Лисичанський тролейбус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисичанський тролейбус
Buslis.JPG
Тролейбусна система
Країна Україна Україна
Регіон  Луганська область
Місто Лисичанськ
Дата відкриття 7 березня 1972 (46 років)
Дата закриття з 22 по 30 липня 2014
з 13 по 31 липня 2017[1][2]
Кількість маршрутів 1 (01.01.2018)
Довжина контактної мережі 33,5 км (01.01.2018)[3]
Кількість депо 1
Кількість тролейбусів 13 пасажирських (01.05.2018)[4]
Моделі тролейбусів в експлуатації

ЗіУ-682В-012 [В0А]
ЗіУ-682Г-016 (018)
ЛАЗ-52522


ЗіУ-682В1
Вартість проїзду 2,50
з 18 травня 2016
Експлуатуюче підприємство КП «Електроавтотранс» Лисичанської міської ради

Лисичáнський тролéйбус — тролейбусна система міста Лисичанська, третя за віком та п'ята за розміром система у Луганській області серед нині існуючих.

Довжина тролейбусних ліній складає 33,5 км. Тролейбусний рух був відкритий 7 березня 1972 року після святкового мітингу. Також за кілька місяців до цього проводилася обкатка. Першу поїздку здійснив водій Федір Гук по маршруту № 1.

Станом на 2018 рік діє тільки маршрут № 1. Вартість однієї поїздки складає 2,50 гривні (оплата проводиться водію або кондуктору). Вхід у тролейбуси здійснюється через середні та задні двері.

Історія[ред. | ред. код]

Квитки на проїзд у міському транспорті Лисичанська (за часів СРСР)

5 березня 1972 року — початок історії лисичанського тролейбуса. Перші тролейбуси Лисичанська були Škoda чехословацького виробництва. Лисичанськ став третім містом на Донбасі і другим в Луганській області, де почали експлуатувати тролейбуси «Škoda». Маршрут № 1 з'єднав центр міста з Лисичанським скляним заводом «Пролетарій», а маршрут № 2 прямував з центру до споруджуваного тоді житлового квартала НПЗ. У 1975 році парк поповнився ще дев'ятьма Škoda 9Tr того ж року випуску. Аж до кінця 1983 року парк складався з 29 машин Škoda 9Tr, працювало два маршрути. Закуповувати тролейбуси Škoda 14Tr Лисичанськ не хотів через складності освоєння тиристорний-імпульсна система управління (ТІСУ), а Škoda 9Tr вже не випускалася. Тому упор у розвитку тролейбусного парку був зроблений на роботу з Škoda 9Tr, в основному списаними з інших міст. У 1985 році парк становив 37 машин Škoda 9Tr, причому останні 8 машин були передані з Києва та Луганська.

Навесні 1987 року залишилося менше 20 працюючих тролейбусів Škoda 9Tr, у результаті було прийнято рішення про перехід на тролейбуси ЗіУ. Перші два ЗіУ були передані зі Сєвєродонецька — це ЗіУ-682В (1983 року виробництва).

У 1988 році був відкритий маршрут № 3, який з'єднав Лисичанський скляний завод «Пролетарій» з районом Лисичанського содового заводу «Лиссода» — станцією Переїзної, а 1989 року маршрут № 3 був подовжений до школи № 3. У 1988 році парк поповнився 15-ма новими тролейбусами ЗіУ-682В00.

З 1989 по 1990 роки парк поповнився 13 новими тролейбусами ЗіУ-682В0А. У 1989 році Лисичанськ повністю перейшов на експлуатацію тролейбусів ЗіУ, так як у червні 1989 року на ходу залишилося менше десяти Škoda 9Tr, з яких до початку 1990 року залишилося тільки п'ять, та й ті були передані до Луганська. Таким чином у 1990 році в Лисичанську припинили експлуатацію тролейбусів Škoda 9Tr, а на Донбасі стало на одне місто менше, де експлуатують тролейбуси чехословацького виробництва. У самому ж Лисичанську донині збереглося лише два кузова тролейбуса цієї моделі: один знаходиться у вигляді сараю біля центрального ринку, а інший використовується як будка в дачному селищі НПЗ.

Разовий квиток на проїзд у тролейбусі

У листопаді 1992 року парк поповнився двома новими тролейбусами Київ-11У. Перевага цих машин у порівнянні з ЗіУ в тому, що електрообладнання винесено на дах. Це полегшило доступ до вузлів і агрегатів, а також експлуатацію. На дах винесені пуско-гальмові реостати та серводвигун. Але вже у 1995 році у зв'язку з нестачею запчастин на ці машини і труднощів з проводкою тролейбуси були зняті з експлуатації. У тому ж році більше десяти ЗіУ-682В00 були списані (розібрані на запчастини).

