Юлія Старша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юлія Старша IVLIA CAESARIS FILIA
Julia Caesaris filia.jpg
Народилася 30 жовтня 39 р. до н. е.
Рим, Римська Республіка
Померла 14 р. до н. е
Регія
Підданство Рим
Громадянство Римлянка
Національність Італійка
Діяльність Аристократія
Батько Октавіан Август[1]
Мати Скрибонія[1]
Брати, сестри Корнелія Сципіона
У шлюбі з Марк Клавдій Марцелл[1][2], Марк Віпсаній Агріппа[1] і Тиберій[1]
Діти Агрипіна Старша[3][1][4], Віпсанія Юлія[1][5], Гай Юлій Цезар Віпсаніан[1], Луцій Юлій Цезар Віпсаніан, Марк Віпсаній Агріппа Постум і Tiberius Julius Caesar[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Юлія Старша (лат. Iulia maior vel Iulia Caesaris (filia), 39 рік до н. е. — 14 рік н. е.) — дочка Октавіана Августа та Стрибонії, дружина римського імператора Тиберія.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походила з патриціанського роду Юліїв. Донька Октавіана, згодом імператора, та Скрибонії. У день її народження батько направив матері розлучення, бажаючи одружитися з Лівією Друзіллою. Юлія була передана на виховання Лівії, у якої навчалась всім наукам, необхідними для справжньої римської аристократки був. Її навчали навіть прядінню вовни та в'язанню, оскільки батько бажав бачити у Юлії приклад для інших римлянок. Дочка імператора проявляла інтерес також до дітератури та предметам мистецтва.

Октавіан контролював кожний крок дочи, самостійно відбирав вчителів для неї. Вже тоді, за писемними джерелами, Юлія проявляла свій характер. Так, збереглась цитати Октавіана: "У мене є дві норовливі дочки Римський народ та Юлія".

У 37 році до н. е. з метою зміцнення політичного союзу поміж Октавіаном й Марком Антонієм, мала бути заручена зі старшим сином Марком Антонієм Антіллом, проте цей шлюб не відбувся. 1 серпня 30 року до н. е. Антоній покінчив з собою, а його батьку відрізали голову солдати за наказом Октавіана

У 35 році до н. е. планувалися нові заручини з гетським царем Котізоном. Проте він вбитий в кінці 30-х років першого століття до н. е.

Шлюби[ред.ред. код]

Перший шлюб[ред.ред. код]

У 25 році до н. е., у віці 14 років, Юлія вийшла заміж за свого двоюрідного брата Марка Клавдія Марцелла, який вважався ймовірним спадкоємцем Августа. Імператора на весіллі не було - він воював в Іспанії. Весіллям завідував гарний друг Августа - Марк Віпсаній Агріппа. На честь цієї події, на гроші Октавіана були організовані великі ігри. Втім у 23 році до н. е. Марцелл несподівано помер.

Другий шлюб[ред.ред. код]

Марк Віпсаній Агріппа

Серед наступних претендентів на руку Юлії Август розглядав свого близького друга, римського вершника Гая Прокулея, однак віддав перевагу іншому своєму другові Марку Віпсанію Агріппі. Шлюб Юлії, що була молодша свого майбутнього чоловіка на 25 років, з Агріппою був укладений у 21 році до н. е.

Такий шлюб не припускав ніяких почуттів між молодятами, зате робив Агриппу другою людиною в державі, спадкоємцем влади Августа. Пповзли чутки, що Юлія не вірна своєму чоловікові. Тацит стверджує, що постійним коханцем Юлії був Семпроній Гракх. Светоній згадує плітки про зв'язок Юлії з Тиберієм.

Незважаючи на свою подружню невірність, Юлія всюди супроводжувала свого чоловіка. У 16 році до н. е., всупереч існуючим звичаям, Юлія супроводжувала чоловіка у його поїздці на Схід, де їй були надані численні почесті. На початку 14 року до н. е. відвідала м. Іліон та по дорозі попала у серйозну небезпеку через розлив ріки Скамандр. За це Агріппа наклав на місто Іліон штраф у 100 тисяч драхм.

