Шібірган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Шібірган
شبرغان

Budynek w parku - Szeberghan - 002500n.jpg

Координати 36°39′54″ пн. ш. 65°45′07″ сх. д.H G O

Країна Афганістан
Провінція Джаузджан
Висота центру 250  м
Офіційна мова дарі, узбецька мова, туркменська мова (Джаузджан)
Населення 148 329  (2006)
Національний склад узбеки, хазарейці, пуштуни та араби
Часовий пояс UTC+4:30
GeoNames 1125444
Шібірган. Карта розташування: Афганістан
Шібірган
Шібірган
Шібірган (Афганістан)
Шібірган у Вікісховищі?

Шібірга́н[1], Шібірґан[2] (дарі شبرغان Šeberġān) — місто в Афганістані, центр провінції Джаузджан.

Історія[ред. | ред. код]

Шібірган був колись процвітаючому населеним пунктом, лежачим на Шовковому шляху. В 1978 році радянські археологи виявили неподалік, у селі Тилля-тепе, золото бактрійських царів. Також вчені виявили цегляні колони та хрестоподібний вівтар стародавнього храму, який стояв тут, принаймні, за 1000 років до на шей ери.

У XIII столітті Марко Поло побував у місті, а пізніше написав про солодкі дині, вирощувані в околицях Шібіргана.

Хамід (сер. XIV ст.), Емір найманів, один з правителів Мавераннахра захопив Андхой та Шібірган, після вбивства еміром Казаганом хана Казан-хана.

У 1873 році Шібірган став столицею незалежного узбецького ханства завдяки угоді про розмежування сфер впливу в Афганістані між Росією та Британією.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на на півночі країни, неподалік від кордонів з Туркменістаном та Узбекистаном. Станом на 2006 населення міста становило 148 329 осіб, серед них переважають узбеки, також проживають хазарейці, пуштуни та араби. Шібірган є найважливішим містом Афганістану, де переважають узбеки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Афганістан // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7

Література[ред. | ред. код]

  • Barfield, Thomas J. (1982). The Central Asian Arabs of Afghanistan: Pastoral Nomadism in Transition .
  • Dupree, Nancy Hatch. (1977). An Historical Guide to Afghanistan . 1st Edition: 1970. 2nd Edition (1977). Revised and Enlarged. Afghan Tourist Organization, 1977. Chapter 21 «Maimana to Mazar-i-Sharif.»
  • Ferrier, JP (1856), Caravan Journeys and Wanderings in Persia, Afghanistan, Turkistan and Beloochistan . John Murray, London.
  • Hill, John E. (2009). Through the Jade Gate to Rome: A Study of the Silk Routes during the Later Han Dynasty, 1st to 2nd Centuries CE . BookSurge, Charleston, South Carolina. ISBN 978-1-4392-2134-1.
  • Leriche, Pierre. (2007). «Bactria: Land of a Thousand Cities.» In: After Alexander: Central Asia before Islam. Eds. Georgina Hermann and Joe Cribb. (2007). Proceedings of the British Academy 133. Oxford University Press.
  • Sarianidi, Victor. (1985). The Golden Hoard of Bactria: From the Tillya-tepe Excavations in Northern Afghanistan . Harry N. Abrams, New York.