Кримський тролейбус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кримський тролейбус
Сімферопольський тролейбус
Тролейбусна система
Країна Україна Україна
Місто Сімферополь, Алушта, Ялта
Дата відкриття 6 жовтня 1959
Пасажиропотік 92 884 тис. чол. (2011 рік)[1]
Довжина контактної мережі 238 км (міжміська лінія)
Вартість проїзду 10 рублів (міський тариф); 20 — 117 рублів (приміський та міжміський тариф)
Експлуатуюче підприємство КДВП «Кримтролейбус»
Сайт компанії crimea-troll.com
CMNS: Кримський тролейбус на Вікісховищі

Кри́мський троле́йбус — найдовша тролейбусна мережа у світі[2], яка з'єднує столицю АР Крим місто Сімферополь та курорти Південного берегу Криму від Алушти до Ялти. Експлуатується КРВП «Кримтролейбус». У 2011 році тролейбусами міста було перевезено 92 884 тис. чол., що на 78,4 % більше ніж у 2010 році, коли було перевезено 52 061 тис. пасажирів[1].

Міжміська лінія проходить трасою М18, що є частиною європейського маршруту E105. На ділянці від Сімферополя до Алушти лінія проходить через Кримські гори та Ангарський перевал (752 м); на ділянці від Алушти до Ялти — мальовничим узбережжям Південного берегу Криму. Крім міжміських, в Сімферополі, Алушті та Ялті діють також міські тролейбусні маршрути.

Історія[ред.ред. код]

У жовтні 1958 року Рада Міністрів України вирішила будувати першу в СРСР та Європі гірську, міжміську тролейбусну лінію Сімферополь — Алушта — Ялта. Перша черга цієї лінії, Сімферополь — Алушта, довжиною 52 км, була побудована та здана в експлуатацію в рекордні терміни — за 11 місяців. У першій черзі було побудовано 2 тролейбусні парки: в Сімферополі і в Алушті; 16 тягових підстанцій; встановлено більше 3000 опорних стовпів та підвішені понад 200 км контактного дроту. Лінію будували фахівці більш ніж 80 підприємств із 10 міст України.

У травні 1959 року рішенням Кримського обласного виконкому № 337 було організовано Кримське тролейбусне управління. Влітку цього ж року до Сімферополя прибули перші 40 тролейбусів: МТБ-82Д та Шкода-8Тр8. 12 вересня в місті почалося випробовування контактної мережі, а 6 жовтня 1959 року відкрито регулярний рух на міському маршруті № 2 Залізничний вокзал — Мар'їне протяжністю 8,5 км. На маршруті працювало 8 тролейбусів МТБ-82Д, за перший місяць роботи було перевезено більше 200 тисяч пасажирів. Вартість проїзду по місту становила 40 копійок.

Відкриття лінії Сімферополь — Алушта

6 листопада 1959 року відкрито рух на міжміській лінії Сімферополь — Алушта. Перший тролейбус віз в Алушту найкращих будівельників траси, а водієм був начальник тролейбусного управління Олександр Миколайович Василенко. Перші машини на міжміській лінії працювали з кондукторами, адже в Сімферополі ще не було збудовано тролейсусних кас. Перші вісім місяців роботи кондуктор також виконував функції екскурсовода — тролейбуси зупинялися на Ангарському перевалі і Кутузівському фонтані, де пасажирам розповідали про визначні місця Криму. Вартість проїзду становила 6 рублів 50 копійок. За перший місяць роботи було перевезено понад 200 тисяч пасажирів.

28 квітня 1961 року було відкрито тролейбусний рух по міському кільцю Ялти довжиною 4,5 км. На цьому маршруті тролейбуси працювали з інтервалом 1 — 2 хв. 25 липня 1961 року була повністю відкрита друга черга — Алушта — Ялта довжиною 33 км. Відстань між Сімферополем і Алуштою тролейбуси долали за 1 годину 50 хвилин, між Сімферополем і Ялтою — за 2 години 50 хвилин. Передбачався рух тролейбусів з інтервалом 15-18 хвилин. Після грошової реформи 1961 року вартість проїзду по місту становила 4 копійки, з Сімферополя до Алушти — 65 копійок, з Сімферополя до Ялти — 1 рубль 20 копійок.

Тролейбуси у 1960-их — 1970-их працювали в 3 зміни. Влітку інтервали руху тролейбусів на трасі Сімферополь — Алушта становили в середньому 2 хвилини. У ці роки, для зручності пасажирів, квитки на тролейбуси в Алушту і Ялту продавалися разом з залізничними квитками до Сімферополя в касах Москви, Ленінграда, Києва, Мінська, Харкова, Риги та Вільнюса.

У 1962 році тролейбусне депо в Сімферополі досягло своєї проектної потужності у 102 тролейбуса. Вже у 1968 році їх налічувалося 212. В цей час активно закуповувалися чехословацькі машини Skoda 8Tr, а згодом і Skoda 9Tr. У 1971 році, після припинення трамвайного руху в Сімферополі колишній трампарк було переобладнано на Центральні ремонтні майстерні.

З січня 1972 року «Кримтролейбус» першим серед підприємств електротранспорту України перейшов на компостерну систему, від якої відмовилися у 1998 році в рамках боротьби з безквитковим проїздом. У 2004 році компостерна система почала запроваджуватися знову.

