Агрипіна Старша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віпсанія Агрипіна
лат. VIPSANIA AGRIPPINA
Agrippina Maior version 2.jpg
Бюст Агрипіни у Національному археологічному музеї Іспанії (Мадрид)
Народилась 14 до н. е.
Афіни
Померла 18 жовтня 33(0033-10-18)
Пандатерія
голод
Поховання Мавзолей Августа
Громадянство Стародавній Рим
Діяльність політичний діяч
Батько Марк Віпсаній Агріппа
Матір Юлія Старша
Чоловік Германік
Діти Нерон Юлій Цезар

Друз Юлій Цезар
Тиберій Юлій Цезар
Юлій Цезар
Гай Юлій Цезар
Гай Цезар Август Германік
Юлія Агрипіна
Юлія Друзілла
Юлія Лівілла

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Агрипіна Старша (Віпсанія Агрипіна) (14 до н. е. — 18.10.33 н. е..) — видатна жінка в Римській історії,дочка М. Випсанія Агріппи Юлії Старшої, єдиної дочки імператора Августа; дружина Германіка[1].

Біографія[ред.ред. код]

Агрипіна Старша народилася в плебейській родині Марка Випсанія Агріппи. Дитинство Агрипіни тривало під суворим наглядом Августа,який був її дідусем[2]. Донька і онучки виховувались під його пильним наглядом так, що вони вміли навіть прясти вовну (традиційна чеснота римської жінки); він забороняв їм все, чого не можна було сказати або зробити відкрито, записавши в домашній щоденник; він дуже оберігав їх від зустрічей зі сторонніми, що одного знатного юнака Луція Веніція, він письмово дорікнув в нескромності за те, що в Лазнях він підійшов привітати його дочку. У 5 році Агрипіну видали заміж за Германіка, сина Друза Старшого і Антонії.Геманік був наділений природними талантами і мав дуже гарну вподобу,завдяки чому, Август розглядав його як одного зі своїх ймовірних наступників.Врешті-решт він обрав Тіберія, але наказав тому, в свою чергу, усиновити Германіка. Ставши імператором Тіберій відправив Германіка на чолі війська ,щоб той відновив престиж римської зброї, яка була підірвана поразкою в Тевтонбургському лісі. Його дружина Агрипіна,котра не поділяла спосіб життя звичайної римлянки, вірної римської дружини,яка повинна чекати повернення чоловіка з війни вдома, відправляється в похід разом зі своїм чоловіком. Безсумнівно, вона зробила це з благих спонукань, але її вчинок викликав неоднозначну реакцію в римському суспільстві. Агрипіна несла тяготи військового життя нарівні з іншими мешканцями військового табору, швидше додаючи своєю присутністю проблем свому чоловіку в керівництві військами, ніж допомагаючи. Тим не менш, під час перебування в Німеччині вона народила чотирьох дітей, які жили разом з нею[3]. Завдяки маленькому Гаю Калігулу навіть вдалося придушити солдатський бунт. Після блискучих перемог Германік повертається в Рим в 17 році і отримує від Тіберія право відсвяткувати тріумф. Як свого спадкоємця, Тіберій призначає Германіка правителем східної частини імперії. Агрипіна відправилась разом з чоловіком у східні провінції, де він раптово помер при підозрілих обставинах. Агрипіна доставила його прах до Рима. Подружжя користувалися великою популярністю й пошаною, після смерті Германіка народна любов і співчуття перейшли Агрипіні та її дітям, що викликало невдоволення Тиберія й Лівії. Ще більше їх стосунки погіршилися після того, як Лівія захистила свою подругу Планціну, підозрювану в отруєнні Германіка. Притягнутий до суду за звинуваченням у загибелі Германіка Гней Кальпурний Пізон, керуючий провінцією Сирія, висуває зустрічні звинувачення Тіберію і Сеяну, але, не доживши до початку слухань у сенаті, раптово кінчає життя самогубством. Після смерті чоловіка в 19 році Агрипіна повертається в Рим, де і живе постійно. Як вдова народного героя, вона користувалася великою повагою серед простого населення і сенаторів, особливо серед незадоволених владою Тіберія і його префекта Сеяна. Агрипіна мала владний характер ,який штовхав її в гущу політичної боротьби і вона намагалася стати неформальним лідером опозиції, підтримуючи невдоволених сенаторів. Неважливо, вірила вона у винність Тіберія в смерті чоловіка, або їй просто вигідно було це стверджувати, головне, вона не приховувала своє негативне ставлення до Тіберія. Імператор, у свою чергу, ставився до неї також вкрай неприязно, підозрюючи в прагненні до верховної влади. У 26 році Агрипіна звернулася до Тіберія із проханням на повторний шлюб,але отримала відмову .В 30 році Тіберій заочно, за намовою Сеяна і Ливіли, відправляє її у заслання на острів Пандатерія, де вже знаходиться її мати, разом з Нероном, одним із старших синів. Агрипіна Старша загинула в 33 р[4]. Двох її старших синів, Цезаря Нерона і Друза Цезаря, за наказом Тіберія оголосили ворогами держави і заморили голодом (одного на Понтійських островах в 30 р., іншого – в Римі в 33 р.). Її третьому сину, Калігулі, судилося стати імператором після смерті Тіберія. Калігула відправився на Пандатерію і на Понтійські острова, щоб забрати прах матері і брата;через поспіх він відплив в бурхливу погоду, щоб видніше було його синівська любов, наблизився до їх останків благоговійно, поклав їх в урни власними руками; з не меншою пишнотою, на судні з прапором на кормі, він привіз їх в Остію вгору по Тибру в Рим, де самі знатні вершники крізь натовп народу внесли їх в мавзолей Августа. В пам'ять їх встановив він всенародно щорічні поминальні обряди, а в честь матері – ще й циркові ігри, де зображення її везли в процесії на особливій колісниці.

