Шахова олімпіада 1950

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

9-та шахова олімпіада відбулася в місті Дубровнику з 20 серпня по 11 вересня 1950 року за участю 16 країн. На олімпіаді було зіграно 480 партій.

Історія[ред. | ред. код]

Після закінчення війни ФІДЕ відновила свою діяльність. Був обраний новий президент - Ф. Рогард, питання про відродження Олімпіад, було піднято в 1948 році на XIX конгресі ФІДЕ в Сальтшобадені. Пропозиція надійшла від югославського делегата, який заявив, що Шахова федерація Югославії згодна організувати перший післявоєнний «Турнір націй». Це було досить несподівано, так як Югославія під час війни зазнала великих матеріальних втрат і в цей час тільки робила перші кроки по відновленню зруйнованої інфраструктури. Після жвавої дискусії було прийнято рішення, що ФІДЕ має вивчити пропозицію югославської сторони і до наступного конгресу підготує відповідні рекомендації.

На наступному конгресі ФІДЕ в Парижі в 1949 році знову обговорювалася пропозиція про відновлення проведення Олімпіад. Особливих дискусій цього разу не було і було прийнято рішення, що 9-я олімпіада відбудеться в Югославії в 1950-му році.

Шахова федерація Югославії отримала велику підтримку від держави, яка взяла на себе витрати з підготовки і проведення змагань. У самій країні багато міст висловили бажання провести в себе змагання, але вибір впав на Дубровник - курорт на Адріатичному морі. Через велику кількість пам'яток в старовинному місті, Олімпіада мала стати доброю рекламою для туристів. Для проведення турніру були виділені три зали в музеї «Галерея мистецтв». - Помітно покращився регламент: один тур на день, на кожний третій день догравали відкладені партії. Вперше дозволялося мати двох, а не одного, запасних, але цим правом скористалися далеко не всі. Деякі команди приїхали взагалі неповними складами (Чилі і Перу). У порівнянні з минулими Олімпіадами у складах команд відбулися помітні зміни. М. Найдорф який виступав до війни за команду Польщі цього разу очолював збірну Аргентини. 63-річний С. Тартаковера, найстаріший учасник Олімпіади, який також до війни грав за збірну Польщі, представляв на цьому змаганні Францію (під час війни він брав участь у французькому русі Опору); починаючи з 1930 року він не пропустив жодної Олімпіади. Єдина жінка на турнірі - Ш. Шоде де Сілан виступала за Францію (відомо, що в 13-му турі вона виграла у сильного голландського майстра Крамера). Склад збірної Швеції майже повністю змінився. Г. Штальберг ще не повернувся з Аргентини і в змаганні участі не брав.

Вже з перших турів було помітно, що команди не мають у своєму складі зіркових імен, але цей недолік був компенсований командною грою. Починаючи з п'ятого туру господарі змагання пішли у відрив. У трьох матчах (5-7 тури) вони віддали лише пів-очка і після сьомого туру очолювали таблицю з 23 ½ балами, другі були аргентинці - 20 очок. Ця Олімпіада визначила нову розстановку сил у шаховому світі. Після цієї Олімпіади (до 1974 року включно) збірна Югославії тільки один раз не потрапляла до числа призерів, а збірна Аргентини за цей же час три рази була другою і два рази третьою.

Результати[ред. | ред. код]

  • Очки — сума набраних очок усіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 — за поразку);
  • КО — неофіційні командні очки (КПер — перемога команди, КНіч — нічия, КПор —поразка), набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 — нічия, 0 — поразка).
Місце Команда 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Очки КО КПер КНіч КПор
1 Югославія Югославія × 3 2 3 2 2 3 3 4 4 4 4 4 45½ 25 11 3 1
2 Аргентина Аргентина × 2 4 3 3 4 3 43½ 25 12 1 2
3 Flag of Germany.svg ФРН 1 2 × 3 3 3 4 3 3 2 4 40½ 24 11 2 2
4 Flag of the United States.svg США 2 × 2 2 2 3 3 4 40 26 11 4 0
5 Нідерланди Нідерланди 1 2 × 2 2 2 4 4 37 20 8 4 3
6 Бельгія Бельгія 1 0 × 2 2 3 3 3 32 16 7 2 6
7 Австрія Австрія 2 1 2 × 2 2 3 31½ 14 5 4 6
8 Чилі Чилі 2 1 ½ 2 × 2 2 3 4 2 30½ 15 5 5 5
9 Франція Франція ½ 1 2 2 2 2 2 × ½ 1 2 28½ 14 4 6 5
10 Фінляндія Фінляндія 1 1 2 1 × ½ 3 2 3 28 12 5 2 8
11 Швеція Швеція 1 ½ 0 2 ½ 2 3 × 2 3 2 27½ 12 4 4 7
12 Італія Італія 0 ½ 1 1 ½ 1 1 × 3 2 25 13 6 1 8
13 Данія Данія 0 0 1 1 ½ ½ 2 2 1 × 2 3 22 9 3 3 9
14 Перу Перу 0 ½ 2 1 1 2 2 1 ½ 2 × 3 2 21½ 7 1 5 9
15 Норвегія Норвегія 0 ½ ½ 0 0 ½ 0 ½ 1 2 2 1 1 × 15 6 2 2 11
16 Греція Греція 0 1 0 ½ 0 1 ½ 2 ½ ½ ½ 2 ½ × 12 2 0 2 13

