Чемпіонат ФРН з футболу 1977—1978: Бундесліга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чемпіонат ФРН з футболу 1977-78)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бундесліга
Сезон 1977–78
Чемпіони «Кельн»
2-й титул переможців Бундесліги
3-й титул чемпіонів Німеччини
Вибули «Мюнхен 1860»
«Саарбрюкен»
«Санкт-Паулі»
Кубок чемпіонів «Кельн»
Кубок володарів кубків «Фортуна» (Дюссельдорф)
Кубок УЄФА «Боруссія» (Менхенгладбах)
«Герта» (Берлін)
«Штутгарт»
«Дуйсбург»
Забито голів 993
Сер. рез/гру 3.25
Найкращий
бомбардир		 Дітер Мюллер (24)
Герд Мюллер (24)
Найбільша перемога
вдома		 «Боруссія» (М) 12–0 «Боруссія» (Д) (29 квітня 1978)
Найбільша перемога
в гостях		 «Айнтрахт» (Б) 0–6 «Боруссія» (М) (29 жовтня 1977)
Найрезультативніша гра «Боруссія» (М) 12–0 «Боруссія» (Д) (29 квітня 1978)
Відвідуваність &&&&&&&&&&&&&&00.01000000

Сезон Бундесліги 1977–1978 був 15-им сезоном в історії Бундесліги, найвищого дивізіону футбольної першості ФРН. Він розпочався 6 серпня 1977[1] і завершився 29 квітня 1978 року[2]. Діючим чемпіоном країни була «Боруссія» (Менхенгладбах), яка не змогла захистити чемпіонський титул, поступившись за гіршою різницею голів «Кельну», який і став переможцем сезону 1977/78.

Формат змагання[ред. | ред. код]

Кожна команда грала з кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній у гостях. Команди отримували по два турнірні очки за кожну перемогу і по одному очку за нічию. Якщо дві або більше команд мали однакову кількість очок, розподіл місць між ними відбувався за різницею голів, а за їх рівності — за кількістю забитих голів. Команда з найбільшою кількістю очок ставала чемпіоном, а три найгірші команди вибували до Другої Бундесліги.

Зміна учасників у порівнянні з сезоном 1976–77[ред. | ред. код]

«Карлсруе», «Теніс Боруссія» і «Рот-Вайс» (Ессен) за результатами попереднього сезону вибули до Другої Бундесліги. На їх місце до вищого дивізіону підвищилися «Санкт-Паулі», переможець Північного дивізіону Другої Бундесліги, «Штутгарт», переможець Південного дивізіону, а також «Мюнхен 1860», який у плей-оф за місце у Бундеслізі здолав «Армінію» (Білефельд).

Огляд сезону[ред. | ред. код]

Сезон 1977–78 завершувався вже наприкінці квітня, раніше ніж зазвичай, через проведення чемпіонату світу 1978 в Аргентині.

Боротьба за чемпіонський титул точилася до останнього туру між діючим чемпіоном «Боруссією» (Менхенгладбах) і «Кельном». Перед останнім туром команди мали однакову кількість очок, проте у «Кельна» була на десять голів краща різниця забитих і пропущених м'ячів. Попри таке відставання діючі чемпіони зробили спробу захистити титул, значно покращивши цю різницю, здолавши в останньому турі дортмундську «Боруссію» з рахунком 12:0, який викликав численні підозри у договірному характері цього матчу. Однак, цього виявилося недостатньо, оскільки «Кельн» у свою чергу також покращив свою різницю голів, здолавши в останньому турі «Санкт-Паулі» з рахунком 5:0, тож його різниця забитих і пропущених виявилася на 3 голи кращою, ніж у менхенгладбахців, і принесла «Кельну» третій в історії титул чемпіонів ФРН.

Команди-учасниці[ред. | ред. код]

Місцезнаходження команд Бундесліги 1977–78
Клуб Місто Стадіон[3] Вміщує[3]
«Герта» (Берлін) Берлін Олімпіаштадіон 100,000
«Бохум» Бохум Воновія Рурштадіон 40,000
«Айнтрахт» (Брауншвейг) Брауншвейг Айнтрахтштадіон 38,000
«Вердер» Бремен Везерштадіон 32,000
«Боруссія» (Дортмунд) Дортмунд Зігналь Ідуна Парк 54,000
«Дуйсбург» Дуйсбург Ведауштадіон 38,500
«Фортуна» (Дюссельдорф) Дюссельдорф Райнштадіон 59,600
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) Франкфурт-на-Майні Вальдштадіон 62,000
«Гамбург» Гамбург Фолькспаркштадіон 80,000
«Кайзерслаутерн» Кайзерслаутерн Бетценберг 42,000
«Кельн» Кельн Рейн Енергі Штадіон 61,000
«Боруссія» (Менхенгладбах) Менхенгладбах Бекельбергштадіон 34,500
«Мюнхен 1860» Мюнхен Олімпіаштадіон 80,000
«Баварія» (Мюнхен) Мюнхен Олімпіаштадіон 80,000
«Саарбрюкен» Саарбрюккен Людвігспаркштадіон 40,000
«Шальке 04» Гельзенкірхен Паркштадіон 70,000
«Санкт-Паулі» Гамбург Вільгельм-Кох-Штадіон 32,000
«Штутгарт» Штутгарт Неккарштадіон 72,000

