса, Тім Пауерс та Джеймс Баллард; М'євіль також відзначає, що на нього вплинули Говард Лавкрафт, Мервін Пік, Урсула Ле Ґуїн та Джин Вулф. За словами автора, він би хотів, щоб його романи «читали заради [його вигаданого міста] Нью-Кробузона, як читають Аєна Сінклера за його зображення Лондона».

У дитинстві М'євіль часто грав у настільну фентезійну гру «Dungeons & Dragons» та інші рольові ігри. Саме ця гра стала причиною чому він почав систематизувати інформацію про магію та теологію. У романі «Станція загублених снів» він описує персонажа, який цікавиться «тільки золотом та досвідом». Видання журналу «Dragon Magazine» за лютий 2007 року інтерпритувала фентезійний світ книги крізь призму правил гри «Dungeons & Dragons». Окрім того, роман «Станція загублених снів» потрапив до списку фентезійних творів, представлених наприкінці путівника для п'ятого виданя гри «Dungeons & Dragons», дизайнери якої черпали натхнення з цих книг.[7]

2010 року М'євіль дебютував як автор, що пише на тему рольових ігор, та став співавтором «Путівника по Річкових королівствах» для Pathfinder Roleplaying Game.[8]

М'євіль виступає за те, щоб позбавити жанр фентезі від впливу Толкіна, який на його думку характеризується надмірною консервативністю та убогістю стилю. Дійшло до того, що письменник навіть назвав Толкіна «жировиком на сраці фентезійної літератури».[9] М'євіль назвав «Трилогію про Борріблів» Майкла де Ларрабейті твором, який мав один із найбільших впливів на його письменницьку діяльність; 2002 року Чайна навіть написав вступ до перевидання трилогії. Вступ, однак, не увійшов до книги, а з'явився на веб-сайті Ларрабейті.[10] М'євіль також підтримує думки есе «Епічний Пух» Майкла Мурмока, який виступив з критикою фентезі, яке наслідує Толкіна.

М'євілеві ліві політичні погляди (зокрема роман «Залізна рада») та теоритичні ідеї про літературу стали помітними у його творах. На декількох панельних дискусіях, що відбувалися на з'їздах, присвячених взаємозв'язку між політикою та літературою, письменник протиставляв себе людям з правими політичними поглядами та вступав з ними у гарячу дискусію. Зокрема, М'євіль висловив таку думку:

« Я не лівак, що підлим сбособом намагається просунути свій злий меседж через свої фентезійні романи. Я — задрот, який цікавиться науковою фантастикою та фентезі. Мені ці речі подобаються. Коли я пишу романи, я не пишу їх заради того, аби просунути свої політичні погляди. Я пишу свої твори, оскільки я палко люблю чудовиськ, дивні жахітливі історії, незвичні ситуації та сюрреалізм, і все, що я хочу, це комунікувати цими поняттями. Але через те, що я підходжу до них з політичної точки зору, світ, який я створюю, пронизаний багатьма прроблемами, які мене турбують.[...] Я намагаюсь сказати, що я створив цей світ, який, на мою думку, є насправді крутим і у мене виникають величезні історії, які можна помістити у нього, і щоб втілити свій задум у цікавий спосіб, я вважаю, треба підходити з політичної сторони. Якщо ви маєте бажання теж так чинити, че чудово. А якщо ні, невже це не крутий монстр?
Оригінальний текст(англ.)
I'm not a leftist trying to smuggle in my evil message by the nefarious means of fantasy novels. I'm a science fiction and fantasy geek. I love this stuff. And when I write my novels, I'm not writing them to make political points. I'm writing them because I passionately love monsters and the weird and horror stories and strange situations and surrealism, and what I want to do is communicate that. But, because I come at this with a political perspective, the world that I'm creating is embedded with many of the concerns that I have. [...] I'm trying to say I’ve invented this world that I think is really cool and I have these really big stories to tell in it and one of the ways that I find to make that interesting is to think about it politically. If you want to do that too, that's fantastic. But if not, isn't this a cool monster?[11]
»

Політика[ред. | ред. код]

До 13 березня 2013 року року М'євіль входив до Міжнародної соціолістичної організації та Соціалістичної робітничої партії[en].[12] 2001 року неуспішно балатувався на загальних виборах до Палати громад Великої Британії як кандидат від Соціалістичного альянсу в Ріджентс-парку та Північному Кенсінгтоні (робітничий виборчий округ), отримавши 459 голосів, що складає 1,2 %.[13][14]