Турнірна таблиця[ред. | ред. код]

Країна Склад команди (виділено гравця з найкращим результатом) Очки
1 Югославія Югославія Светозар Глігорич, Вася Пірц, Петар Трифунович, Браслав Рабар, Мілан Відмар мол., Стоян Пуч 45½
2 Аргентина Аргентина Міґель Найдорф, Хуліо Болбочан, Карлос Ґімард, Гектор Россетто, Герман Пілнік 43½
3 Flag of Germany.svg ФРН Вольфґанґ Унцікер, Лотар Шмід, Ґерхард Пфейффер, Людвіґ Релстаб, Ганс-Гілмар Стаудте 40½
4 Flag of the United States.svg США Самуель Решевський, Герман Стейнер, Ізрейєл Алберт Горовіц, Джордж Шеінсвіт, Джордж Креймер, Ларрі Еванс 40
5 Нідерланди Нідерланди Макс Ейве, Теодор ван Схелтінґа, Лодевейк Прінс, Ніколаас Кортлевер, Хайє Крамер, Ян Доннер 37
6 Бельгія Бельгія Альберік О'Келлі де Галвей, Артур Дункельблюм, Поль Дево, Жорж Тібо Вібот, Карл ван Схоор 32
7 Австрія Австрія Альфред Бені, Ганс Бусек, Ганс Мюллер, Карл Палда, Ганс Ламберт 31½
8 Чилі Чилі Маріано Кастілло, Родріго Флорес, Рене Летельє, Алехандро Маччіоні 30½
9 Франція Франція Ксав'є Тартаковер, Ніколас Россолімо, Клод Уґо, Стефан Кестен, Шанталь Шоде де Сілан, Робер Крепо 28½
10 Фінляндія Фінляндія Ееро Боок, Каарле Оянен, Реіно Ніємі, Ілмарі Ніємела, Сойні Хелле, Харрас Хейкінхеймо 28
11 Швеція Швеція Крістіан Скьолд, Інґе Йохансон, Аллан Бергквіст, Нільс Берґквіст, Стуре Ліндквіст, Ааке Стенборг 27½
12 Італія Італія Вінченцо Кастальді, Вінченцо Нестлер, Джорджіо Поррека, Альберто Джустолііі, Джузеппе Прімавера 25
13 Данія Данія Крістіан Поульсен, Харальд Еневольдсен, Ейґіл Педерсен, Мойзес Купферстіч, Гартвіґ Нілсен 22
14 Перу Перу Естебан Канал, Хуліо Сумар, Маріо Запата, Феліпе Пінзон Соліс 21½
15 Норвегія Норвегія Ерлінґ Мюре, Оґе Вестол, Отто Моркен, Гаррі Конгсхавн, Гаакон Опсал 15
16 Греція Греція Фотіс Мастіхіадіс, Панайотіс Панагопулос, Арістідес Зографакіс, Іоанніс Булаханіс, Арістоґейтон Отонеос 12


Нагороди за найкращі результати на 1-6 шахівницях відповідно отримали: Міґель Найдорф (Аргентина Аргентина), Вольфганг Унцікер (Flag of Germany.svg ФРН), Хуліо Болбочан (Аргентина Аргентина), Петар Трифунович (Югославія Югославія), Браслав Рабар (Югославія Югославія), Герман Пілнік (Аргентина Аргентина), Ларрі Еванс (Flag of the United States.svg США).

Джерела[ред. | ред. код]