Агрипіна як політичний та військовий діяч[ред.ред. код]

Агрипіна була наділена великою сміливістю і рішучістю, тож постійно супроводжувала свого чоловіка у військових походах. Одного разу під час війни з германцями стався знаменний випадок:Поширилася чутка про оточення римського війська і про те, що незліченні сили германців йдуть з наміром вторгнутися в Галію, і якби не втручання Агрипіни, то був би розібраний наведений на Рейні міст, бо знайшлися такі, які в страху були готові на таке ганебне діло. Але володівши міцним духом,ця жінка взяла на себе в ті дні обов'язки командира і надавала необхідну допомогу, якщо хтось із вояків потребував одяг або в перев'язку рани[5]. При поверненні легіонів вона стояла біля мосту і зустрічала їх похвалою і вдячністю. Все це глибоко вразило Тіберія,він вважав,що всі турботи Агрипіни неспроста,що вона домагається не тільки прихильності воїнів і не думає про зовнішнього ворога. Нічого робити полководцям там, де жінка влаштовує огляди війську, підлещується роздачами, як ніби їй недостатньо для здобуття прихильності воїнів ,возивши з собою всюди сина головнокомандувача у простому солдатському одязі і висловлювати бажання, щоб його називали Цезарем Калігулою. Агрипіна була серед війська могутніша, ніж командири і полководці , ця жінка придушила заколот, проти якого було безсиле ім'я самого Тіберія. А Сеян тільки розпалював і посилював ці підозри.Не тільки Тіберій, але і Лівія неприязно ставилася до Агрипіни, яка після смерті Германіка залишилася беззахисною. Агрипіна одного разу стала на щось скаржитися Тіберію. На що отримала запитання,чи вважає вона за образу,шо не царює.З тих пір він більше не удостоював її розмовою. Одного разу за обідом він запропонував їй яблуко, але жінка не наважилася його покуштувати. Після цього він перестав її запрошувати до столу, вважаючи, ніби його підозрюють у спробі отруєння. Між тим і те й інше було підлаштовано наперед: він повинен був запропонувати їй яблуко для випробування, а вона – відмовитися від нього як від явної загибелі. Нарешті, Тіберій, спеціально звівши на неї наклеп, ніби вона хотіла шукати порятунку в статуї Августа, заслав її на острів Пандатерію (в Тірренському морі)[6], а коли вона стала чинити опір, то центуріон вибив їй око. Вона вирішила померти від голоду, але Тіберій наказав силоміць розкривати їй рот і впихати їжу. І навіть коли вона, зупиняючись, загинула, він продовжував її злобно переслідувати: самий день її народження велів він відтепер вважати нещасливим. Він ставив собі в заслугу навіть те, що не задушив її; за таке своє милосердя він навіть прийняв від сенату декрет з вираженням подяки і золоте підношення, яке було поміщене в храм Юпітера Капітолійського.