Турнірна таблиця[ред. | ред. код]

Поз Команда І В Н П ГЗ ГП РГ О Кваліфікація або пониження
1 «Кельн» (C) 34 22 4 8 86 41 +45 48 Перший раунд Кубка чемпіонів 1978—1979
2 «Боруссія» (Менхенгладбах) 34 20 8 6 86 44 +42 48 Перший раунд Кубка УЄФА 1978—1979[a]
3 «Герта» (Берлін) 34 15 10 9 59 48 +11 40
4 «Штутгарт» 34 17 5 12 58 40 +18 39
5 «Фортуна» (Дюссельдорф) 34 15 9 10 49 36 +13 39 Перший раунд Кубка володарів кубків 1978—1979[a]
6 «Дуйсбург» 34 15 7 12 62 59 +3 37 Перший раунд Кубка УЄФА 1978—1979[a]
7 «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 34 16 4 14 59 52 +7 36
8 «Кайзерслаутерн» 34 16 4 14 64 63 +1 36
9 «Шальке 04» 34 14 6 14 47 52 −5 34
10 «Гамбург» 34 14 6 14 61 67 −6 34
11 «Боруссія» (Дортмунд) 34 14 5 15 57 71 −14 33
12 «Баварія» (Мюнхен) 34 11 10 13 62 64 −2 32
13 «Айнтрахт» (Брауншвейг) 34 14 4 16 43 53 −10 32
14 «Бохум» 34 11 9 14 49 51 −2 31
15 «Вердер» 34 13 5 16 48 57 −9 31
16 «Мюнхен 1860» (R) 34 7 8 19 41 60 −19 22 Пониження у класі до Другої Бундесліги
17 «Саарбрюкен» (R) 34 6 10 18 39 70 −31 22
18 «Санкт-Паулі» (R) 34 6 6 22 44 86 −42 18
Джерело: www.dfb.de
Правила розподілу місць у групі: 1) очки; 2) різниця голів; 3) кількість забитих голів.
(C) Чемпіон; (R) Вибули.
Примітки:
  1. ↑ а б в Оскільки «Кельн» також виграв й Кубок Німеччини, право участі у Кубку володарів кубків отримав фіналіст національного кубкового змагання «Фортуна» (Дюссельдорф), а її місце у Кубку УЄФА перейшло до «Дуйсбурга».

Результати[ред. | ред. код]

Команда ГЕР БОХ АЙБ ВЕР БРД ДУЙ ФОР АЙФ ГАМ КАЙ КЕЛ БРМ М60 БАВ СРБ Ш04 СТП ШТТ
«Герта» (Берлін) — 4–3 1–0 2–0 3–1 2–2 0–0 2–0 3–2 2–1 1–1 2–1 4–1 3–1 1–1 2–1 5–0 1–1
«Бохум» 5–0 — 1–1 2–0 1–0 1–2 2–1 0–1 2–1 0–1 0–0 0–0 2–0 2–1 4–2 1–1 4–0 1–0
«Айнтрахт» (Брауншвейг) 1–1 3–1 — 2–0 0–1 1–0 2–0 1–1 4–0 3–1 1–0 0–6 2–1 1–1 3–0 3–1 2–0 3–1
«Вердер» 4–2 1–0 2–1 — 3–1 4–2 2–1 3–0 1–2 5–3 0–2 3–2 2–0 1–1 1–1 2–0 4–0 0–1
«Боруссія» (Дортмунд) 1–1 5–3 2–0 4–1 — 2–1 1–2 0–2 2–1 4–0 1–2 3–3 1–3 1–1 2–1 2–1 1–1 4–1
«Дуйсбург» 2–1 0–0 3–1 2–0 1–2 — 0–0 3–0 5–2 3–2 1–2 1–1 1–1 6–3 5–0 1–0 4–3 2–1
«Фортуна» (Дюссельдорф) 0–0 1–1 2–0 2–0 1–0 0–0 — 2–1 3–1 4–1 5–1 1–3 2–0 4–2 2–1 1–1 3–1 1–0
«Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 0–5 5–3 2–0 0–2 2–1 3–1 4–0 — 0–2 1–3 2–2 4–2 1–0 4–0 4–0 3–0 5–2 2–0
«Гамбург» 2–2 3–1 4–2 1–1 4–1 4–1 0–3 0–0 — 3–1 1–0 2–6 3–0 2–2 1–2 2–0 0–2 2–0
«Кайзерслаутерн» 2–0 4–1 2–1 2–1 4–0 6–1 3–2 2–0 3–0 — 0–2 0–3 1–0 5–0 2–1 0–0 2–1 0–4
«Кельн» 3–1 2–1 6–0 7–2 4–1 5–2 1–0 0–1 6–1 4–1 — 1–1 6–2 2–0 3–1 2–4 4–1 2–1
«Боруссія» (Менхенгладбах) 2–1 2–2 3–1 4–0 12–0 1–3 3–2 2–0 2–1 2–2 2–5 — 2–1 2–0 6–1 2–1 2–1 3–1
«Мюнхен 1860» 2–3 2–0 1–0 0–0 0–2 4–0 0–1 2–4 2–2 2–2 1–3 1–1 — 1–1 2–0 0–0 4–1 1–2
«Баварія» (Мюнхен) 0–2 1–1 3–2 3–1 3–0 3–2 0–0 2–1 2–0 4–2 0–3 1–1 1–3 — 7–1 7–1 4–2 2–0
«Саарбрюкен» 2–2 0–1 0–1 1–1 2–2 1–2 1–1 0–0 3–5 3–3 1–0 0–1 1–1 2–1 — 2–1 4–0 1–1
«Шальке 04» 2–0 3–1 1–0 1–0 0–2 0–1 1–0 3–2 2–2 3–0 2–0 1–2 2–1 3–2 2–0 — 4–1 3–1
«Санкт-Паулі» 3–0 1–1 0–1 3–1 3–6 2–2 2–1 5–3 2–3 0–3 0–5 0–1 4–1 0–0 1–3 1–1 — 1–1
«Штутгарт» 1–0 3–1 5–0 2–0 4–1 1–0 1–1 2–1 1–2 3–0 3–0 2–0 3–1 3–3 1–0 6–1 1–0 —
Джерело: DFB
Колір: блакитний = перемога господарів; жовтий = нічия; рожевий = перемога гостей.

