Р-73

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Р-73
AA-11 Archer
R-73 HuAF.jpg
Р-73 на винищувачі МіГ-29
Тип КРПП малої дальності
Походження Радянський Союз
Історія використання
На озброєнні 1984 — по т.ч.
Оператори див. Оператори
Історія виробництва
Розробник НВО «Блискавка»[ru]
Розроблено 1983
Виробник НВО «Вимпел»[ru] (поточний)[1],
Тбіліський авіаційний завод (колишній)
Виготовлена
кількість
6000 до розпаду СРСР
Варіанти РМД-1
РМД-2
УЗР-73 (навчальна)
Р-73Е (експортне РМД-1)
Р-73М
Характеристики
Вага 105 кг
Довжина 2,93 м
Діаметр 165 мм
Вага боєголовки 7,4 кг

Двигун твердопаливний ракетний двигун
Розмах крил 510 мм
Операційна
дальність
R-73E: 30 км
R-73M1: 30 км [2]
R-74: 40 км[3]
Швидкість 2,5 маха
Система
наведення
всеракурсна теплова голівка самонаведення
Пускова
платформа

Commons-logo.svg Р-73 у Вікісховищі

Р-73 (за класифікації МО США і НАТО: AA-11Archer«Лучник») — радянська/російсько-українська керована ракета класу повітря-повітря малого радіусу дії з інфрачервоною системою самонаведення.

Створена спеціально для високоманевреного ближнього повітряного бою, який за підсумками локальних конфліктів в Кореї, В'єтнамі та ін. знову зайняв належне місце у тактиці дії ВПС. При розробці враховувалися такі вимоги як всеракурсність, надманевреність, реалізація принципу «випустив-забув». Крім того необхідно було, щоб зброя не мала істотних обмежень щодо маневреності носія в процесі застосування, тобто щоб ракета могла запускатися при інтенсивному маневруванні літака з великими перевантаженнями.

Призначення[ред.ред. код]

Р-73 призначена для боротьби з повітряними цілями: автоматично дрейфуючими аеростатами, маневруючими літаками, гелікоптерами та крилатими ракетами. Також може служити для організації протиракетної оборони носія[4].

Аеродинамічна схема[ред.ред. код]

Аеродинамічна схема — «качка». Ракета має елерони, дестабілізатори та датчики аеродинамічних кутів.

Двигун[ред.ред. код]

Ракета Р-73 оснащена твердопаливним двигуном з інтерцепторами системи газодинамічного управління (СГДУ), що дозволяє виконувати ракеті енергійні маневри під час роботи двигуна.

Система управління[ред.ред. код]

Пасивна інфрачервона головка самонаведення (ГСН) МК-80 (виготовляється на заводі Арсенал [5] [6] ). Перед пуском ракета отримує первісне цілевказання з борту носія.

Носії[ред.ред. код]

Літаки[ред.ред. код]

Вертольоти[ред.ред. код]

AA-11 Archer missile.PNG

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Джерело [4]

  • Висота ураження цілей: 0,005-20 км
  • Перевантаження цілей: до 12 G
  • Власне перевантаження: до 40 G
  • Стартова маса:
    • РМД-1: 105 кг
    • РМД-2: 110 кг
  • Маса бойової частини: 7,4 кг
  • Тип бойової частини: стрижнева
  • Підривник:
*Р-73: радіопідривач
*Р-73Л: оптичний лазерний
  • Кути цілевказання:
*РМД-1: ± 45 °
*РМД-2: ± 60 °
*Р-73М: ± 90 °
  • Імовірність ураження цілі 0,6
  • Максимальна швидкість цілі: 2500 км/год
  • Дальності пуску:
  • В передню півсферу, максимальна:
*РМД-1: 20 км
*РМД-2: 40 км
*В задню півсферу, мінімальна: 0,3 км
  • Габаритні розміри:
*Довжина: 2900 мм
*Діаметр: 170 мм
*Розмах оперення: 510 мм
  • Кріплення до носія: рейкове пусковий пристрій П-72 (АПУ-73-1)

Оператори[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://eng.ktrv.ru/production_eng/323/503/504/
  2. AA-11 ARCHER R-73. Процитовано 23 December 2014. 
  3. Tactical Missiles Corporation JSC. Процитовано 23 December 2014. 
  4. а б Керована ракета малої дальності Р-73 ІС «Ракетна техніка »БГТУ
  5. [1]
  6. Див. з 13:45
  7. The International Institute For Strategic Studies IISS The Military Balance 2010. — 492 с.