Чемпіонат ФРН з футболу 1990—1991: Бундесліга
Сезон | 1990–91 |
---|---|
Чемпіони | «Кайзерслаутерн» 1-й титул переможців Бундесліги 3-й титул чемпіонів Німеччини |
Вибули | «Санкт-Паулі» «Юрдінген 05» «Герта» (Берлін) |
Кубок чемпіонів | «Кайзерслаутерн» |
Кубок володарів кубків | «Вердер» |
Кубок УЄФА | «Баварія» (Мюнхен) «Айнтрахт» (Франкфурт) «Гамбург» «Штутгарт» |
Зіграно матчів | 306 |
Забито голів | 863 (2.82 за гру) |
Сер. рез/гру | 2.82 |
Найкращий бомбардир | Роланд Вольфарт (21) |
Найбільша перемога вдома | «Баварія» (Мюнхен) 7–0 «Ваттеншайд 09» (24 листопада 1990) «Штутгарт» 7–0 «Боруссія» (Дортмунд) (23 лютого 1991) |
Найбільша перемога в гостях | «Айнтрахт» 0–6 «Гамбург» (13 квітня 1991) |
Найрезультативніша гра | «Юрдінген 05» 3–7 «Кайзерслаутерн» (22 вересня 1990) «Баварія» (Мюнхен) 7–3 «Герта» (Берлін) (25 травня 1991) |
← 1989–90 1991–92 → |
Сезон Бундесліги 1990–1991 був 28-им сезоном в історії Бундесліги, найвищого дивізіону футбольної першості ФРН. Він розпочався 8 серпня 1990[1] і завершився 15 червня 1991 року[2]. Діючим чемпіоном країни була мюнхенська «Баварія», яка не змогла захистити чемпіонський титул, поступившись трьома очками «Кайзерслаутерну», який і став чемпіоном ФРН 1990/91.
Враховуючи возз'єднання Німеччини, яке офіційно відбулося 3 жовтня 1990 року, це був останній сезон Бундесліги як найвищого дивізіону футбольної першості ФРН. З наступного сезону право участі у ній отримали й команди, що представляють міста колишньої Німецької Демократичної Республіки.
Кожна команда грала з кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній у гостях. Команди отримували по два турнірні очки за кожну перемогу і по одному очку за нічию. Якщо дві або більше команд мали однакову кількість очок, розподіл місць між ними відбувався за різницею голів, а за їх рівності — за кількістю забитих голів. Команда з найбільшою кількістю очок ставала чемпіоном, дві найгірші команди напряму вибували до Другої Бундесліги, а третя команда з кінця проводила матчі плей-оф з бронзовим призером Другої Бундесліги за право участі у Бундеслізі на наступний сезон.
«Вальдгоф» і «Гомбург» напряму вибули до Другої Бундесліги, фінішувавши на двох останніх місцях турнірної таблиці попереднього сезону. На їх місце до вищого дивізіону підвищилися «Герта» (Берлін) і «Ваттеншайд 09». У плей-оф за місце в Бундеслізі «Бохум» здолав третю команду Другої Бундесліги «Саарбрюкен», зберігши таким чином за собою місце у найвищому дивізіоні.
