Язепс Вітолс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Язепс Витолс

Я́зепс Ві́толс, (латис. Jāzeps Vītols, рос. Иосиф Иванович Витоль; 26 липня 1863, Валмієра24 квітня 1948, Любек) — латвійський композитор і педагог.

Отримав освіту в Петербурзькій консерваторії у по класу композиції у М. А. Римського-Корсакова. По закінченню викладав у ній (в 1901—1918 — професор). Серед його учнів - С. Прокоф'єв і М. Я. Мясковський. Після жовтневого перевороту виїхав до Риги, де став одним з найбільших представників музичної культури незалежної Латвії. 1918 року він очолив Латвійську національну оперу, рік по тому заснував Латвійську консерваторію, у якій займав пост професора композиції й ректора (до 1944 з перервою в 1935-1937). У його класі навчалися практично всі відомі згодом латвійські композитори, а також деякі литовські. 1944 року з окупацією Латвії радянськими військами, Вітолс емігрував у Німеччину, де й провів останні чотири роки життя.

Вітолс - автор перших у латиській музики творів у жанрі симфонії (1888), фортепіанної сонати (1885), струнного квартету (1899). Синтезувавши впливи європейської і російської музики кінця XIX століття, композитор також використав у своїх творах елементи латиського музичного фольклору. У творчому доробку також вокальні твори, більше 100 хорів без супроводу тощо.

Література[ред.ред. код]

  • S. Vēriņa. Jāzeps Vītols: komponists un pedagogs. — Рига, 1991
  • L. Apkalns. Jāzeps Vītols: Portrait eines lettischen Komponisten, в его книге: Lettische Musik (Wiesbaden, 1977), стр. 247-65

Посилання[ред.ред. код]