У 1980-90-их роках в Сімферополі планувалося також прокласти лінії вулицями Козлова — Маяковського — Калініна; Кубанській — Глінки; Генерала Васильєва — Данилова; Калініна — Широка — Лесі Українки.[3]

У 2010 році Кримський тролейбус був занесений до Книги рекордів України, як такий, що обслуговується найстарішим рухомим складом. Йдеться про тролейбуси Skoda 9Tr збірки ще 1970-х років[2]. Вже восени того ж року почалося масштабне оновлення рухомого складу тролейбусами Богдан Т701.10.

Маршрути[ред.ред. код]

Міжміські[ред.ред. код]

Зупинки
міжміської траси
Сімферополь
Лозове
Андрусове
Піонерське
Добре
Зарічне
Перевальне
Соснівка
Ангарський перевал
Кутузівський фонтан
Верхня Кутузовка
Ізобільне
Нижня Кутузовка
Алушта
Зеленгосп
Виноградний
Малий Маяк
Кипарисне
Пушкіне
Партеніт
Запрудне
Лаврове
Краснокам'янка
Артек
Ай-Даніль
Нікітський ботанічний сад
Санаторій «Сосняк»
Масандра
Ялта

Схема міжміської лінії

Подорож від Сімферополя до Алушти займає 1,5 год; від Сімферополя до Ялти — 2,5 год.

Сьогодні діють такі міжміські маршрути:

Раніше також діяли такі маршрути:

Сімферополь[ред.ред. код]

Раніше також існували такі маршрути:

  • 2. Мар'їне — готель «Україна» — Залізничний вокзал
  • 5. Площа Московська — Новороманівка
  • . Спочатку курсував за маршрутом Площа Московська — Аеропорт «Заводське»; після впровадження маршруту № 11 — за маршрутом Новороманівка — Площа Радянська
  • 7. Загородний — Залізничний вокзал — Центр
  • . 7-ма міська лікарня — площа Куйбишева
  • 12. Автовокзал — Готель «Москва»
  • 13. Вулиця Глінки — готель «Україна» — Залізничний вокзал
  • 13а. Вулиця Глінки — Автовокзал (готель «Москва»)
  • 14. Вулиця Глінки — площа Московська — площа Куйбишева
  • 15. Центральний ринок — Пневматика

Найближчим часом планується пуск ліній по вулиці Героїв Сталінграду.

Алушта[ред.ред. код]

  • 1. Тролейбусна станція — Верхня Кутузівка (літній)
  • 2. Тролейбусна станція — Професорський куток (літній)
  • Тролейбусна станція — Верхня Кутузівка — Професорський куток — тролейбусна станція (зимовий)

Ялта[ред.ред. код]

Раніше також діяв маршрут 4 Тролейбусна станція — Площа Радянська, який працював лише у «години-пік» в липні і серпні з 1982 по 1987 роки.

Рухомий склад[ред.ред. код]

Пасажирські тролейбуси[ред.ред. код]

Богдан Т701.10 у Сімферополі
Skoda 9Tr у Ялті

На сьогодні (листопад 2011 року) кримським тролейбусом експлуатується 233 пасажирських тролейбусів[4]:

У минулому використовувалися також такі моделі[5]:

  • Skoda 8Tr — 40 тролейбусів. У 1959 році було куплено 20 дводверних і 10 тридверних машин. У 1964 році з Києва було отримано ще 10 тролейбусів взамін на відправлені туди 10 тролейбусів МТБ-82Д.
  • МТБ-82Д — 10 тролейбусів. Були придбані у 1959 році. У 1964 році були передані в Київ взамін на 10 отриманих звідти тролейбусів Skoda 8Tr.
  • ЗіУ-10 —3 тролейбуси. Були придбані 1994 року. Один був списаний 2008 р., інші два — у листопаді 2010 року.

Вантажні тролейбуси[ред.ред. код]

На балансі також перебували вантажні тролейбуси КТГ:

  • ТГ-3 — 5 тролейбусів, з яких усі списані, останні у 2010—2011 рр.
  • КТГ 2 — 2 тролейбуси, з яких усі списані, останній 2011 р.
  • КТГ 1 — 4 тролейбуси, з яких усі списані, останні 2011 р.
  • ДТУ-10 — дизель-тролейвоз із двома електромоторами потужністю 172 кВт. Розроблений у 1961 році в інституті УкрНДІПроект на базі вантажівки КрАЗ-219. Деякий час цей тролейвоз працював на лінії Сімферополь — Ялта, але наприкінці 1960-х був знову перероблений на вантажівку, через незадоволення потреб керівництва підприємства[6].

Тролейбусні депо[ред.ред. код]

  • Сімферопольське тролейбусне депо (СТД) сьогодні експлуатує 180 тролейбусів (моделей Skoda 9Tr, Skoda 14Tr, Skoda 15Tr, ЮМЗ-Т1, ЮМЗ-Т2.09, ЗиУ-10, Київ-12.03, Белкоммунмаш 32102, ТГ-3 і КТГ 2). Тролейбуси Сімферопольського депо носять порядкові номери 1000—4999.
  • Центральні тролейбусні ремонтні майстерні. Донедавна у Сімферополі також працював тролейбусний парк № 2, проте його було перероблено на Центральні тролейбусні ремонтні майстерні.
  • Алуштинське тролейбусне депо (АТД) сьогодні експлуатує 47 тролейбусів (моделей Skoda 14Tr, Skoda 9Tr і Київ-12.04). Тролейбуси Алуштинського депо носять порядкові номери 7000—8999. Депо було відкрите у 1960 році.
  • Ялтинське тролейбусне депо (ЯТД) сьогодні експлуатує 56 тролейбусів (моделей Skoda 9Tr і Skoda 14Tr). Тролейбуси Ялтинського депо носять порядкові номери 5000—6999.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]