Урсула Ле Гуїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Урсула Ле Гуїн
англ. Ursula Kroeber Le Guin
Урсула Ле Гуїн у 2004 році

Урсула Ле Гуїн у 2004 році
При народженні Урсула Кребер Ле Гуїн
Народження 21 жовтня 1929(1929-10-21) (88 років)
  Берклі
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Гарвардський університет, Колумбійський університет і Коледж Редкліфф
Мова творів англійська
Рід діяльності 1960-ті — до тепер
Жанр наукова фантастика, фентезі
Magnum opus: Земномор'я, Хайнський цикл[d], The Lathe of Heaven[d], The Eye of the Heron[d], Malafrena[d], The Beginning Place[d], Always Coming Home[d], Annals of the Western Shore[d], Lavinia[d], Catwings series[d], The Language of the Night[d], Dancing at the Edge of the World[d] і Steering the Craft[d]
Нагороди та премії
премія Г'юго
премія Неб'юла
премія Локус
Сайт: Офіційний веб-сайт
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Урсула Ле Гуїн на Вікісховищі

Урсула Кребер Ле Гуїн (англ. Ursula Kroeber Le Guin[1]) (21 жовтня 1929, Берклі, Каліфорнія) — відома американська письменниця-фантаст, літературний критик та перекладач фантастики.

Урсула Ле Гуїн писала також нефантастичні романи, вірші, дитячі книги, есе про літературу, однак найбільшої популярності набула як автор романів і повістей у жанрах наукової фантастики та фентезі. Книги Ле Гуїн завжди чудові за стилем, в них авторка звертається до конфліктів і взаємодії різних культур, даосизму, анархізму, психологічних і соціальних тем. У пізніших роботах вона торкається також феміністської тематики. Авторка є однією з найавторитетніших фантастів, лауреатом кількох найвищих нагород в області наукової фантастики і фентезі (премія Г'юго, премія Неб'юла, премія Локус).

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 1929 року в Берклі, штат Каліфорнія, у родині відомого антрополога Альфреда Луї Кребера і письменниці Теодори Кребер[2]. Перше оповідання написала у віці 11 років (журнал Astounding Science Fiction повернув оповідання авторці, відмовившись друкувати його). У 1951 році здобула ступінь бакалавра в коледжі Редкліф, у наступному 1952 році захистила магістерську роботу в Колумбійському університеті на тему «Романтична література Середньовіччя та Відродження», спеціалізувалася на середньовічній романській літературі[3]. Під час навчання у Франції познайомилася з істориком Шарлем Ле Гуїном, одружилася з ним в 1953 році. Ранні твори, дія яких відбувається у вигаданій центральноєвропейській країні Орсинії, стилістично не належали до фантастики і не публікувалися, але мали значний вплив на подальшу творчість, зокрема збірку оповідань «Орсинійські історії» і роман «Малафрена». Першим опублікованим оповіданням Ле Гуїн було «Квітень в Парижі» («April in Paris»), журнал «Fantastic», 1962. Відтоді Ле Гуїн регулярно публікує фантастичні оповідання та повісті. Популярність приходить до неї в 1969 році після публікації роману «Ліва рука пітьми», який здобув обидві найвищі премії англомовної фантастики — «Х'юго» та «Небюла».

Сім'я[ред.ред. код]

У 1953 році, під час поїздки до Франції, Урсула зустріла свого майбутнього чоловіка, історика Чарльза Ле Гуїна. Вони одружилися в тому ж році у Парижі[4].

Ле Гуїн має двох дочок і сина. З 1958 року мешкає у місті Портленд, штат Орегон[5].

Творчість[ред.ред. код]

Ле Гуїн відрізняється від інших письменників-фантастів насамперед гуманітарним ухилом, акцентом на соціологію й антропологію. Це особливо помітно в науково-фантастичних книгах так званого Хайнського циклу, об'єднаних темою культурної взаємодії планет у далекому майбутньому. Найпоказовішим щодо цього є роман «Обділені» з підзаголовком «Неоднозначна утопія», який розповідає про цивілізацію, засновану на анархізмі.

Незважаючи на фантастичні деталі, книги Ле Гуїн — завжди про людину. Романи Хайнського циклу розповідають про конфлікти, взаємодію і взаємопроникнення відмінних одна від одної культур. Найчастіше ці культури мають незвичайні, часом екзотичні риси, і обігруючи цю незвичайність, авторка показує нам деякі сторони нашої власної культури. Прикладом може бути глибоке дослідження впливу статі на особистість, життя і сприйняття людини в книзі «Ліва рука Пітьми», герой якої — людина з планети, жителі якої можуть змінювати стать.

Світи Ле Гуїн переконливі, детальні, населені персонажами, головне в яких — їхні незмінні людські риси. На відміну від багатьох інших фантастів, сюжети її книг — це дорослішання, подолання себе, пізнання або входження в іншу культуру, пошук відповіді на якесь питання в собі, а не перетворення світу поза собою.

Так, наприклад, романи циклу про Земномор'я — «Чарівник Земномор'я» (1968), «Гробниці Атуану» (1971), «Останній берег» (1972) тощо — які стали класикою фентезі, можна читати як притчі про дорослішання, про зустріч з іншим, про життя і смерть, про злагоду з самим собою.

