Шуліка вилохвостий
| Шуліка вилохвостий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Chelictinia riocourii (Temminck, 1821) | ||||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Шуліка вилохвостий[2] (Chelictinia riocourii) — хижий птах родини яструбових (Accipitridae). Поширений в Африці.
Таксономія[ред. | ред. код]
Вид був проілюстрований у 1821 році для роботи Коенрада Теммінка та описаний у 1822 році Луї П'єром Війо. Його зближували з шуліками з року Elanus або з південноамериканським шуляком ластівкохвостим; у 1843 році Рене Лессон відніс вид до окремого роду Chelictinia.[3]
Назва роду Chelictinia, можливо, походить від грецького χελιδών або χελιδονι (chelidon), що означає «ластівка», і з ικτινοσ (iktinos), що означає «повітряний змій».[4] Видовий епітет riocourii вшановує Антуана Франсуа дю Буа, графа Ріукура — «першого президента королівського двору Нансі та володаря чудової колекції птахів».[3][5] Однак деякі джерела посилаються на його сина Антуана Ніколя Франсуа, який був сучасником Війо.[6][7]
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений по всій ширині афротропіків, але у вузькій смузі, в основному обмеженій від 15° пн. ш. до 8° пн. д. Цей вид трапляється від південної Мавританії, Сенегалу та Гамбії на заході до південної та північно-східної Уганди та Кенії на сході. Вид живе в посушливих саванах і напівпустелях від рівня моря до 500 м.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина шуліки вилохвостого становить приблизно 30 см, а розмах крил становить приблизно 78 см. Зовні схожий на крячка, має сріблясто-сіре оперення зверху і світліше знизу, але його найвідмітнішою рисою є глибоко роздвоєний хвіст, який також сірий. «Обличчя» біле, з темною плямою навколо кожного ока. Очі червоного кольору.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Гніздиться в зоні Сахеля, і є невелика постійна популяція в північній Кенії та Уганді. Він перелітний, рухається на південь (хоча залишаючись у північній півкулі) у листопаді після розмноження, що збігається з початком сухого сезону. Він повертається на північ, коли в лютому починаються дощі, і загальний масштаб міграції коливається щорічно. Птах будує невеликі гнізда (діаметром 30-40 см) на колючих деревах, часто поруч із гніздами більших хижих птахів, таких як птах-секретар і змієїд бурий, а іноді також поблизу людських поселень. Розмноження відбувається з травня по вересень на більшій частині ареалу, але в Сенегалі воно відбувається з грудня по лютий, а в Кенії з березня по червень або з серпня і далі.
Його основною здобиччю є рептилії, такі як ящірки та змії, комахи та павуки, а іноді й дрібні гризуни. Він зграйний і збирається групами на краю трав'яних пожеж, щоб ловити прямокрилих, або біля стад худоби, щоб ловити комах.
Збереження[ред. | ред. код]
Чисельність у Західній Африці зменшилася з 1970-х років після програм боротьби з сараною, і вони вразливі до впливу пестицидів. Оскільки він живе виключно в регіоні Сахель, він, ймовірно, страждає від наслідків постійного погіршення свого природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2021). Chelictinia riocourii: інформація на сайті МСОП (версія 2023.1) (англ.) 3 квітня 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Temminck, C. J. (Coenraad Jacob) (1824). Milan Riocour. Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux, vol. 1.
M. Vieillot a dédié cette espèce à M. le comte de Riocour, premier président en la Cour royale de Nanci, et possesseur d'une belle collection d'oiseaux.
- ↑ Thompson, D'Arcy Wentworth (1895). Χελιδών. A Glossary of Greek Birds. Oxford: Clarendon Press. с. 186.
- ↑ Antoine François du Boys de Riocour. Geneanet. Процитовано 27 April 2016.
Conseiller d'Etat du roi de Pologne et 1er président de la Chambre des comptes de Lorraine
The surname du Boys is also written as du Bois or Dubois. - ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 336. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Lesson, René Primevère (12 January 1843). Index Ornithologique par Lesson. L'Echo du Monde Savant. Year 10, no. 3, column 60–63.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |