Кримський тролейбус

Кримський тролейбус
Кримський тролейбус
Тролейбусна система
Країна	Україна
Місто	Сімферополь, Алушта, Ялта
Дата відкриття	6 жовтня 1959
Пасажиропотік	92 884 тис. чол. (2011 рік)
Довжина контактної мережі	238 км (міжміська лінія)
Вартість проїзду	14 рублів (міський тариф); 20 — 117 рублів (приміський та міжміський тариф)
Експлуатуюче підприємство	ДУП РК «Кримтролейбус»
Сайт компанії	crimeatroll.ru
	Кримський тролейбус у Вікісховищі?

Кри́мський троле́йбус — найдовша тролейбусна мережа у світі^[2], яка з'єднує столицю Криму місто Сімферополь та курорти Південного берегу Криму від Алушти до Ялти. До окупації Криму Росією експлуатувалось «Кримським республіканським виробничим підприємством», після окупації це «Державне державне підприємство Республіки Крим Кримтролейбус». У 2011 році тролейбусами міста було перевезено 92 884 тис. чол., що на 78,4 % більше ніж у 2010 році, коли було перевезено 52 061 тис. пасажирів^[1].

29 грудня 2017 окупаційна Рада Міністрів Криму видала «указ» про об'єднання Кримтролейбусу та ДУП РК Кримавтотранс. Праця над об'єднанням мала буди завершена до 1 березня 2018 р. Але вже 8 лютого постанову було скасовано.

Міжміська лінія проходить трасою М18, що є частиною європейського маршруту E105. На ділянці від Сімферополя до Алушти лінія проходить через Кримські гори та Ангарський перевал (752 м); на ділянці від Алушти до Ялти — мальовничим узбережжям Південного берегу Криму. Крім міжміських, в Сімферополі, Алушті та Ялті діють також міські тролейбусні маршрути.

Зміст

1 Історія
2 Маршрути
- 2.1 Міжміські
3 Рухомий склад
- 3.1 Пасажирські тролейбуси
- 3.2 Вантажні тролейбуси
4 Тролейбусні депо
5 Галерея
6 Див. також
7 Примітки
8 Посилання
9 Джерела

Історія[ред. | ред. код]

У жовтні 1958 року Рада Міністрів України вирішила будувати першу в СРСР та Європі гірську, міжміську тролейбусну лінію Сімферополь — Алушта — Ялта. Перша черга цієї лінії, Сімферополь — Алушта, довжиною 52 км, була побудована та здана в експлуатацію в рекордні терміни — за 11 місяців. У першій черзі було побудовано 2 тролейбусні парки: в Сімферополі і в Алушті; 16 тягових підстанцій; встановлено більше 3000 опорних стовпів та підвішені понад 200 км контактного дроту. Лінію будували фахівці більш ніж 80 підприємств із 10 міст України.

У травні 1959 року рішенням Кримського обласного виконкому № 337 було організовано Кримське тролейбусне управління. Влітку цього ж року до Сімферополя прибули перші 40 тролейбусів: МТБ-82Д та Шкода-8Тр8. 12 вересня в місті почалося випробовування контактної мережі, а 6 жовтня 1959 року відкрито регулярний рух на міському маршруті № 2 Залізничний вокзал — Мар'їне протяжністю 8,5 км. На маршруті працювало 8 тролейбусів МТБ-82Д, за перший місяць роботи було перевезено більше 200 тисяч пасажирів. Вартість проїзду по місту становила 40 копійок.

Відкриття лінії Сімферополь — Алушта

6 листопада 1959 року відкрито рух на міжміській лінії Сімферополь — Алушта. Перший тролейбус віз в Алушту найкращих будівельників траси, а водієм був начальник тролейбусного управління Олександр Миколайович Василенко. Перші машини на міжміській лінії працювали з кондукторами, адже в Сімферополі ще не було збудовано тролейсусних кас. Перші вісім місяців роботи кондуктор також виконував функції екскурсовода — тролейбуси зупинялися на Ангарському перевалі і Кутузівському фонтані, де пасажирам розповідали про визначні місця Криму. Вартість проїзду становила 6 рублів 50 копійок. За перший місяць роботи було перевезено понад 200 тисяч пасажирів.

28 квітня 1961 року було відкрито тролейбусний рух по міському кільцю Ялти довжиною 4,5 км. На цьому маршруті тролейбуси працювали з інтервалом 1 — 2 хв. 25 липня 1961 року була повністю відкрита друга черга — Алушта — Ялта довжиною 33 км. Відстань між Сімферополем і Алуштою тролейбуси долали за 1 годину 50 хвилин, між Сімферополем і Ялтою — за 2 години 50 хвилин. Передбачався рух тролейбусів з інтервалом 15-18 хвилин. Після грошової реформи 1961 року вартість проїзду по місту становила 4 копійки, з Сімферополя до Алушти — 65 копійок, з Сімферополя до Ялти — 1 рубль 20 копійок.

Тролейбуси у 1960-их — 1970-их працювали в 3 зміни. Влітку інтервали руху тролейбусів на трасі Сімферополь — Алушта становили в середньому 2 хвилини. У ці роки, для зручності пасажирів, квитки на тролейбуси в Алушту і Ялту продавалися разом з залізничними квитками до Сімферополя в касах Москви, Ленінграда, Києва, Мінська, Харкова, Риги та Вільнюса.

У 1962 році тролейбусне депо в Сімферополі досягло своєї проектної потужності у 102 тролейбуса. Вже у 1968 році їх налічувалося 212. В цей час активно закуповувалися чехословацькі машини Skoda 8Tr, а згодом і Skoda 9Tr. У 1971 році, після припинення трамвайного руху в Сімферополі колишній трампарк було переобладнано на Центральні ремонтні майстерні.

З січня 1972 року «Кримтролейбус» першим серед підприємств електротранспорту України перейшов на компостерну систему, від якої відмовилися у 1998 році в рамках боротьби з безквитковим проїздом. У 2004 році компостерна система почала запроваджуватися знову.

У 1980-90-их роках в Сімферополі планувалося також прокласти лінії вулицями Козлова — Маяковського — Калініна; Кубанській — Глінки; Генерала Васильєва — Данилова; Калініна — Широка — Лесі Українки.^[3]

У 2010 році Кримський тролейбус був занесений до Книги рекордів України, як такий, що обслуговується найстарішим рухомим складом. Йдеться про тролейбуси Skoda 9Tr збірки ще 1970-х років^[2]. Вже восени того ж року почалося масштабне оновлення рухомого складу тролейбусами Богдан Т701.10.

Маршрути[ред. | ред. код]

Міжміські[ред. | ред. код]

Зупинки
міжміської траси

Сімферополь

Соснівка

Кутузівський фонтан

Алушта

Зеленгосп

Нікітський ботанічний сад

Санаторій «Сосняк»

Масандра

Ялта

Подорож від Сімферополя до Алушти займає 1,5 год; від Сімферополя до Ялти — 2,5 год.

Сьогодні діють такі міжміські маршрути:

1. Тролейбусна станція — вулиця Червоноармійська
2. Тролейбусна станція — Професорський куток (літній)
3. Тролейбусна станція — Масандра.
4. Мар'їне — Центральний ринок — 7-ма міська лікарня
5. Новороманівка — площа Московська — мікрорайон «Загородний»
6. Мар'їне — Залізничний вокзал — Центр
7. Свобода — Балаклавський ринок
9. Аеропорт «Сімферополь» — 7-ма міська лікарня
10. Аеропорт «Заводське» — Вулиця Арабатська
15. Мар'їне — М. Жукова
16. Мар'їне — Аграрне
17. Аеропорт «Сімферополь» — Сільська
21. Залізничний вокзал — Перевальне
22.Перевальне— Центральний ринок
23.Перевальне— Свобода
23А.Перевальне— мікрорайон «Загородний»
31. Тролейбусна станція — Верхня Кутузівка
32. Алушта (тролейбусна станція) — Запрудне
41. Краснокам'янка — Ялта (тролейбусна станція)
42. Площа Радянська — тролейбусна станція — Нікітський ботанічний сад
51. Сімферополь (залізничний вокзал) — Алушта (тролейбусна станція)
52. Сімферополь (залізничний вокзал) — Алушта (автовокзал) — Ялта (тролейбусна станція)
53. Алушта (тролейбусна станція) — Ялта (тролейбусна станція)
54. Сімферополь (аеропорт) — Алушта (тролейбусна станція)
55. Сімферополь (аеропорт) — Алушта (автовокзал) — Ялта (тролейбусна станція)
55А. Сімферополь (аеропорт) — Алушта (тролейбусна станція) — Ялта (тролейбусна станція)

Раніше також існували такі маршрути:

1а Тролейбусна станція — Верхня Кутузівка — Професорський куток — тролейбусна станція (зимовий)
2. Мар'їне — готель «Україна» — Залізничний вокзал

4 Тролейбусна станція — Площа Радянська, який працював лише у «години-пік» в липні і серпні з 1982 по 1987 роки.

5а. Спочатку курсував за маршрутом Площа Московська — Аеропорт «Заводське»; після впровадження маршруту № 11 — за маршрутом Новороманівка — Площа Радянська
8а. 7-ма міська лікарня — площа Куйбишева
13а. Вулиця Глінки — Автовокзал (готель «Москва»)

Найближчим часом планується пуск ліній по вулиці Героїв Сталінграду.

