ЯкБ-12,7
| Кулемет ЯкБ-12,7 | |
|---|---|
 ЯкБ у Тульскому державному музеї зброї | |
| Тип | авіаційний кулемет |
| Походження | СРСР |
| Історія використання | |
| Оператори |
 СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Якушев П. Г., Борзов Б. А. |
| Розроблено | 1969–1977 |
| Виробник | Конструкторське бюро приладобудування |
| Виготовлення | 1977 |
| Характеристики | |
| Вага |
45 (ЯкБ-12,7) 60 (ЯкБЮ-12,7) |
| Довжина | 1345 мм; ствола - 970 мм |
|
| |
| Набій | 12,7×108 мм |
| Калібр | 12,7 |
| Стволи | 4 |
| Дія |
Відведення порохових газів, електричний стартер |
| Темп вогню | 4000—4500 |
| Дульна швидкість | 810 |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 1500 |
| Система живлення | стрічкове |
| Приціл | коліматорний |
|
| |
ЯкБ-12,7 у Вікісховищі | |
ЯкБ-12,7 (індекс ГРАУ — 9-А-624, заводський індекс — ТКБ-063) — чотириствольний авіаційний кулемет з блоком стволів що оберталися. Спеціально для Мі-24 наприкінці 70-х рр. були розроблені вертолітні гондоли ГУВ-8700 (один чотириствольний кулемет ЯкБ та два чотириствольних ГШГ).
Конструкція[ред. | ред. код]
Газовий двигун, кулачкового типу, складався з єдиного поршня, який охоплював єдину для чотирьох стволів газову муфту з двома порожнинами, в які були виведені газовідводні отвори з кожного ствола таким чином, що пороховий газ при кожному пострілі надходив послідовно в різні порожнини, змушуючи поршень здійснювати зворотно-поступальний рух. Цей рух поршня за допомогою нерухомого копіра перетворювався в обертання блоку стволів кулемета. Прокрутка блоку стволів здійснюється при кожній черзі пострілів від пружинного стартерного пристрою, який запасає енергію в кінці черги пострілів при гальмуванні блоку і дострілі в цей момент двох останніх патронів в черзі пострілів.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Проєктування нового-мм 12,7 швидкострільного кулемета для вертольота Мі-24 розпочато згідно з Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1044-381 від 26 грудня 1968 року.
Попередні (заводські) випробування кулемета були проведені в кінці 1969, але на озброєння він надійшов тільки в 1977 році.
Військове застосування показало конструктивні недоліки кулемета. У числі яких, головним чином, примхливість від забруднень і перегреву кулемета. Проблеми з рухом патронної стрічки. Також після 250 пострілів кулемет «плювався» і заклинював. Внаслідок цього практична витрата боєприпасів була до 500 патронів за виліт.[1]
Модифікації[ред. | ред. код]
- ЯкБЮ-12,7 (конструкції Якушева, Борзова, Юріщева, 9А-629) — модифікація ЯкБ-12,7 зі збільшеним з 4000-4500 до 4000-5000 постр./хв. темпом стрільби, збільшеною з 400 до 750 пострілів довжиною безперервної черги і більш високою живучістю кулемета (з 8000 до 12 000 пострілів).
Аналоги[ред. | ред. код]
- WLKM — польський чотириствольний 12,7 мм кулемет з електричним двигуном.[2]
- GAU-19 — американський триствольний 12,7 мм кулемет з електричним двигуном.
- CS/LM5 — китайський триствольний 12,7 мм кулемет з електричним двигуном.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Широкорад, Александр Борисович. История авиационного вооружения / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Мн. : Харвест, 1999. — 560 с. — (Библиотека военной истории) — 11 000 прим. — ISBN 985-433-695-6.
- ↑ 12,7 mm multi-barrel machine gun WLKM | Small arms and remote weapon systems | Offer | ZM TARNÓW. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- ЯкБ-12.7 Авиационная энциклопедия «Уголок Неба»
- Эволюция оружия: Крупнокалиберный пулемёт «летающей БМП». Популярная механика. 25 грудня 2009. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 2 березня 2016.
|
Це незавершена стаття про артилерію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