Агрипіна в мистецтві[ред.ред. код]

Агрипіна Старша увійшла в історю як зразок римської матрони, як жінка, яка через кохання порушувала неписані закони. Наприклад, вона постійно супроводжувала Германіка в походах, разом із ним вирушила в Галлію, як дружина людини,котра була на чолі римського війська. Навіть народжувала у військових таборах.Коли Агрипіна несподівано овдовіла (Германік був підступно отруєний в Антіохії), то не було в Римі жінки,яка б більше горювала за чоловіком. Її втрату розділили багато людей, адже консул Германік, спадкоємець Тіберія, був справжнім національним героєм. Незважаючи на своє становище, вдова мала серйозний вплив в Римі. Вона не приховувала своє ставлення до Тіберія і відкрито говорила,що він винен у смерті її чоловіка,жінка сказала це,навіть,самому Тіберію. Розсерджений Тіберій, вислав Агрипіну на один з островів в Тірренському морі. Вона померла у вигнанні у віці 47 років, відчуваючи нужду і голод. Багато європейських художників зверталися до образу Агрипіни. Усіх зацікавлювала тема її щирої і глибокої скорботи над прахом чоловіка і вона знайшла відображення в роботах Лоуренса Альма-Тадема, Бенджаміна Уеста, Вільяма Тернера. Агрипіна в європейському мистецтві і літературі стала втіленням образу цнотливої жінки, люблячої матері, вірної дружини. Дуже відома робота художника Бенджаміна Уеста «Агрипіна висаджується в Брундизії з прахом Германіка».Його картина описує події, слідом за смертю римського полководця Германіка, отруєного в Сирії в 19 р. н. е. Праця символізує подружню вірність. Відображено,як дружина Германіка ,Агрипіна Старша привезла прах чоловіка назад у Рим. Її зустрічали величезні натовпи скорботних, коли вона висаджувалася на італійському узбережжі в Брундизії; з нею були двоє її синів. Вона зображується в одязі вдови , закритою вуаллю особою, яка стоїть на носі корабля або яка ступає на берег. Вона тримає урну з прахом чоловіка.

Родина[ред.ред. код]

Чоловік — Германік Юлий Цезар Діти:

Література[ред.ред. код]

  • К. Вержбицкий.Российская историческая энциклопедия. Т. 1. М., 2015, с. 141-142.
  • Монеты Рима.Краткие биографии римских императриц от Фульвии до Криспины.
  • Елена Федорова «Агриппина Старшая»
  • Кудрявцев В. Н. Римские женщины. Исторические рассказы по Тациту
  • Елена В. Фёдорова "Императорский Рим в лицах"
  • Володимир Лук'янюк «Цей день в історії» 2001-16
  • Древний Рим и древние народы Европы.
  • Рання Римська Імперія.

Примітки[ред.ред. код]

{{[7] [8] [9] [10] [11]

[12]}}

  1. "К. Вержбицкий". Российская историческая энциклопедия. Т. 1. М., 2015, с. 141-142.
  2. Кудрявцев В. Н." Римские женщины. Исторические рассказы по Тациту.ст.2-4
  3. "Елена Федорова" «Агриппина Старшая» ст.3
  4. Елена В. Фёдорова "Императорский Рим в лицах"ст.5
  5. Володимир Лук'янюк «Цей день в історії» 2001-16 ст.1
  6. Древний Рим и древние народы Европы ст.3
  7. "К. Вержбицкий". Российская историческая энциклопедия. Т. 1. М., 2015, с. 141-142.
  8. Кудрявцев В. Н." Римские женщины. Исторические рассказы по Тациту.ст.2-4
  9. "Елена Федорова" «Агриппина Старшая» ст.3
  10. Елена В. Фёдорова "Императорский Рим в лицах"ст.5
  11. Володимир Лук'янюк «Цей день в історії» 2001-16 ст.1
  12. Древний Рим и древние народы Европы ст.3