Найкращі бомбардири[ред. | ред. код]

24 голів
21 гол
20 голів
18 голів
17 голів
16 голів

Склад чемпіонів[ред. | ред. код]

«Кельн»
Воротар: Гаральд Шумахер (34).

Захисники: Роланд Гербер (34 / 2); Герхард Штрак (32 / 2); Герберт Циммерманн (32 / 2); Гаральд Конопка (31 / 3); Бернгард Кулльман (27 / 6); Герберт Гайн (4); Райнер Нікот (1).
Півзахисники: Гайнц Флое (34 / 14); Герберт Нойманн (34 / 8); Гайнц Зіммет (23 / 1); Окудера Ясухіко Японія (20 / 4); Дітер Престін (14 / 3); Гольгер Вільмер (11 / 1); Юрген Гловач (5).
Нападники: Дітер Мюллер (33 / 24); Рогер Ван Гоол Бельгія (32 / 12); Ганнес Лер (8 / 1).
(кількість ігор і голів наведені у дужках)

Головний тренер: Геннес Вайсвайлер.

Був у заявці, але не взяв участі у жодній грі чемпіонату: Геральд Ерманн; Вольфганг Вебер; Гайнц Папе; Норберт Шміц; Пребен Елк'яер-Ларсен Данія; Клаус Кеслінг.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Schedule Round 1. DFB. Архів оригіналу за 8 червня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  2. ↑ Archive 1977/1978 Round 34. DFB. Архів оригіналу за 8 червня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  3. ↑ а б Grüne, Hardy (2001). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 7: Vereinslexikon. Kassel: AGON Sportverlag. ISBN 3-89784-147-9. (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Чемпіонат Німеччини
1903 • 1904 • 1905 • 1906 • 1907 • 1908 • 1909 • 1910 • 1911 • 1912 • 1913 • 1914 • 1915 • 1916 • 1917 • 1918 • 1919 • 1920 • 1921 • 1922 • 1923 • 1924 • 1925 • 1926 • 1927 • 1928 • 1929 • 1930 • 1931 • 1932 • 1933 • 1934 • 1935 • 1936 • 1937 • 1938 • 1939 • 1940 • 1941 • 1942 • 1943 • 1944 • 1945
Прапор Німеччини
Чемпіонат ФРН
(Оберліга)
Чемпіонат ФРН
(Бундесліга)
Чемпіонат Німеччини
(Бундесліга)
Європейський футбол 1977—1978
Національні чемпіонати
Австрія • Албанія • Англія • Бельгія • Болгарія • Греція • Данія 77' 78' • Естонія • Ізраїль • Ірландія • Ісландія • Іспанія • Італія • Кіпр • Латвія • Литва • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина (НДР, ФРН) • Норвегія • Північна Ірландія • Польща • Португалія • Румунія • СРСР • Туреччина • Угорщина • Фарерські острови • Фінляндія • Франція • Чехословаччина • Швейцарія • Швеція '77 (Аллсвенскан, Дивізіон 2) '78 (Аллсвенскан, Дивізіон 2) • Шотландія • Югославія
Національні кубки
Кубки національних ліг
Національні суперкубки
Єврокубки
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чемпіонат_ФРН_з_футболу_1977—1978:_Бундесліга&oldid=41787569