У 1995 році почалася криза з рухомим складом, і тому маршрути були скорочені. Так в 1995 році маршрут № 1 вже слідував від Центрального ринку до Лисичанського скляного заводу «Пролетарій», а маршрут № 3 — від Центрального ринку до Лисичанського содового заводу. Маршрут № 2 залишався без змін.

У 1996 році парк поповнився двома новими тролейбусами ЮМЗ Т2, але ЗіУ-682В00 вже інтенсивно списувалися, преважно на запчастини. У березні 1996 року робляться спроби відновити хоча б один тролейбус Київ-11У. Так одна машина стає донором для іншої, але всі спроби відновити машину не увінчалися успіхом, в 1997 році обидві машини остаточно списують.

Через брак тролейбусів у 1997 році маршрут № 2 був скасований, і контактна мережа була демонтована. На початку 2000-х років тролейбусний рух в Лисичанську знаходився під загрозою зникнення. На лінію виходило від 3-х до 5-ти машин, але й ті постійно ламаються, їх постійно буксирують в парк.

У 2003 році маршрут № 1 вже слідував від цегельного заводу до Лисичанського скляного заводу «Пролетарій».

У 2005 році з міського бюджету міста були виділені кошти на ремонт тролейбусів, але в парку перебувало всього 9 машин, з яких 5 в жалюгідному стані.

У 2006 році силами працівників депо вдалося відновити 3 машини, провести капітально-відновлювальний ремонт (КВР) 2-м машин. Наприкінці листопада 2006 року на маршрут випущені два нові тролейбуси російського виробництва ЗіУ-682Г-016. Вартість кожного з них становила — 500 тис. гривень. При оновленні міського тролейбусного парку були поєднані кошти державного та місцевого бюджетів (один тролейбус придбаний за державні гроші, другий — за кошти міста). Таким чином, депо відновило майже втрачений рух тролейбусів за маршрутом № 1 і № 3, де вже на всю хазяйнували «маршрутки». Також у 2006 році з Дніпропетровська було передано два тролейбуси ЗіУ-682В1 (1989 р.в.), які пройшли КВР у Дніпропетровську.

У серпні 2006 року подовжено маршрут № 1 до Цегельного заводу.

Влітку 2007 року було ще передано 3 тролейбуса ЗіУ-682В1 (1989 р.в.) після КВР в Дніпропетровську. На ходу перебувало 13 тролейбусів ЗіУ-682 і 2 ЮМЗ Т2. Проте керівництвом міста прийнята програма з відродження лисичанського тролейбусу. Загальна протяжність маршрутів становить 34,6 км, на яких розташовано 37 зупинок[5].

За 2005 рік тролейбусами в Лисичанську було перевезено 2,2 млн пасажирів, за 2006 рік — 5,9 млн[6].

12 березня 2010 року закрито маршрут № 3 «Центральний ринок — 3-тя школа».

З 19 жовтня 2011 року проводилися роботи із заміною застарілих опор контактної мережі на маршруті № 3 для подальшого відновлення руху на маршруті.

З 1 листопада 2011 року розпочав роботу тролейбусний маршрут № 3 в «годину-пік», а з 15 листопада 2011 року переведений на постійний денний маршрут. Час роботи з 06:30 до 18:30 годин.

З 22 грудня 2011 року вартість проїзду в тролейбусах зросла з 75 копійок до 1 гривні.

У 2012 році Європейському інвестиційному банку був запропонований проект «Розвиток муніципального транспорту міста Лисичанська» який передбачав заміну контактної мережі, купівлю тролейбусів і модернізацію двох підстанцій, а також подальше будівництво нового тролейбусного маршруту та закупівля для нього тролейбусів [джерело?].

У зв'язку закриттям тролейбусної системи в місті Стаханів, в Лисичанськ були передані 3 тролейбуси ЛАЗ-52522 (№ 077 — 3 вересня 2013), (№ 078 — 16 січня 2014), (№ 079 — 18 лютого 2014).

22 липня 2014 року, у зв'язку з бойовими діями, рух тролейбусів в місті було призупинено. 30 липня 2014 року рух тролейбусів по маршруту № 1 частково відновлено, а вже 9 серпня 2014 року рух відновлено в повному обсязі.

З 15 листопада 2014 року вартість проїзду становить 1,50 грн.

13 липня 2017 року систему знеструмлено за борги[1]. 27 липня Лисичанська міська рада виділила кошти на погашення заборгованості тролейбусного управління і вже 31 липня 2017 року рух електротранспорту було відновлено[2].

