Януш Кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
JKiszka.jpg

Януш Кішка (лит. Jonušas Kiška, пол. Janusz Kiszka; 1586 — 13 січня 1654, містечко Кривичі, нині Білорусь) — військовий і державний діяч[1] Великого князівства Литовського і Речі Посполитої з роду Кішок, староста парнавський (1610), полоцький воєвода (1621—1654), польний гетьман литовський (1635—1646), великий гетьман литовський (1646—1654).

Біографія[ред.ред. код]

POL COA Dąbrowa.svg

Походив зі старовинного литовського роду Кішок, вперше згадується з Підляшшя. Батько — генеральний староста жмудський Станіслав III Кішка (1549—1619), мати — Єлизавета (Ельжбета) Сапега (її батько — київський каштелян Павло Сапега пом. 1580). Брати — єпископ Жмудський Станіслав IV Кішка (1584—1626), воєвода мстиславський та каштелян троцький Микола II Кішка (1588—1644), воєвода мстиславський та вітебський Кшиштоф Кішка (пом. 1646).

Під час навчання у Віленському університеті перейшов з кальвінізму в католицтво. У 1604 брав участь у поході литовських військ гетьмана Яна Кароля Ходкевича в Лівонію. У 1605 під час війни зі Швецією брав участь в Кірхгольмскій битві, в 1609 — в Балтакменській і Парнавській битвах, після чого король Сигізмунд III Ваза призначив його старостою парнавським.

Брав участь в московсько-польській війні 1605—1618 років, у взятті литовськими військами Смоленська в 1611 і в поході Ходкевича на Москву. В 1615 році, одночасно з рейдом Лісовського здійснив рейд до Стародуба[2]. З 1621 року служив полоцьким воєводою.

21 квітня 1620 року разом з дружиною[3] записав фундуш для будівництва католицького костелу в містечку Соли Ошмянського повіту.

В 1624 році виїхав разом зі старостою оршанським Олександром Теодатом Сапігою і Станіславом Рудоміною навчатися в Падуанському університеті. У місті 4 березня 1625 року зустрівся з королевичем Владиславом, який мав подорож за кордон: Кішка супроводжував Вазу до Венеції. Навчання завершив Януш у 1626 році.[3]

З 1635 року польний гетьман литовський (незважаючи на погане здоров'я[3]), з 17 квітня 1646 великий гетьман литовський. Брав участь у придушенні козацьких повстань.

Помер 13 січня 1654 року в містечку Кривичі, нині смт, Мядельський район, Мінська область, Білорусь (тоді Ошмянський повіт, Віленське воєводство).

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Христина Друцька-Соколинська, дітей не мав.[4] Тесть — полоцький воєвода Михайло Соколинський.[3]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Wasilewski T. Kiszka Janusz h. Dąmbrowa (ok. 1586—1654) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — Tom ХII/4, zeszyt …. — S. 508—510. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]