Юлія народила від Агріппи п'ятьох дітей: Гая Юлія Цезаря Віпсаніан (20 рік до н. е.); Віпсанія Юлію Агрипіну, частіше згадується як Юлія Молодша (19 рік до н. е.); Луція Юлія Цезаря Віпсаніан (17 рік до н. е.); Віпсанія Агрипіну, часто згадувану як Агрипіна Старша (14 рік до н. е.) І Марка Віпсанія Агріппу Постума (12 рік до н. е.)

У 13 році до н. е. Юлія та Агріппа повернулися до Риму. У березні 12 року до н. е. Агріппа помер. Перебуваючи у шлюбі з Агріппою, Юлія вже мала одного коханця — Семпронія Гракха. В подальшому їх кількість стала збільшуватися.

Третій шлюб[ред.ред. код]

Тиберій

Відразу після народження Агріппи Постума Август знайшов третього чоловіка для дочки. Ним став усиновлений Августом син Лівії від першого шлюбу - Тиберій, вимушений розлучитися з гаряче улюбленої ним Віпсанією Агриппіною.

Шлюб був укладений в 11 році до н. е. З самого початку він був приречений на невдачу, так як Тіберій не міг забути свою першу дружину. Одного разу побачивши Віпсанію в носилках, вже через багато часу після розлучення, він став похмурий і дуже засмутив своєю поведінкою Августа. Тому Віпсанію було наказано покинути Рим.

Спочатку він був благополучним, проте незабаром відносини між подружжям погіршилися — дитина Юлії від Тиберія померла незабаром після народження, що призвело до остаточного охолодження. Тиберій був невисокої думки про розумові здібності Юлії, а та, в свою чергу, зневажала чоловіка за його характер, вважала його вискочкою, негідним її. Нехтуючи чоловіком, Юлія мала безліч коханців й не приховувала своїх стосунків з ними. Один з них — Семпроній Гракх — спонукав її написати Августу лист з нападками на Тіберія. Цими листами багато років по тому Лівія Друзилла змусила Тіберія, вже імператора, покинути Рим і майже два роки провести на Капрі. Це, а також відсутність можливості звинуватити дружину або розлучитися з нею, але не бажаючи терпіти її поведінку, Тиберій був змушений в 6 році до н. е. покинути Рим і виїхати в добровільне заслання на Родос.

Обвинувачення[ред.ред. код]

Юлія, залишивши Тіберія, відчула себе вільно. Будучи матір'ю двох прийомних дітей Августа, оголошених його спадкоємцями (Гая і Луція Цезарів), вона була впевнена в своєму майбутньому.

Романи Юлії були на слуху в Римі. Її постійним коханцем був все той же Семпроній Гракх, а також Юл Антоній, син Марка Антонія. Описують, що вона брала участь в нічних оргіях на римському форумі. Ходили чутки, що вона також обдаровує своїми ласками багатьох інших чоловіків з різних прізвищ.

Юлія ж продовжувала вести розпусний спосіб життя.За деякими повідомленнями, Юлію також звинувачували у замаху на вбивство, адже її коханець Юл Антоній готував заколот і вбивство Августа. Юлію також звинувачували у замаху на вбивство. За останній злочин її чекала жорстока кара - за римськими законами, батьковбивцю зашивали в мішок з собакою, змією та півнем і скидали в Тибр.

Руїни Регії

Протягом декількох років імператор Август відмовлявся цьому вірити але у 2 році до н. е. він отримав вичерпні докази провини Юлії, дав їй розлучення від імені Тіберія та відправив у заслання на о.Пандатерію. Заслані або страчені були також її коханці. зокрема Юл Антоній, Семпроній Гракх, Квінкцій Криспін, Аппій Клавдій, Сципіон та інші. Мати Юлії — Скрибонія — добровільно супроводжувала її у заслання. Август розпорядився суворо охороняти свою доньку й не надавати їй жодних зручностей, в подальшому надалі відхиляв будь-які прохання про помилування.

Лише у 3 році н. е. погодившись перевести Юлію з острова на материк — у м.Регій. Згодом Авдасій і Епікад, особи низького походження, склали змову з метою звільнення Юлії та її сина Агріппи (також був у засланні), однак були викриті. Август залишив своїй доньці невелике майно та виплачував щорічне утримання, проте не згадав про нього у заповіті, а лише заборонив ховати її у своєму мавзолеї. Відповідно до цього, після смерті Августа в 14 році новий принцепс Тіберій позбавив Юлію майна та раніше виплачуваних грошей, а також заборонив їй виходити з будинку і зустрічатися з людьми.