Бібліографія[ред.ред. код]

Цикл про Земномор'я[ред.ред. код]

Повісті[ред.ред. код]

Оповідання[ред.ред. код]

  • Звільняюче закляття (The Word of Unbinding), 1975
  • Правило імен (The Rule of Names), 1975
  • Збірка «Земноморські оповідання» (Tales from Earthsea), 2001

Екранізації[ред.ред. код]

Хайнський цикл (НФ)[ред.ред. код]

Повісті[ред.ред. код]

  • Планета Роканнона (Rocannon's World), 1966
  • Планета вигнання (Planet of Exile), 1966
  • Місто ілюзій (City of Illusions), 1967
  • Ліва рука пітьми (The Left Hand of Darkness), 1969 (відзначена преміями «Х'юго» і «Небюла»)
  • Без майна (The Dispossessed: An Ambiguous Utopia), 1974 відзначена преміями «Х'юго» і «Небюла»)
  • Слово для світу — ліс (The Word for World is Forest), 1976 (відзначена премією «Х'юго»)
  • Око чаплі (The Eye of the Heron), 1982
  • Тлумачі (The Telling), 2000

Оповідання[ред.ред. код]

  • Збірник «Чотири шляхи до прощення» (Four Ways to Forgiveness), 1995
  • Збірник «День народження світу» (The Birthday of the World), 2002

Інша проза[ред.ред. код]

Повісті[ред.ред. код]

  • Різець небесний (The Lathe of Heaven), 1971
  • Малафрена (Malafrena), 1979
  • Завжди повертаючись додому (Always Coming Home), 1985
  • Подарунки (Gifts), 2004

Збірки оповідань[ред.ред. код]

  • Дванадцять румбів вітру (The Wind's Twelve Quarters), 1975
  • Орсиніські оповідання (Orsinian Tales), 1976
  • Роза вітрів (The Compass Rose), 1982
  • Дівчиська бізонів, і інші парфуми тварин (Buffalo Gals, and Other Animal Presences), 1987
  • Морський шлях (Searoad), 1991
  • Рибалка з Внутрішнього Моря (A Fisherman of the Inland Sea), 1994
  • Відімикаючи повітря та інші оповідання (Unlocking the Air and Other Stories), 1996
  • Зміна світів (Changing Planes), 2003

Дитячі книги[ред.ред. код]

Кішкокрилі[ред.ред. код]

  • Кішкокрилі (Catwings), 1988
  • Кішкокрилі повертаються (Catwings Return), 1989
  • Чудесний Олександр і Кішкокрилі (Wonderful Alexander and the Catwings), 1994
  • Як Джейн залишилася одна (Jane on Her Own), 1999

Інше[ред.ред. код]

  • Далеко звідусіль (Very Far Away from Anywhere Else), 1976
  • Юшка (Fish Soup), 1992
  • На рудій кобилі (A Ride on the Red Mare's Back), 1992

Критика, есе[ред.ред. код]

  • Мова ночі (The Language of the Night), 1979, 1992
  • Танці на краю світу (Dancing at the Edge of the World), 1989
  • Штурвал ремесла (Steering the Craft), 1998 (about writing)
  • Уявна хвиля (The Wave in the Mind), 2004

Поезія[ред.ред. код]

  • «Дикий вівс та вогнеквіти» (Wild Oats and Fireweed), 1988
  • «Вихідний з павичами» і інші вірші (Going Out with Peacocks and Other Poems), 1994

Переклади[ред.ред. код]

  • Дао де цзін, переклад і коментарі, 1997
  • Анхеліка Городішер. «Кальпа Імперії». Переклад з ісп. (Kalpa Imperial), 2003
  • Габріела Містраль. Обране. Переклад з ісп. (Selected Poems of Gabriela Mistral).

Екранізації[ред.ред. код]

Переклади українською[ред.ред. код]

Романи
  • Урсула Ле Ґуїн. Чарівник Земномор'я (Земномор'я #1). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2005. 205 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
  • Урсула Ле Ґуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 280 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-528-1
    • (передрук) Урсула Ле Ґуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Наталія Клочкова. Київ: KM Books, 2017. 232 стор. (Серія «Земномор'я») ISBN 978-617-7409-82-2
  • Урсула Ле Ґуїн. Останній берег (Земномор'я #3). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-636-9
  • Урсула Ле Ґуїн. Техану, (Земномор'я #4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-638-5
  • (перші 4 романи) Урсула Ле Ґуїн. Чарівник Земномор'я[6] (Земномор'я #1,2,3,4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 672 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
Оповідання
  • Урсула Ле Ґуїн. Слово, що звільняє. Переклад з англійської: Алла Хандога. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 1991, № 8 — стор. 235—238
  • Урсула Ле Ґуїн. Історія моєї уяви. Переклад з англійської: Іван Яндола. Київ: журнал «Всесвіт». Всесвіт, 2011, № 3-4 — стор. 260—264
  • Урсула Ле Ґуїн. Ті, хто покидають Омелас. Переклад з англійської: Орися Божко. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 2011, № 7-8 — стор. 258—264

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ursula K. Le Guin:. How to pronounce me. Архів оригіналу за 2013-06-01. Процитовано 2013-06-01. 
  2. Spivack, Charlotte (1984). Ursula K. Le Guin. Boston: Twayne Publishers. ISBN 0805773932. 
  3. ФЕНТЕЗІ З ЖІНОЧИМ ІМ'ЯМ
  4. Baker, Jeff (February 27, 2010). Northwest Writers at Work: Ursula K. Le Guin is 80 and taking on Google. OregonLive. The Oregonian. Процитовано 11 August 2015. «She met Charles Le Guin.» 
  5. 2014 PSU directory listing for Charles Leguin (sic). 
  6. Зміст: Чарівник Земномор'я, Гробниці Атуану, Останній берег, Техану

Джерела[ред.ред. код]

  • Н. І. Криницька. «Правило імені» у земноморському циклі Урсули Ле Ґуїн: Антропонімія як онтопоетичний засіб.
  • The Encyclopedia of Fantasy
  • The Visual Encyclopedia of Science Fiction
  • The Encyclopedia of Science Fiction

Посилання[ред.ред. код]