Артеменко Юрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юрій Артеменко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Анатолійович Артеменко
Юрій Анатолійович Артеменко

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 8 листопада 2005
ПопередникВолодимир Березовський
НаступникАнатолій Головко

Народився28 лютого 1963(1963-02-28) (55 років)
Запоріжжя, УРСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіябезпартійний
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
IV скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 7 липня 2005
V скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУ) 25 травня 2006 23 листопада 2007

Ю́рій Анато́лійович Арте́менко (нар. 28 лютого 1963, Запоріжжя, УРСР, СРСР) — український журналіст, політик, громадський діяч, народний депутат України IV та V скликань, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (з 2014 р.)

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 28 лютого 1963 (м. Запоріжжя), українець. Батько Анатолій Антонович (1926) і мати Євгенія Степанівна (1928).

Освіта[ред. | ред. код]

З вересня 1970 по червень 1980 року — учень середньої школи № 79 міста Запоріжжя. У вересні 1980 — травні 1981 року — учень СПТУ № 43 Запорізького обласного побутового управління.

Вища освіта: Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (заочно, 19831989), журналіст; Міжрегіональна академія управління персоналом (заочно, 19992002), «Правознавство», юрист; Київський політехнічний інститут (магістратура, 2010), «Адміністративний менеджмент».

Кар'єра[ред. | ред. код]

У травні 1981 — травні 1983 року — служба в Радянській армії (Московський військовий округ).

У вересні 1983 — листопаді 1984 року — стажер, у листопаді 1984 — липні 1986 року — кореспондент, у липні 1986 — липні 1987 року — старший кореспондент, у липні 1987 — серпні 1990 року — завідувач відділу комсомольського життя та інформації Запорізької обласної газети «Комсомолець Запоріжжя».

У серпні 1990 — листопаді 1996 року — перший заступник редактора, у листопаді 1996 — грудні 1997 року — редактор газети «МИГ» (колишній «Комсомолець Запоріжжя»), у грудні 1997 — березні 2002 року — головний редактор — виконавчий директор Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Газета «МИГ» у місті Запоріжжі. У серпні 2000 — квітні 2002 року — за сумісництвом генеральний директор ТОВ «Видавничий дім «Кераміст»[1].

У 19982000 входив до складу секретаріату Запорізької обласної організації Національного союзу журналістів України, перебував консультантом міжнародного фонду IREX (програма ProMedia); був обраний депутатом Запорізької обласної ради (1998-2002).

Перебував в партіях «Солідарність» (був членом політради), Народному союзі «Наша Україна» (член ради; у березні 2005 р. — липні 2007 р. — голова Запорізької обласної організації), нині — безпартійний.

У 20012005 був засновником, членом правління та віце-президентом Української асоціації видавників періодичної преси. З березня 2002 по 2005 рік — шеф-редактор газети «МИГ». Входив до складу Громадської ради при Держкомтелерадіо України (у 20092010 був її головою).

Державна діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України IV скликання з квітня 2002 р. до липня 2005 р., виборчий округ № 77, Запорізька область, самовисуванець. «За» 15.99 %, 14 суперників. На час виборів: головний редактор — виконавчий директор ТОВ "Газета «МИГ», безпартійний. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 р. — лютий 2004 р.), позафракційний (лютий — вересень 2004 р.), член фракції «Наша Україна» (з вересня 2004 р.). Заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації (з червня 2002 р.). Склав депутатські повноваження 7 липня 2005 р.

4 лютого — 8 листопада 2005 року — голова Запорізької облдержадміністрації.

Народний депутат України V скликання з квітня 2006 р. до листопада 2007 р. від Блоку «Наша Україна», № 55 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член НСНУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006 р.). Заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з липня 2006 р.).

З 2008 року — голова Наглядової ради Всеукраїнської радіомережі «Ретро» та «Радіо Алла». З 2009 року — голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Допомога».

У листопаді 2009 — липні 2010 року — голова Громадської ради при Державному комітеті телебачення і радіомовлення України[2].

З 7 липня 2010 по 16 червня 2011 року — заступник Міністра культури та туризму України, курував питання туризму та футбольного чемпіонату Євро-2012.

Станом на 2013 — голова ради товариства «Телерадіокомпанія «НБМ-Радіо», м. Київ[3]

З 2013 року — позаштатний радник Міністра закордонних справ України.

7 липня 2014 призначений Президентом України головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.[4]

За 2015 рік Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на чолі з Юрієм Артеменко вилучила з вітчизняного ефіру понад 10 російських телеканалів, а також іноземні фільми і програми, в яких беруть участь особи, що закликали до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганди. Упродовж 2015—2016 років проводилася робота з розширення теле- та радіомовлення на території АТО та тимчасово окуповоного Криму. Окрім цього, Нацрада під керівництвом Юрія Артеменка ретельно контролює виконання квот на українські пісні та мову вітчизняними радіостанціями.

Доходи[ред. | ред. код]

Згідно з декларацією за 2015 рік, Юрій Артеменко володіє квартирою площею 134 кв. м, машиномісцем площею 18 кв. м, часткою в трьох компаніях: 1 % — у ТОВ "Газета «МіГ», 17,25 % — у ТОВ «Євроінтермедіа», 11,1 % — у ТОВ «Голден інтер медіа» загальною вартістю 587,6 тис. грн. За минулий рік Артеменко задекларував 152 тис. грн заробітної плати, його дружина 761 тис. грн — дохід від підприємницької діяльності, 46 тис. грн — гонорари та інші виплати. Окрім цього, у глави Нацради є $42 тис. і 96 тис. грн готівкових коштів, $3,85 тис. і 9,5 тис. грн на банківських рахунках. У його дружини — $112 тис. готівкою, $3 тис. на банківському рахунку.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина Олена Миколаївна (1963); дочка Наталія (1981); син Денис (1992)[10][11], онучка Поліна[12].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
Березовський Володимир Петрович
Голова Запорізької облдержадміністрації
4 лютого — 8 листопада 2005
Наступник:
Головко Анатолій Іванович