Клуб | Місто | Стадіон[3] | Вміщує[3] |
---|---|---|---|
«Герта» (Берлін) | Берлін | Олімпіаштадіон | 76,000 |
«Бохум» | Бохум | Воновія Рурштадіон | 40,000 |
«Вердер» | Бремен | Везерштадіон | 32,000 |
«Боруссія» (Дортмунд) | Дортмунд | Зігналь Ідуна Парк | 54,000 |
«Фортуна» (Дюссельдорф) | Дюссельдорф | Райнштадіон | 59,600 |
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) | Франкфурт-на-Майні | Вальдштадіон | 62,000 |
«Гамбург» | Гамбург | Фолькспаркштадіон | 62,000 |
«Кайзерслаутерн» | Кайзерслаутерн | Фріц-Вальтер-Штадіон | 42,000 |
«Карлсруе» | Карлсруе | Вільдпаркштадіон | 50,000 |
«Кельн» | Кельн | Рейн Енергі Штадіон | 61,000 |
«Баєр 04» | Леверкузен | Ульріх Габерланд Штадіон | 20,000 |
«Боруссія» (Менхенгладбах) | Менхенгладбах | Бекельбергштадіон | 34,500 |
«Баварія» (Мюнхен) | Мюнхен | Олімпіаштадіон | 70,000 |
«Нюрнберг» | Нюрнберг | Штедтішес Штадіон | 64,238 |
«Санкт-Паулі» | Гамбург | Міллернтор-Штадіон | 18,000 |
«Штутгарт» | Штутгарт | Неккарштадіон | 72,000 |
«Юрдінген 05» | Крефельд | Гротенбург | 34,500 |
«Ваттеншайд 09» | Бохум | Лоргайдештадіон[1] | 15,000 |
- ↑ «Ваттеншайд 09» свої перші шість домашніх матчів проводив на арені Воновія Рурштадіон, оскільки його домашній стадіон проходив реконструкцію аби відповідати вимогам Бундесліги.
Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація або пониження |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | «Кайзерслаутерн» (C) | 34 | 19 | 10 | 5 | 72 | 45 | +27 | 48 | Перший раунд Кубка чемпіонів 1991—1992 |
2 | «Баварія» (Мюнхен) | 34 | 18 | 9 | 7 | 74 | 41 | +33 | 45 | Перший раунд Кубка УЄФА 1991—1992[a] |
3 | «Вердер» | 34 | 14 | 14 | 6 | 46 | 29 | +17 | 42 | Перший раунд Кубка володарів кубків 1991—1992 |
4 | «Айнтрахт» | 34 | 15 | 10 | 9 | 63 | 40 | +23 | 40 | Перший раунд Кубка УЄФА 1991—1992[a] |
5 | «Гамбург» | 34 | 16 | 8 | 10 | 60 | 38 | +22 | 40 | |
6 | «Штутгарт» | 34 | 14 | 10 | 10 | 57 | 44 | +13 | 38 | |
7 | «Кельн» | 34 | 13 | 11 | 10 | 50 | 43 | +7 | 37 | |
8 | «Баєр 04» | 34 | 11 | 13 | 10 | 47 | 46 | +1 | 35 | |
9 | «Боруссія» (М) | 34 | 9 | 17 | 8 | 49 | 54 | −5 | 35 | |
10 | «Боруссія» (Д) | 34 | 10 | 14 | 10 | 46 | 57 | −11 | 34 | |
11 | «Ваттеншайд 09» | 34 | 9 | 15 | 10 | 42 | 51 | −9 | 33 | |
12 | «Фортуна» | 34 | 11 | 10 | 13 | 40 | 49 | −9 | 32 | |
13 | «Карлсруе» | 34 | 8 | 15 | 11 | 46 | 52 | −6 | 31 | |
14 | «Бохум» | 34 | 9 | 11 | 14 | 50 | 52 | −2 | 29 | |
15 | «Нюрнберг» | 34 | 10 | 9 | 15 | 40 | 54 | −14 | 29 | |
16 | «Санкт-Паулі» (R) | 34 | 6 | 15 | 13 | 33 | 53 | −20 | 27 | Плей-оф за місце у Бундеслізі |
17 | «Юрдінген» (R) | 34 | 5 | 13 | 16 | 34 | 54 | −20 | 23 | Пониження у класі до Другої Бундесліги |
18 | «Герта» (Берлін) (R) | 34 | 3 | 8 | 23 | 37 | 84 | −47 | 14 |
Правила розподілу місць у групі: 1) очки; 2) різниця голів; 3) кількість забитих голів.
