ЮМЗ Т2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЮМЗ Т2
Модернізована модель ЮМЗ Т2 у Кишиневі
Модернізована модель ЮМЗ Т2 у Кишиневі
Проєкт, р.1993
Випуск, рр.19932008
Екземпляри:545
Споряджена маса, кг12 000
Місткість, чол.
Місць для сидіння26
Номінальна місткість (5 чол/м²)100
Повна місткість (8 чол/м²)125
Габарити
Довжина, мм11 640
Ширина, мм2 500
Висота кузова, мм3 575
Колісна база, мм5 400
Кліренс, мм820
Двигун
ТипЕД138АУ2
ЕД139АУ2
Потужність, кВт130
Система керуванняРКСК або Електронна
Робоча напруга, В600
Бортова напруга, В24


ЮМЗ Т2 — 12-метровий високопідлоговий тролейбус, що випускався на Південному машинобудівному заводі у Дніпрі з 1993 року.

З 1992 по 1998 роки випускалася і зчленована версія ЮМЗ Т1, однак вона не була настільки вдалою у застосуванні. Тролейбуси ЮМЗ Т2 зараз працюють у багатьох містах України.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Історія створення

[ред. | ред. код]
ЮМЗ Т2 в Кропивницькому

У 1992 році в місті Дніпро на Південному машинобудівному заводі були запущені в серійне виробництво зчленовані тролейбуси ЮМЗ Т1, які швидко набули популярності в Україні і за її межами. Але звичайні тролейбуси нормальної місткості були потрібні багатьом містам не менше ніж тролейбуси підвищеної місткості. У 1993 році з'явилися перші модернізовані ЮМЗ Т1, і тоді ж був побудований дослідний зразок стандартного, 11.6-метрового тролейбуса ЮМЗ Т2. Він був повністю уніфікований зі своїм довгим «побратимом», більшість їхніх технічних характеристик збігалося, окрім габаритних розмірів, 11.6-метровий Т2 мав один електродвигун ЕД-138АУ2. Науковим керівником робіт[1] по розробці тролейбуса[2] призначено Володимира Веклича[3][4], а головним конструктором Михайла Галася[5].

Рання модель ЮМЗ Т2 в Одесі

Дослідний зразок ЮМЗ Т2 декілька місяців випробовувався в Дніпрі, але у місті довго не працював — після випробувань його відправили до Тернополя, де експлуатувався до 2005 року під № 129.

У 1994 році першу партію з 10 тролейбусів ЮМЗ Т2 отримав і Дніпро. У тому ж 1994 році на «Південмаші» був створений дослідний зразок тролейбуса ЮМЗ Т2М, зовні ідентичний ЮМЗ Т2, але з тиристорно-імпульсною системою керування і статичним перетворювачем. Аналогічний зчленований тролейбус був побудований роком пізніше і називався ЮМЗ Т3К. Але ні перший, ні другий серійно не випускався, головним чином через небажання ремонтників працювати із складною електронікою. ЮМЗ Т2М протягом двох років належав заводу і в 1996 році був прийнятий на баланс в Дніпровське депо № 1, де отримав № 1050 замість списаного після аварії в 1995 році ЮМЗ Т1. Починаючи з 1998 року на всіх тролейбусах ЮМЗ встановлювалися статичні перетворювачі замість мотора-генератора. Взагалі з перетворювачами Південний машинобудівний завод експериментував ще з 1994 року, але багато міст віддавали перевагу умформерним тролейбусам через їхню дешевизну і простоту в обслуговуванні. У 1990-х роках випускався Львівський тролейбус ЛАЗ-52522 (з тим же двигуном ЕД-138АУ2 та реостатно-контакторною системою керування), проте ЮМЗ Т2 були більш вдалими і коштували менше, тому більша частина з 85 екземплярів 52522 працюють у Львові.

Тролейбуси ЮМЗ Т2 поставлялися і досі поставляються в багато міст України і СНД — декілька екземплярів є в Москві, в Ростові, в Ашгабаті. Декілька тролейбусів спеціальної модифікації ЮМЗ Т2.09 разом з Škoda 9Tr i Škoda 14Tr експлуатуються на міжміській гірській лінії Сімферополь — Ялта в Криму.

Перехідна модель ЮМЗ Т2 в Полтаві

Наприкінці 2000 року тролейбуси ЮМЗ Т2 були модернізовані. Окрім зміни дизайну передньої частини (змінена форма лобового скла, зникла шальнрадіаторна решітка, нижні габаритні вогні перенесені з передньої частини на бампер, змінилася форма верхніх габаритних вогнів, змінилась форма покажчика маршруту над лобовим склом) і нової обробки салону в конструкцію були внесені і технічні новини: новий двигун ЕД139АУ2, новий малошумний компресор і інші менш значні удосконалення.

У 2005 році ЮМЗ почав випускати тролейбуси з електронною системою керування. Дані машини значно відрізнялись в електричній частині. Основою системи керування було застосовано електрообладнання Cegelec TV Progress CDC чеського виробництва, (аналогічно як і у тролейбусах ЛАЗ Е183 та Богдан Т701).

Наприкінці 2006 року тролейбуси ЮМЗ Т2 були знову модернізовані. Всі тролейбуси випускаються з дисковим кріпленням коліс і новою обробкою салону.

Починаючи з 2008 року випуск тролейбусів цієї моделі повністю припинився. Один із останніх вироблених тролейбусів придбала влітку 2010 року Макіївка. А того 2011 року до Маріуполя надійшло 2 тролейбуси, ймовірно останні випущені, що з 2008 року знаходилися на складі.

Незважаючи на відносно невеликий вік тролейбусів, 50 одиниць вже списано з балансу в різних містах (Київ, Лисичанськ, Торецьк, Тернопіль, Севастополь, Полтава, Івано-Франківськ), в тому числі перші два випущені тролейбуси цієї моделі.

В Ашгабаті ці тролейбуси нині вже не експлуатуються, списана частина цих тролейбусів у Москві. Серед українських міст припинена експлуатація цієї моделі у Торецьку (2007 рік, через закриття системи) та Лисичанську (усі тролейбуси цієї моделі списані у 2012 році).

На 2016 рік передані київські тролейбуси після ремонту експлуатуються в місті Херсон.

Технічний опис

[ред. | ред. код]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Фотографії

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Брамський К. А. Світлий розум і велич доктора Веклича // Міське господарство України. — 2003. — № 4. — С. 44-45. — ISSN 0130-1284
  2. Веклич В. Ф. Будущее украинского троллейбуса // Городское хозяйство Украины. — 1993. — № 3/4. — С. 34-35. — ISSN 0130-1292
  3. Крат В. І. Володимир Пилипович Веклич // Коммунальное хозяйство городов. Київ: Техніка — 1998. — № 17. — С. 3-9. — ISSN 0869-1231
  4. Енциклопедія сучасної України: в 25 т. / Під ред. І. М. Дзюба та ін. — Київ : 2005. — Т. 4. — С. 187 — ISBN 966-02-3354
  5. Енциклопедія сучасної України: в 25 т. / Під ред. І. М. Дзюба та ін. — Київ : 2006. — Т. 5. — С. 323 — ISBN 966-02-3355-8

Посилання

[ред. | ред. код]