Чернявський Георгій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чернявський Георгій Георгійович
Народження 20 квітня 1924(1924-04-20)
Катеринослав, Українська СРР, СРСР
Смерть 31 березня 1981(1981-03-31) (56 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна  СРСР
Жанр пейзаж
Навчання Київський державний художній інститут (1955)
Діяльність художник
Вчитель Панін Михайло Микитович, Погрібняк Микола Степанович, Іванов Михайло Інокентійович, Штільман Ілля Нісонович і Трохименко Карпо Дем'янович
Відомі учні Козловський В'ячеслав Серафимович
Працівник Київський державний художній інститут
Член Національна спілка художників України
Партія ВКП(б)
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР народний художник УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка

Гео́ргій Гео́ргійович Черня́вський (20 квітня 1924, Катеринослав — 31 березня 1981, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України. Лауреат численних радянських нагород [⇨].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 квітня 1924 року в місті Катеринославі (нині Дніпро, Україна). Після закінчення школи вступив до Дніпропетровського художнього училища[1]. У серпні 1942 року призваний до Червоній армії. Брав участь у німецько-радянській війні, служив в артилерії; мав військове звання гвардії лейтенанта[2]. Член ВКП(б) з 1945 року. Після закінчення війни продовжив навчання у Дніпропетровському художньому училищі, де його педагогами були, зокрема, Михайло Панін, Микола Погрібняк[1].

У 1955 році закінчив Київський художній інститут, де вчився у Михайла Іванова, Іллі Штільмана, Карпа Трохименка і протягом 1955—1964 років працював викладачем живопису та директором Дніпропетровського художнього училища. Одночасно з 1957 року обіймав посаду голови Дніпропетровської організації Спілки художників України[1]. Мешкав у Дніпропетровську в будинку на проспекті Пушкіна, № 61, квартира № 5.

1974 року переїхав до Києва, де працював секретарем правління Спілки художників СРСР і водночас протягом 1975—1978 років викладав спецдисципліни у Київському художньому інституті[1]. Помер у Києві 31 березня 1981 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, створював індустріальні та меморіальні пейзажі. Серед робіт:

  • серія «Індустріальна Дніпропетровщина» (1955—1970);
  • «На землі Криворізькій» (1965);
  • «Марганець» (1967);
  • «Сибір» (1968);
  • «Музей Володимира Леніна в Горках» (1969);
  • «Залізна руда» (1969);
  • «Волга» (1969),
  • «Петрівка» (1969);
  • цикл пейзажів «По ленінських місцях» (1969—1980);
  • «Земля Ульяновська» (1970);
  • «У кар'єрах Кривбасу» (1970—1971);
  • «Після дощу (Дніпродзержинська ГЕС)» (1971);
  • «Ульянови на Україні» (1972—1977);
  • «Над Дніпром» (1974);
  • «Будується 9-а Криворізька» (1974—1976);

Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1955 року, зарубіжних — з 1968 року. Персональні виставки відбулися у Дніпропетровську в 1958, 1967, 1970 роках та Києві у 1960, 1970 роках.

Окремі роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, Дніпровському, Донецькому, Запорізькому, Полтавському художніх музеях, у Дніпропетровському історичному музеї імені Дмитра Яворницького, Музеї українського живопису у Дніпрі, приватних колекціях[1].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Надгробний пам'ятник.
Надгробний пам'ятник.
Меморіальна дошка.
Меморіальна дошка.

Вшанування[ред. | ред. код]

У Дніпрі, на фасаді будинку на проспекті Лесі Українки, де з 1966 по 1975 рік мешкав художник, встановлено меморіальну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]