Шафран сітчастий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шафран сітчастий
Crocus reticulatus GotBot 2015 004.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Півникові (Iridaceae)
Рід: Шафран (Crocus)
Вид: Шафран сітчастий
Біноміальна назва
Crocus reticulatus
Steven ex Adams, 1805
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Crocus reticulatus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Crocus reticulatus
EOL logo.svg EOL: 5868787
IPNI: 436680-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 481099

Шафра́н сітча́стий (Crocus reticulatus)[1] — багаторічна рослина родини Півникових. Вид занесений до Червоної книги України в статусі «Неоцінений». Маловідома декоративна культура.

Обидві видові назви, українська та латинська, вказують на характерну ознаку цього виду, а саме: добре помітну сіточку волокон, що вкриває нижню частину бульбоцибулини.

Опис[ред. | ред. код]

Квітка великим планом

Трав'яниста рослина заввишки 5-30 см. Весняний ефемероїд, геофіт. Бульбоцибулина завширшки до 1,5 см, з коричневими грубосітчасто-волокнистими, нерідко розірваними оболонками; щороку змінюється. Стебло відсутнє. Листків 3-4 штуки, вони вузькі, шилоподібні (завширшки лише 0,5-1 мм), зелені з білою смужкою, з'являються одночасно з квітками і після цвітіння сильно видовжуються.

Покривало складається з 2-3 плівчастих лусок. Квітки поодинокі, запашні, блідо-фіалкові з 3 ніжно-бузковими або фіолетовими смужками на зовнішніх пелюстках. Зрідка трапляються рослини з білими квітками. Оцвітина тричленна, зрослопелюсткова, актиноморфна. Віночок з довгою трубкою та шестилопатевим відгином, у зіві голий. Тичинок 3, вони жовті, з померанчевими пиляками, які за довжиною дорівнюють тичинковим ниткам. Приймочка жовтогаряча, трилопатева, довша за тичинки. Плід — довгаста коробочка, що лежить на поверхні землі. Насінини коричневі, завширшки 2 мм.

Число хромосом 2n = 12.

Екологія[ред. | ред. код]

Рослина світлолюбна, морозостійка, помірно вологолюбна, але зростає у посушливих місцевостях. Таке пристосування можливе завдяки скороченому періоду вегетації, під час якого шафрани сітчасті встигають використати весняні запаси вологи у ґрунті. Типовими екотопами цього виду є схили степових балок, зарості чагарників, узлісся сосняків, негусті діброви, ялівцеві рідколісся, цілинні степи, рідше — узлісся заплавних лісів. Нерідко шафран сітчастий утворює асоціації з кострицею, але в степах, де зростає астрагал, його популяції нечисленні. На пасовищах популяції перебувають у пригніченому стані, тому тут трапляються лише поодинокі особини.

Розмножується бульбоцибулинами та насінням. Квітне у березні-травні, в теплі роки на півдні ареалу цвітіння може початися наприкінці січня — в лютому. Запилюється перетинчастокрилими комахами. Плодоносить у травні-червні. Насіння розповсюджується мурахами. Його проростання зазвичай відбувається восени того ж року, коли воно достигло, рідше — через рік. Схожість насіння становить 90%. Сіянці здатні квітнути вже у 3-річному віці, проте масове цвітіння наступає у віці 4-6 років. Завдяки вегетативному розмноженню шафран сітчастий здатен утворювати клони.

Поширення[ред. | ред. код]

Шафран сітчастий поширений на Балканах, півночі Італії, в Угорщині, Румунії, Молдові, Болгарії, Малій Азії, на Кавказі, включно з Передкавказзям і західною частиною Закавказзя, у пониззях Дону. На теренах України цей вид зростає по всій лісостеповій і степовій зонах, в Криму. Західна межа розповсюдження проходить через Східне Поділля.[2] Висотний діапазон становить 100–1800 метрів над рівнем моря.

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

Хоча українські популяції шафрану сітчастого доволі численні, на їх динаміку негативно впливають весняні пали, випасання худоби, збирання квітів для букетів, оранка та вирубування дібров. Вид охороняється в заповідниках «Єланецький степ», Луганському, Українському степовому, Дніпровсько-Орільскому, а також в національних парках «Святі Гори» і «Гомольшанський».

За межами України охороняється лише в Росії, де занесений до Червоних книг деяких чорноземних областей і республік Північного Кавказу.[3][4]

Шафран сітчастий вирощують в садах як декоративну рослину, хоча він менш популярний, ніж інші види цього роду. Висаджують його на клумбах, в альпінаріях, під кронами дерев. Насадження стійкі, часто культурні рослині дають самосів.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Crocus luteus M.Bieb.
  • Crocus micranthus Boiss.
  • Crocus reticulatus f. adspersus (Priszter) Priszter
  • Crocus reticulatus var. albicans Herb.
  • Crocus reticulatus var. auritextus Herb.
  • Crocus reticulatus f. confusus Gajic & Oldja
  • Crocus reticulatus f. estriatus (Priszter) Priszter
  • Crocus reticulatus var. immaculatus Herb.
  • Crocus reticulatus f. leptanthus (Priszter) Soó
  • Crocus reticulatus f. nadae Gajic
  • Crocus reticulatus f. pluriflorus (Nyár. & Ravarut) Soó
  • Crocus reticulatus var. rectilimbus Herb.
  • Crocus reticulatus var. variegatus (Hoppe & Hornsch.) Herb.
  • Crocus variegatus Hoppe & Hornsch.
  • Crocus variegatusf. adspersus Priszter
  • Crocus variegatus f. estriatus Priszter
  • Crocus variegatus f. leptanthus Priszter
  • Crocus variegatus var. micranthus (Boiss.) Maw ex Boiss.
  • Crocus variegatus f. pluriflorus Nyár. & Ravarut
  • Crocus vittatus Raf.


Джерела[ред. | ред. код]

  1. The Plant List.(англ.)
  2. Поширення та стан популяцій Crocus reticulatus Stev. ex Adams (Iridaceae) і Tulipa quercetorum Klok. & Zoz (Liliaceae) на території Східного Поділля / О. І. Шиндер // Укр. ботан. журн. — 2009. — Т. 66, № 4. — 489–497. — PDF.
  3. Crocus reticulatus на сайті «Особо охраняемые природные территории России».(рос.) — Переглянуто 1 грудня 2014.
  4. Шафран сітчастий Архівовано 19 September 2017[Дата не збігається] у Wayback Machine. у Червоній книзі Ростовської області. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Шафран сітчастий у Червоній книзі України. — Переглянуто 1 грудня 2014.