Останні роки життя[ред.ред. код]

Після смерті Августа в 14 році до н. е. Тиберій, прийшовши до влади, сильно урізав кошти, відпущені на утримання ненавидимої ним Юлії. Незабаром після батька вона померла в Регії від виснаження. За іншою версією вона померла від горя, дізнавшись про смерть свого останнього сина, Агріппи Постума.

Після смерті[ред.ред. код]

Онук Юлії Калігула, незадоволений своїм походженням від незнатного плебея Агріппи, заявив, що його мати Агрипіна народилася від зв'язку Юлії з власним батьком, імператором Августом.

У давніх письменників Юлія зазвичай згадується в зв'язку з її розпусним поведінкою:

  • у Веллея Патеркула вона «загрузла в розпусті і похоті»[6] Серед її коханців згадуються Квінт Кріспін, Аппий Клавдій Пульхр, Корнелій Сципіон.
  • у Сенеки Юлія - ​​«перелюбниця, впущених в стадо»[7].
  • Діон Кассій згадує «бенкети і пияцтво на форумі і навіть на рострах»[8].
  • Макробій вказує, що Юлія була однаково відома за свою красу, розум і ганебна поведінка, а також дотепна і гостра на язик. Він пише, що, будучи якось запитаною про те, як їй вдається мати дітей тільки від чоловіка, не дивлячись на її таємні пригоди, вона розсміялася і відповіла, що бере пасажирів на борт тільки тоді, коли в човні вже хтось є[9]. Але більшість істориків вважають цей епізод вигаданим

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Юлия Старшая // Энциклопедический словарь Санкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 370.
  2. Марцелл // Энциклопедический словарь Санкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1896. — Т. XVIIIа. — С. 705.
  3. Агриппина // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 153.
  4. Агриппина // Энциклопедический лексикон Санкт-Петербург: 1835. — Т. 1. — С. 168.
  5. Юлия Младшая // Энциклопедический словарь Санкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 370–371.
  6. Юлия Старшая (дочь Августа). Википедия (ru). 2017-01-08. Процитовано 2017-05-15. 
  7. Юлия Старшая (дочь Августа). Википедия (ru). 2017-01-08. Процитовано 2017-05-15. 
  8. Юлия Старшая (дочь Августа). Википедия (ru). 2017-01-08. Процитовано 2017-05-15. 
  9. Юлия Старшая (дочь Августа). Википедия (ru). 2017-01-08. Процитовано 2017-05-15. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Suet. Aug. 19; 24; 63—65; 101; Tib. 7; 10—11; 15; 50;
  • Dio XLVIII 34; 54; LI 15, 4; LIII 27—30; LIV 6; 8; 18; 31; LV 9—10; 13; 15; LVI 32
  • Mommsen Eph. ep. I 57; Herm. XIII 246; II 844, 1.
  • «История Древнего мира. От истоков Цивилизации до падения Рима», Сьюзен Бауэр — 2007,пер. на рос. В.Гончарова, Н.Тартаковський, AST Publishers, 2014
  • Машкин Н. А. Принципат Августа. Происхождение и социальная сущность. — М.Л.: Изд-во Академии наук СССР, 1949. — 688 стр.
  • В.И. Кузищин, И.Л. Маяк, И.А. Гвоздева и др.; Под ред. В.И. Кузищина. История Древнего Рима. — 4-е изд., перераб. и доп.— М.: Высш. шк., 2000.— 383 с
  • Eck W. The Age of Augustus. — 2nd ed. — Malden; Oxford: Blackwell, 2007. — 209 p.
  • Ковалев С.И. История Рима. — Ленинград, Издательство ЛГУ. 1986
  • Galinsky K. Augustan Culture. — Princeton: Princeton University Press, 1998. — ISBN 0-691-05890-3
  • Шифман И. Ш. Цезарь Август. — Л.: Наука, 1990. — ISBN 5-02-027288-4
  • Парфёнов В. Н. Император Цезарь Август. Армия. Война. Политика. — М.: Алетейя, 2001 — ISBN 5-89329-396-7
  • Егоров А. Б. Рим на грани эпох. Проблемы рождения и формирования принципата. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. — 224 с