З 18 травня 2016 року, згідно рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 16 травня 2017 року «Про встановлення тарифу на проїзд в міському електричному транспорті (тролейбусі)», вартість проїзду становить 2,50 грн.[7]

Маршрути[ред. | ред. код]

Перелік тролейбусних маршрутів в місті Лисичанськ
Траса маршруту Дата відкриття Дата закриття
1 Вул. Дмитра Донського — вул. Першотравнева — вул. Сосюри — Центральний ринок — Цегельний завод 05.03.1972
2 Центральний ринок — вул. Свердлова — вул. 9 Травня — 41-й мікрорайон НПЗ — Вул. Карла Маркса — вул. Першотравнева — вул. Свердлова — Центральний ринок 17.05.1972 15.10.1997
3 Лисичанський скляний завод «Пролетарій» — вул. Першотравнева — вул. Свердлова — Центральний ринок — Цегельний завод — вул. Червона — Школа № 3 (Зворотньо: Школа № 3 — вул. Філонова — вул. Жовтнева — вул. Червона і далі за маршрутом) 31.05.1988
01.11.2011
12.03.2010
?
   Діючій маршрут
   Закриті маршрути

Наприкінці 1980-х років існував план подовження тролейбусної мережі і маршруту № 3 від СШ № 3 через залізничну колію по вул. Орджонікідзе[8] в житловий район заводу ГТВ[9].

У майбутньому цей маршрут планувалося зробити міжміським — від ГТВ у центр Лисичанська та в район Пролетарію, а далі — мостом через річку Сіверський Донець в місто Сєвєродонецьк.

Проекти[ред. | ред. код]

Маршрут Приблизний рік введення в експлуатацію
Міжміський маршрут Сєвєродонецьк — Лисичанськ: Тролейбусне управління — проспект Гвардійський — вул. Новікова — проспект Радянський — Дослідний завод — завод Пролетарій — «ГТВ» Проект 1980-х років, планів щодо реалізації станом на 2017 рік немає
План продовження лінії по вул. Жовтневої з району Переїзна в район «Скляний» з кінцевим кільцем біля Лисичанського скляного заводу «Мехскло» Через проблеми будівництва двох надземних шляхопроводів через залізницю ці плани так і не були здійснені. Планів щодо реалізації станом на 2017 рік немає

Рухомий склад[ред. | ред. код]

   Тролейбуси, що виходять на лінії
   Тролейбуси, що стоять на обліку в депо, але знаходяться не в рухомому стані
   Тролейбуси, що експлуатувались раніше, списані, не стоять на обліку

Інформація станом на 1 травня 2018 року[10].

Марка Роки експлуатації Реєстраційні номери Загальна кількість Усього/робочих Примітки
Flag of the Soviet Union.svg ЗіУ-682В-012 [В0А] 1989–понині 056–074 19 6/1
Україна ЛАЗ-52522 2013–понині б/н, 077–078 3 3/2 № 077 до 2013, № 078—079 до 2014 у Стаханові
Росія ЗіУ-682Г-016 (018) 2006–понині 079–080 2 2/2
Flag of the Soviet Union.svg ЗіУ-682В1 2007–понині 082 1 1/0 до 2007 у Дніпропетровську
Flag of the Soviet Union.svg ЗіУ-682В 19871992 38–39 2 0/0 до 1987 та з 1992 у Сєвєродонецьку
Flag of the Soviet Union.svg ЗіУ-682В [В00] 19882000 40–52, 053–055 16 0/0
Flag of the Soviet Union.svg ЗіУ-682В1 20072018 081, 083 2 0/0 до 2007 у Дніпропетровську
Україна ЮМЗ Т2 19972010 077–078 2 0/0
Україна ЮМЗ Т1 1993 б/н 1 0/0
Україна Київ-11у 19921995 75–76 2 0/0
Flag of the Czech Republic.svg Škoda 9Tr18 19861990 35–37 3 0/0 усі до 1986 у Луганську; № 37 — з 1990 у Луганську
Flag of the Czech Republic.svg Škoda 9Tr21 19761990 18 1 0/0 з 1990 у Луганську
Flag of the Czech Republic.svg Škoda 9Tr19 19771990 28–29 2 0/0
Flag of the Czech Republic.svg Škoda 9Tr17 19731990 21–27, 32 8 0/0 № 32 — до 1984 у Києві; № 23, 26, 32 — з 1990 у Луганську
Flag of the Czech Republic.svg Škoda 9Tr 19721990 01–17, 19–20, 30–31, 33–34 23 0/0 № 30–31, 33–34 — до 1984 у Києві; № 34 — з 1990 у Луганську
Flag of the Soviet Union (1955–1980).svg КТГ-1 19752001 ТГ-1 1 0/0

Вартість проїзду[ред. | ред. код]

Вартість проїзду в міському електротранспорті Лисичанська встановлюється на підставі рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради.

Динаміка зростання вартості проїзду в міському електротранспорті
Період Вартість проїзду
до 21 грудня 2011 0,75
з 22 грудня 2011 1,00
з 15 листопада 2014 1,50
з 18 травня 2016 2,50

Енергогосподарство[ред. | ред. код]

Живлення мережі забезпечують 3 тягових підстанції[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]