Ян Бокгорст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Бокхорст
нід. Jan Boeckhorst
Johan Boeckhorst Singender Kavalier mit Laute.jpg
Малюнок Бокхорста «Лютніст-співак»
Дата народження 1604(1604)
Місце народження Мюнстер, Вестфалія
Дата смерті 21 квітня 1668(1668-04-21)
Місце смерті Антверпен, Бельгія
Національність нідерландець
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Південні Нідерланди[d]
Жанр живопис
Напрямок бароко
Вплив Пітер Пауль Рубенс
Твори релігійний живопис, алегорії, ескізи до килимів
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Див. також статтю: Бокхорст (значення).

Ян Бокхорст (нід. Jan Boeckhorst , 1604, Мюнстер — 21 квітня, 1668, Антверпен) — художник першої половини 17 ст. доби бароко.

Життєпис, ранні роки[ред.ред. код]

Бокхорсти були родиною юристів. Юристом вже був дід майбутнього худжника, що був мером міста Мюнстер у 1568—1572 роках. Юристом був і батько художника. Батько Генріх Бокхорст (Heinrich Bock Horst) узяв шлюб із Катериною Хелскамф, котра була донькою судді. В родині народилсь дванадцять дітей, Ян був другим серед старших. Брати Яна (Генріх та Альберт) теж стануть юристами.

Первісну освіту Ян Бокхорст здобув у старовинній мюнстерській гімназії Паулінум. По закінченні він попрацював священиком у одній із місцевих церков, хоча не був висвячений на священика.

В Антверпені[ред.ред. код]

Близько 1626 року він прибув у Антверпен. Ймовірно, у нього вже був якийсь досвід спілкуваня або з художниками, або з творами мистецтва у церквах, що сприяло появі бажання навчитися малюванню і опанувати живопис. Про ранні роки художника збережено мало відомостей. За припущеннями, він починав учнем і помічником у майстерні художника Якоба Йорданса (1593—1678). Відомо про дружні стосунки Яна Бокхорста із сином заможної родини Антонісом ван Дейком, що практикував у майстерні Рубенса. Про близке знайомство з творчою манерою Антоніса ван Дейка свідчитиме і делікатна художня манера Яна Бокхорста, менше близька до манери Рубенса чи Якоба Йорданса. Перевагами художника були гімназична освіта Яна і його відкритість до новітніх на той час мистецьких ідей.

У період з 1633-го чи з 1634-го р. він став членом гільдії св. Луки. Він вже працював помічником у численій майстерні Рубенса, що було додатковим визнанням непересічних художніх здібностей молодого митця. Пітер Пауль брав у власну майстерню не кожного.

Відомо, що Рубенс з 1635 року працював над офіційним завданням від короля Іспанії створити декоративні картини для мисливського палаца Торре де ла Парада в Мадриді та над декором триумфальних споруд на часть привітання ерцгерцога Фердинанда, котрий прибував у Антверпен. Серед помічників Рубенса вже активно працював і Ян Бокхорст.

Візити до Італії[ред.ред. код]

Вперше художник відвідав Італію 1637 року. Більше відомостей збережено про візит 1639 року. Під час перебування у Римі він спілкувався із художниками з Північної Європи, що згуртувались у товариство «Перелітні птахи». Ян Бокхорст був прийнятий у товариство і після церемонії посвяти отримав прізвисько Довгий Ян, бо був високим на зріст.

Ймовірно, і другий візіт до Італії не був досить довгим. 30 травня 1640 У Антверпені помер важко хворий П. П. Рубенс. 1640 рку він вже був у Антверпені, бо за дорученням вдови (Єлени Фурман) влаштовував справи померлого голови майстерні. Він закінчував твори Рубенса, що не були завершені, позаяк це могло призвести до втрати авторитету і прибутків.

Темний період[ред.ред. код]

Ян Бокхорст. « Христос прощає грішників, що розкаялись», бл. 1660 р. Окленд, Нова Зеландія.

Період 1640—1649 рр. вважають темним. Збережено надзвичайно мало відомостей про митця і над чим він працював. До того ж Ян Бокхорст не ставив підписів на власних картинах, що надзвичайно заплутує їх атрибуцію. В 20 столітті лише стилістичний аналіз і вказівки у архівних документах дозволяють ідентифікувати його твори. При цьому він вже мав значний авторитет у Антверпені і Фландрії, про що свідчить намір екз-королеви Кристини Шведської зробити Яна Бокхорста придворним художником… Але не судилося.

Приватне життя[ред.ред. код]

Тривала праця по замовам від церков і монастирів надала можливість покращити фінансовий стан митця. Відомо, що він також створював картони для майбутніх килимів і малюнки до різних видань. Все це надало можливість купувати твори митецтва і картини різних художників для власних колекцій. Художник мешкав у власному будинку неподалік від антверпенського монастиря кармелітів, де неподалік мешкав і сам Пітер Пауль Рубенс.

Смерть[ред.ред. код]

Художник помер у Антверпені, поховання відбулося 24 квітня 1668 року у крипті церкви св. Івана. Майно художника і його колекції були продані на посмертному аукціоні.

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

На честь художника у місті Мюнстер одна з вулиць отримала його ім'я.

Перелік вибраних творів[ред.ред. код]

Ян Бокхорст. Триптих з Преображенням Христа. Наріжні стуки із символами чотирьох євангелістів. Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Каліфорнія.
  • " Алегорія весни "
  • " Алегорія літа "
  • « Алегорія осені»
  • " Алегорія зими "
  • « Портрет шляхетного пана із соколом»
  • « Портрет невідомого у профіль із скульптуркою в руці»
  • " Єлена Фурман "
  • " Принц Генрі, герцог Глостер "
  • " Символи чотирьох євангелістів "
  • " Алегорія Африки "
  • " Пегас, Мінерва і Меркурій "
  • " Христос прощає грішників, що розкаялись "
  • " Олександр Македонський коронує Роксану "
  • " Каяття Марії Магдалини "
  • " Св. Варвара "
  • " Каяття Давида "
  • « Голгофа»

Галерея[ред.ред. код]

Ян Бокхорст. Пегас, Мінерва і Меркурій.

Декоративні картини "Чотири сезони "[ред.ред. код]

Портрети роботи Бокхорста[ред.ред. код]

Галерея обраних творів Бокхорста[ред.ред. код]

Ян Бокхорст. Алегорія Африки, серія Різні континенти.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Galen, Maria (2012). Johann Boeckhorst: Gemälde und Zeichnungen. Hamburg: Baar. (catalogue raisonné)
  • Vlieghe, Hans (1998). Flemish art and architecture, 1585—1700. Pelican history of art. New Haven: Yale University Press. ISBN 0-300-07038-1

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян Бокгорст