Кількість учасників ліги на сезон 1991–92 збільшувалася до 20, оскільки до неї включалися дві найкращі команди з колишньої Німецької Демократичної Республіки з огляду на возз'єднання Німеччини.
(C) Чемпіон; (R) Вибули.
Примітки:
- ↑ а б Оскільки «Вердер» кваліфікувався до Кубка володарів кубків, його місце у Кубку УЄФА перейшло до «Штутгарта».
Команда | ГЕР | БОХ | ВЕР | БРД | ФОР | АЙН | ГАМ | КАЙ | КАР | КЕЛ | Б04 | БРМ | БАВ | НЮР | СТП | ШТТ | ЮРД | ВАТ |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
«Герта» (Берлін) | — | 2–4 | 0–0 | 2–2 | 0–1 | 1–0 | 1–4 | 0–2 | 1–1 | 0–0 | 1–2 | 1–1 | 0–0 | 2–4 | 1–2 | 0–2 | 0–0 | 2–3 |
«Бохум» | 4–2 | — | 1–2 | 2–2 | 0–0 | 0–0 | 0–1 | 0–2 | 0–1 | 1–0 | 3–1 | 3–0 | 1–2 | 0–0 | 3–0 | 1–1 | 0–2 | 0–0 |
«Вердер» | 6–0 | 2–1 | — | 1–1 | 3–1 | 1–1 | 3–1 | 1–2 | 2–0 | 2–1 | 1–1 | 3–0 | 1–0 | 0–0 | 1–0 | 0–1 | 4–3 | 1–1 |
«Боруссія» (Дортмунд) | 3–1 | 1–0 | 1–1 | — | 1–1 | 0–3 | 1–1 | 0–2 | 2–2 | 1–2 | 1–1 | 1–1 | 2–3 | 0–2 | 5–2 | 0–3 | 1–0 | 2–2 |
«Фортуна» (Дюссельдорф) | 4–2 | 3–4 | 1–2 | 0–0 | — | 1–0 | 2–1 | 0–0 | 5–2 | 0–2 | 0–2 | 4–1 | 1–2 | 3–0 | 0–0 | 0–4 | 0–2 | 2–1 |
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) | 5–1 | 1–1 | 0–0 | 3–1 | 5–1 | — | 0–6 | 4–3 | 3–0 | 1–0 | 3–1 | 5–1 | 1–4 | 0–1 | 1–1 | 4–0 | 4–0 | 4–0 |
«Гамбург» | 2–0 | 1–0 | 3–2 | 4–0 | 1–0 | 0–1 | — | 1–3 | 2–2 | 1–1 | 3–1 | 3–0 | 2–3 | 4–0 | 5–0 | 2–0 | 2–0 | 0–0 |
«Кайзерслаутерн» | 4–3 | 4–1 | 1–0 | 2–2 | 0–0 | 1–1 | 1–0 | — | 3–2 | 2–2 | 2–1 | 2–3 | 2–1 | 3–1 | 1–0 | 2–0 | 2–0 | 1–1 |
«Карлсруе» | 3–0 | 3–2 | 1–1 | 1–2 | 1–1 | 2–2 | 2–2 | 4–2 | — | 1–1 | 2–0 | 3–2 | 2–3 | 2–0 | 1–1 | 0–0 | 2–0 | 1–3 |
«Кельн» | 2–1 | 0–0 | 1–0 | 0–1 | 1–1 | 2–1 | 1–0 | 2–6 | 0–0 | — | 1–1 | 1–3 | 4–0 | 3–1 | 2–0 | 1–6 | 3–1 | 1–1 |
«Баєр 04» | 3–1 | 4–2 | 0–0 | 1–2 | 1–1 | 2–2 | 2–2 | 2–2 | 1–0 | 2–0 | — | 2–5 | 1–2 | 2–2 | 3–1 | 0–0 | 1–0 | 2–1 |
«Боруссія» (Менхенгладбах) | 2–0 | 1–2 | 1–1 | 2–1 | 2–0 | 1–1 | 1–1 | 2–2 | 2–1 | 2–2 | 1–1 | — | 1–1 | 2–0 | 1–1 | 2–0 | 1–1 | 1–1 |