У січні 2013 року виступив з критикою керівництва СРП, а у березні цього ж року покинув партію[12] через небажання керівництва справедливо вирішити проблему внутрішньопартійного сексуального насилля проти одного зі членів партії.[15][16] У серпні 2013 року М'євіль за участі ще дев'яти підписантів, серед яких, зокрема, письменник та володар премії «Дитячий Лауреат» Майкл Розен, кінорежисер та соціаліст Кен Лоуч, академік Жільбер Ашкар та генеральний секретар по компанії ядерного розброєння Кейт Гадсон, відіслав відкритого листа до газети «Гадіанс» з повідомленням про створення «нової партії лівого спрямування» під назвою «Ліва Єдність[en]».[2]. Лист звинувачує робітничу партію у «політиці строгої економіки» та розриві зв'язків з профспілками, що прирівнюється до «остаточної зради по відношенню до робітничого класу, заради яких вони й створені, щоб представляти їхні інтереси». У листі також йдеться про створення «Лівої Єдності», яку проголосять на «засновувальній конференції», яка пройде 30 листопада в Лондоні. Нова партія представляє «альтернативу» робітничій партії, це «партія, яка підтримує соціалізм, енвайронменталізм та фемінізм і виступає проти усіх видів дискримінації».[2]

Бібліографія (вибране)[ред. | ред. код]

Фантастика[ред. | ред. код]

Серія «Бас-Лаг»[ред. | ред. код]

Самостійні романи[ред. | ред. код]

  • King Rat (1998) — «Пацючий король»
  • Un Lun Dun (2007) — «Нон Лон Дон»
  • The City & the City (2009) — «Місто і місто»; у квітні 2018 року світ побачила однойменна екранізація від BBC;
  • Kraken (2010) — «Кракен»
  • Embassytown (2011) — «Місто-посольство»
  • Railsea (2012) — «Рельси»

Повісті[ред. | ред. код]

  • The Tain (2002) — «Амальгама»
  • This Census-Taker (2016) — «Переписник»
  • The Last Days of New Paris (2016) — «Останні дні нового Парижа»

Збірки[ред. | ред. код]

  • Looking for Jake (2005) — «У пошуках Джейк»
  • The Apology Chapbook (2013) — «Брошура вибачень»
  • Three Moments of an Explosion: Stories (2015) — «Три миті вибуху: Оповідання»

Українські переклади[ред. | ред. код]

На 2018 рік у видавництві «Навчальна книга — Богдан» заплановано вихід роману «Вокзал загублених снів», першої книги книжкової серії «Бас-Лаґ». Перекладачами стали Анатолій Пітик та Катерина Грицайчук.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #133939480 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Letters: "Left Unity ready to offer an alternative". The Guardian. 12 August 2013. 
  3. а б в Gordon, Joan (November 2003). Reveling in Genre: An Interview with China Miéville. Science Fiction Studies (DePauw University) 30 (Part 3). Процитовано 2 August 2012. 
  4. «A Truly Monstrous Thing to Do: Mieville Interview» Архівовано 12 October 2009 у en:Wayback Machine., 'Long-Sunday.net
  5. Shurin, Jared (4 August 2015). A Category Unto Himself: The Works of = China Miéville. Tor Books. Процитовано 24 April 2016. 
  6. Hanks, Robert (15 June 2009). The City and the City by China Miéville: review. The Telegraph. Процитовано 17 October 2013. «In the corners of literature where such divisions are regarded as important, there is a debate about what genre China Miéville's novels belong to. He has twice won the Arthur C Clarke award for science fiction, but sci-fi purists complain that his frequent breaches of the laws of nature – magic, in other words – place him in the 'fantasy' camp. [...] Miéville himself dislikes that label, with its overtones of elves and dwarves, and has suggested the term 'weird'. A more precise category might be 'urban surrealism': surveying his career so far, it looks as if his central concern is life in the modern city, though filtered through dreams and nightmares.» 
  7. [1], D&D Official Homepage.
  8. «Pathfinder Chronicles: Guide to the River Kingdoms (PFRPG) Print Edition», Paizo Publishing Website.
  9. Scar by China Mieville. panmacmillan.com. Процитовано 5 May 2011. [недоступне посилання з 01.11.2017]
  10. China Miéville, «'The Borribles'. An Introduction».
  11. Lou Anders. The Believer – Interview with China Miéville. Believermag.com. Процитовано 14 July 2018. 
  12. а б «Resigning from the Socialist Workers Party», International Socialism, 11 March 2013
  13. BBC NEWS – VOTE 2001 – RESULTS & CONSTITUENCIES – Regent's Park & Kensington North. BBC News. 
  14. Ansible 168, July 2001.
  15. Laurie Penny, «What does the SWP's way of dealing with sex assault allegations tell us about the left?», New Statesman, 11 January 2013
  16. Paul Kellogg «Britain: Reflections on the crisis in the Socialist Workers Party», LINKS — International Journal of Socialist Renewal (blog), 13 January 2013.

Посилання[ред. | ред. код]