Шетландська плита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розташування Шетландської плити

Шетландська плитатектонічна мікроплита. Має площу — 0.00178 стерадіан. Зазвичай розглядається у складі Антарктичної плити.

Розташована на північ від Антарктичного півострова у протоці Дрейка, на ній розташовані Південні Шетландські острови.[1] Плита з трьох боків межує з Антарктичною плитою, а четверта сторона межує з плитою Скотія. Північно-західна межа визначається Південно-Шетландським жолобом[en], що відокремлює Шетландську плиту, що розташована з півдня від Антарктичної плити — з півночі. Цей жолоб є залишком зони субдукції, де зникла плита Фенікс, яка зараз є частиною Антарктичної плити та пірнула під Антарктичний півостровів та Шетландські острови. Південно-східна межа - рифтова зона з Антарктичною плитою, що створює басейн Брансфілда[en].[2] Південно-західна та північно-східна межі є складовими зон розлому[en]. Південно-західна межа є зоною розломів Героу[en] і відокремлює Антарктичну плиту на південному заході від Шетландської плити на північному сході. Північно-східна межа - зона розломів Шеклетона[en] і відокремлює Шетландську плиту на південному заході від плити Скотія.[1]

Геологічна історія[ред. | ред. код]

Шетландська плита почала формуватися 3 - 4 мільйони років тому.[2] До утворення Шетландська плита була складовою Антарктичної плити, частини що прилягає до Антарктичного півострова. У цей період плита Фенікс з північного заходу зазнала субдукцію під Антарктичний півострів та Південні Шетландські острови, утворивши Південно-Шетландський жолоб.[3] Приблизно 3 мільйони років тому спреддінг припинився на спреддінговому центрі Антарктика-Фенікс[en] у протоці Дрейка. Плита Фенікс зараз вважається частиною більшої Антарктичної плити через відсутність відносного руху між ними.[3] Проте субдукція у Південно-Шетландському жолобі не припинялась. Занурення колишньої плити Фенікс під Південні Шетландські острови спричинило розвиток ріфтингу в околицях Антарктичного півострову, створивши Шетландську плиту та басейн Бренсфілд. Центри рифтингу в басейні Брансфілда продовжують відокремлювати Шетландську плиту від Антарктичного півострова.[4]

На північному заході має зону субдукції під Антарктичну плиту, від якої утворені Південні Шетландські острови. З південного сходу має дивергентну границю з Антарктичною плитою, має коротку конвергентну границю з плитою Скотія.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Berrocoso, M.; Fernández-Ros, A.; Prates, G.; García, A.; Kraus, S. (January 2016). Geodetic implications on block formation and geodynamic domains in the South Shetland Islands, Antarctic Peninsula. Tectonophysics 666: 211–219. doi:10.1016/j.tecto.2015.10.023.  Проігноровано невідомий параметр |hdl-access= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |hdl= (довідка)
  2. а б Bird, Peter (March 2003). An updated digital model of plate boundaries. Geochemistry, Geophysics, Geosystems (en) 4 (3). ISSN 1525-2027. doi:10.1029/2001gc000252. 
  3. а б Vérard, Christian; Flores, Kennet; Stampfli, Gérard (January 2012). Geodynamic reconstructions of the South America–Antarctica plate system. Journal of Geodynamics 53: 43–60. doi:10.1016/j.jog.2011.07.007. 
  4. Solari, M. A.; Hervé, F.; Martinod, J.; Roux, J. P. Le; Ramírez, L. E.; Palacios, C. (April 2008). Geotectonic evolution of the Bransfield Basin, Antarctic Peninsula: insights from analogue models. Antarctic Science (en) 20 (2): 185–196. ISSN 1365-2079. doi:10.1017/s095410200800093x. 

Посилання[ред. | ред. код]