Схема міських маршрутів в Алушті
Схема міських маршрутів в Сімферополі
Схема міських маршрутів в Ялті
Дорога Сімферополь-Ялта в районі Ангарського перевалу.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Пасажирські тролейбуси[ред. | ред. код]

Богдан Т701.10 у Сімферополі

Skoda 9Tr у Ялті

На сьогодні (листопад 2011 року) кримським тролейбусом експлуатується 233 пасажирських тролейбусів^[4]:

Skoda 9Tr — 58 пасажирських та 10 службових тролейбусів 1968—1982 років.
Skoda 14Tr — 61 пасажирський та 1 службовий тролейбус 1984—1990 років.
Skoda 15Tr — 3 тролейбуси 1990 року.
ЮМЗ Т1 — 8 тролейбусів 1993—1995 років. Усі списані впродовж 2009—2011 років.
ЮМЗ Т2 — 1 тролейбус 1995 року. Тролебусу у 2000-і роки було розбито передню астину. Списаний 2011 року.
ЮМЗ Т2.09 — 2 тролейбуси. Ця модель була розроблена «Південмашем» спеціально для міжміської гірської траси кримського тролейбуса. Перші 12 екземплярів цієї моделі були направлені кримському тролейбусу на випробування, проте 7 з них були згодом придбані керченським тролейбусом, а 2 залишилися працювати тут.
Київ-12.03 — 3 тролейбуси 2004 року.
Київ-12.04 — 1 тролейбус, презентаційний екземпляр 2004 року.
Белкоммунмаш 32102 — 5 тролейбусів 2008 року.
Богдан Т701.10 — 52 тролейбуси для міських трас 2010—2011 років.
Богдан Т701.15 — 30 тролейбусів для міжміських гірських трас 2010—2011 років.
Богдан Т601.11 — 10 тролейбусів для міських трас 2011 року.
Богдан Т801.10 — 2 тролейбуси міжміських гірських трас 2011 року.
Тролза 5265.00 «Мегаполіс» — 1 тролейбуси для роботи у місті Симферополі з 2014 року.
Тролза 5265.02 «Мегаполіс» — 30 електробусів з динамічної підзарядкою для роботи у місті Симферополі з 2016 року.
Тролза 5265.05 «Мегаполіс» — 40 електробусів з динамічної підзарядкою для міських трас з 2016 року.

У минулому використовувалися також такі моделі^[5]:

Skoda 8Tr — 40 тролейбусів. У 1959 році було куплено 20 дводверних і 10 тридверних машин. У 1964 році з Києва було отримано ще 10 тролейбусів взамін на відправлені туди 10 тролейбусів МТБ-82Д.
МТБ-82Д — 10 тролейбусів. Були придбані у 1959 році. У 1964 році були передані в Київ взамін на 10 отриманих звідти тролейбусів Skoda 8Tr.
ЗіУ-10 —3 тролейбуси. Були придбані 1994 року. Один був списаний 2008 р., інші два — у листопаді 2010 року.

Вантажні тролейбуси[ред. | ред. код]

На балансі також перебували вантажні тролейбуси КТГ:

ТГ-3 — 5 тролейбусів, з яких усі списані, останні у 2010—2011 рр.
КТГ 2 — 2 тролейбуси, з яких усі списані, останній 2011 р.
КТГ 1 — 4 тролейбуси, з яких усі списані, останні 2011 р.
ДТУ-10 — дизель-тролейвоз із двома електромоторами потужністю 172 кВт. Розроблений у 1961 році в інституті УкрНДІПроект на базі вантажівки КрАЗ-219. Деякий час цей тролейвоз працював на лінії Сімферополь — Ялта, але наприкінці 1960-х був знову перероблений на вантажівку, через незадоволення потреб керівництва підприємства^[6].

Тролейбусні депо[ред. | ред. код]

Сімферопольське тролейбусне депо (СТД) сьогодні експлуатує 180 тролейбусів (моделей Skoda 9Tr, Skoda 14Tr, Skoda 15Tr, ЮМЗ-Т1, ЮМЗ-Т2.09, ЗиУ-10, Київ-12.03, Белкоммунмаш 32102, ТГ-3 і КТГ 2). Тролейбуси Сімферопольського депо носять порядкові номери 1000—4999.
Центральні тролейбусні ремонтні майстерні. Донедавна у Сімферополі також працював тролейбусний парк № 2, проте його було перероблено на Центральні тролейбусні ремонтні майстерні.
Алуштинське тролейбусне депо (АТД) сьогодні експлуатує 47 тролейбусів (моделей Skoda 14Tr, Skoda 9Tr і Київ-12.04). Тролейбуси Алуштинського депо носять порядкові номери 7000—8999. Депо було відкрите у 1960 році.
Ялтинське тролейбусне депо (ЯТД) сьогодні експлуатує 56 тролейбусів (моделей Skoda 9Tr і Skoda 14Tr). Тролейбуси Ялтинського депо носять порядкові номери 5000—6999.