«Баварія» (Мюнхен) | 7–3 | 2–2 | 1–1 | 2–3 | 0–1 | 2–0 | 6–1 | 4–0 | 3–0 | 2–2 | 1–1 | 4–1 | — | 1–0 | 0–1 | 2–1 | 2–2 | 7–0 |
«Нюрнберг» | 1–4 | 3–2 | 2–3 | 1–1 | 3–0 | 0–2 | 3–1 | 1–4 | 0–0 | 0–4 | 1–0 | 2–2 | 0–1 | — | 5–2 | 0–1 | 1–1 | 4–2 |
«Санкт-Паулі» | 2–2 | 3–3 | 0–0 | 0–2 | 2–3 | 1–1 | 0–2 | 1–0 | 2–0 | 2–0 | 1–0 | 1–1 | 0–0 | 0–0 | — | 2–2 | 1–1 | 1–1 |
«Штутгарт» | 4–0 | 2–2 | 0–1 | 7–0 | 1–1 | 2–1 | 2–0 | 2–2 | 2–2 | 3–2 | 0–2 | 1–1 | 0–3 | 2–1 | 2–1 | — | 3–1 | 1–4 |
«Баєр 05» (Юрдінген) | 1–2 | 4–1 | 0–0 | 1–3 | 1–2 | 2–3 | 0–0 | 3–7 | 1–1 | 0–3 | 1–1 | 1–1 | 1–1 | 0–0 | 2–0 | 2–0 | — | 0–2 |
«Ваттеншайд 09» | 3–1 | 0–4 | 2–0 | 1–1 | 2–0 | 1–0 | 0–1 | 0–0 | 1–1 | 0–3 | 1–2 | 1–1 | 3–2 | 0–1 | 2–2 | 2–2 | 0–0 | — |
Колір: блакитний = перемога господарів; жовтий = нічия; рожевий = перемога гостей.
«Санкт-Паулі», що посів 16-те місце, і бронзовий призер Другої Бундесліги «Штутгартер Кікерс» змагалися у плей-оф за місце в Бундеслізі на наступний сезон. У двоматчевому протистоянні була зафіксована нічия 2–2, а в третьому, додатковому, матчі гору взяв «Штутгартер Кікерс».
- 21 гол
- 20 голів
- 16 голів
- 15 голів
- 14 голів
- 13 голів
- 12 голів
- 11 голів
- Ульф Кірстен («Баєр 04»)
- Штефан Кон («Бохум»)
- Штефан Кунц («Кайзерслаутерн»)
- Нандо («Гамбург»)
- Маттіас Заммер («Штутгарт»)
- Райнер Шюттерле («Карлсруе»)
«Кайзерслаутерн» |
---|
Воротарі: Геральд Ерманн (33); Мікаель Серр (2). Захисники: Марко Габер (28 / 5); Мирослав Кадлець (28 / 2); Маркус Кранц (23 / 2); Райнгард Штумпф (21 / 1); Йоахім Штадлер (13 / 1); Кай Фрідманн (13); Рогер Луц (5 / 1). Головний тренер: Карл-Гайнц Фельдкамп. Був у заявці, але не взяв участі у жодній грі чемпіонату: Елвіс Гайрадинович ; Томас Реннер. |
- ↑ Schedule Round 1. DFB. Архів оригіналу за 8 червня 2011.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|df=
(довідка) - ↑ Archive 1990/1991 Round 34. DFB. Архів оригіналу за 8 червня 2011.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|df=
(довідка) - ↑ а б Grüne, Hardy (2001). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 7: Vereinslexikon. Kassel: AGON Sportverlag. ISBN 3-89784-147-9. (нім.)