Великобурлуцький степ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ»
 
Категорія МСОПV (Охоронюваний ландшафт)
Великобурлуцький степ.jpg
50°00′42″ пн. ш. 37°25′41″ сх. д. / 50.01194444002777573° пн. ш. 37.4280555600277722° сх. д. / 50.01194444002777573; 37.4280555600277722Координати: 50°00′42″ пн. ш. 37°25′41″ сх. д. / 50.01194444002777573° пн. ш. 37.4280555600277722° сх. д. / 50.01194444002777573; 37.4280555600277722
Розташування: Великобурлуцький район, Харківська область, Україна Україна
Площа: 2 042,6 га
Заснований: 2000
Регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ». Карта розташування: Харківська область
Регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ»
Регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ»

CMNS: Великобурлуцький степ на Вікісховищі

Великобурлу́цький степ — регіональний ландшафтний парк, один з об'єктів природно-заповідного фонду України на території Великобурлуцького району Харківської області.

Історія[ред. | ред. код]

Регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ» був створений 2000 року на межі степової та лісостепової зони біля сіл Катеринівка, Андріївка, Горяне, Плоске, Червона Хвиля, Шипувате. Метою створення цієї природоохоронної території є збереження в природному стані лісостепових ландшафтів та типів місцевостей Східно-Європейської лісостепової провінції, охорона та раціональне використання природних ресурсів Великобурлуцького району, відтворення біологічного різноманіття, наукові дослідження та організація умов для відпочинку населення.

Території ПЗФ, що входять до складу РЛП[ред. | ред. код]

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий РЛП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території регіонального ландшафтного парку «Великобурлуцький степ» входять такі об'єкти ПЗФ України:

  • Заказник загальнодержавного значення «Катеринівський», загальнозоологічний.
  • Заказник загальнодержавного значення «Бурлуцький», загальнозоологічний.
  • Заповідне урочище місцевого значення «Божкове», лісове
  • Заповідне урочище місцевого значення «Дегтярне», лісове

Флора та фауна[ред. | ред. код]

Бабак у парку

Флора та фауна ландшафтного парку відрізняються різноманітністю та містять значну кількість рідкісних та зникаючих видів. На цій території знайдено понад 20 видів рідкісних вищих рослин, 15 з яких занесені до Червоної книги України, 6 — входять до Офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Харківської області. Тваринний світ ландшафтного парку представлений видами, що мешкають в степовому, лучному, деревно-чагарниковому та болотному комплексах. Низка хребетних тварин, що мешкають в парку, занесені до Європейського Червоного списку. Серед них: сліпак звичайний, видра річкова, перев'язка звичайна, деркач, орлан-білохвіст, хохітва). 12 видів — представники Червоної книги України: тушканчик великий, мишівка степова, тхір степовий, перев'язка звичайна, видра річкова, горностай, борсук, огар, журавель сірий, хохітва, лунь польовий, лунь степовий, боривітер степовий, орлан-білохвіст, сорокопуд сірий, гадюка степова). 10 видів занесені до Червоних списків Харківщини (бабак, бугай, бугайчик, лелека білий, куріпка сіра, лунь лучний, шуліка чорний, боривітер звичайний, рибалочка, черепаха болотяна.

Відповідальні за охорону[ред. | ред. код]

Відповідальний за охорону Площа території
Шипуватська сільська рада 77,0
Великобурлуцька селищна рада 81,1
ПСП «Маяк» 137,9
СВК «Катеринівка» 590,5
ПСП «Нива» 160,0
ДГ «Червона хвиля» 192,9
ПСП «Малинівка» 403,8
Куп'янський держлісгосп 399,4
Всього 2 042,6

Література[ред. | ред. код]

  • Токарський В. А. Великобурлуцький степ: [Про створення регіон. ландшафт. парку «Великобурлуцький степ»] / В. А. Токарский // Рад. патріот. — 2000. — 29 квіт.
  • Атемасова Т. А. Парк, де відпочиває природа: [Про заказники «Бурлуцький», «Катеринівський» та регіон. ландшафт. парк «Великобурлуцький»] / Т. Атемасова // Рад. патріот. — 2001. — 6 жовт.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]