Ян Шванкмаєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Шванкмаєр
Jan Švankmajer
Фото
Ян Шванкмаєр з Кришталевою Кулею Кінофестивалю в Карлових Варах
2009 рік
Ім'я при народженні: Ян Шванкмаєр
Дата народження: 4 вересня 1934(1934-09-04) (82 роки)
Місце народження: Прага, Чехословаччина
Громадянство: Чехія Чехія
Професія: кінорежисер, мультиплікатор, сценограф
Кар'єра: із 1950
IMDb: ID 0840905
jansvankmajer.art.pl
Commons-logo.svg Ян Шванкмаєр у Вікісховищі

Ян Шва́нкмаєр (чеськ. Jan Švankmajer; *4 вересня 1934, Прага) — чеський кінорежисер, аніматор, сценарист, сценограф, художник, скульптор, відомий на заході як «алхімік сюрреалізму». Значний вплив Шванкмаєра відзначають такі відомі режисери як Тім Бертон, Террі Гілліам, Брати Квей, Шейн Еккер та багато інших.

Один з перших представників сюрреалізму в чеському кінематографі. Автор сюрреалістичних анімаційних та кінофільмів. Учасник Берлінського, Венеціанського, Роттердамського та Канського кінофестивалів.

Біографія[ред.ред. код]

Скульптура, виконана Яном Шванкмаєром

Ян Шванкмаєр народився 4 вересня 1934 в Празі. На різдво 1942 року, Ян Шванкмаєр отримав в подарунок маленький ляльковий театр, щой відіграло в майбутній кар'єрі мультиплікатора доволі значну роль. В період 1950—1954 навчався в школі прикладних мистецтв в Празі, а з 1954 по 1958, — в Пражській академії мистецтв на відділенні лялькової майстерності, де вивчав сценографію та режисуру. Паралельно працював в театрі «D34», де самостійно створив свою першу постановку — «Дон Жуан». У 1958 взяв участь у зйомках фільму Еміля Радока, заснованого на легенді про Доктора Фауста. Після цього пішов працювати до театру «Семафор», засновував «Театр Масок». Не зупинившись на цьому, в період 1957—1958, майбутній аніматор почав працювати в невербальному театрі «Laterna Magika», де знову починає співпрацювати з Радоком. Театральний досвід, отриманий Шванкмаєром в цей період, відображений в першому короткометражному анімаційному фільмі — «Останній фокус пана Шварцвальда та пана Едґара». В 1960 митець познайомився і одружився з Євою Двораковою, художницею-сюрреалісткою, яка народила двох дітей: Вероніку та Вацлава. Під її та Вратислава Еффенбергера впливом, Ян перейшов від манери своїх ранніх робіт до класичного сюрреалізму, вперше втіленого у фільмі «Огорожа». Надалі дружина допомагала йому, створюючи костюми і розробляючи дизайн для фільмів. У 1968 році приєднався до Чехословацької Спілки Сюрреалістів.

Впродовж 1960-х Шванкмаєр створив низку короткометражних фільмів, але після цього в нього почалися проблеми з цензурою. Коли в 1974 його фільм «Щоденник Леонардо» було показано на Каннському кінофестивалі, чеські кінокритики назвали його «дивною фантазією, чужою соцреалізму». Режисер був змушений перервати зйомки на кілька років. Однак, він почав створювати «тактильні об'єкти» — рельєфні картини та інсталяції з незвичайною текстурою, які кожен може інтерпретувати на основі власних відчуттів. Ян почав збирати колекцію дивних предметів і створювати власні. Своїми духовними покровителями він вважав австрійського ерцгерцога Рудольфа II та художника Джузеппе Арчімбольдо.

З 1979 Ян повернувся до режесування і анімації, випустивши короткометражний фільм «Замок Отранто». На початку 1980-х митець зацікавився сюрреалістичними екранізаціями творів Едгара По. В 1982 вийшов фільм, що перміг на Берлінському кінофестивалі і став одиним з найважливіших фільмів у творчості майстра — «Можливості діалогу». Британський режисер Террі Гілліам включив цю роботу в десятку найкращих анімаційних фільмів всіх часів. Після цього він створив свою першу повнометражну роботу — сюрреалістичну версію «Аліси в країні Чудес» під назвою «Сон Аленки». В другій половині 1980-х Шванкмайер створив заставки для MTV («М'ясна любов», «Флора») і кліп «Another Kind of Love» на пісню Г'ю Корнвелла. В 1989 Шванкмаєр отримав Золоту пальмову гілку за фільм «Чоловічі ігри».

Падіння комуністичного режиму в Чехословаччині режисер відзначив фільмом «Смерть сталінізму в Богемії». В 1992 він створив свою другу найвідомішу після «Можливостей діалогу» роботу — «Їжа». Надалі Шванкмаєр зайнявся режесуванням і анімацією для повнометражних фільмів та виставками скульптур[1][2]. Згодом, у 1998, він разом з дружиною організував пересувну виставку «Animus Anima Animace». Єва померла в 2005 році, встигши завершити у співпраці з Яном фільм «Божевілля»[3]. Через п'ять років Шванкмаєр створив ще одну стрічку «Пережити своє життя», а в 2016 оголосив про збори шляхом краудфандингу коштів на свій останній фільм «Комаха»[4].

Роботи Яна Шванкмаєра здійснили вплив на режисерів-аніматорів братів Квей, Террі Гілліама і Тіма Бертона[5].

Фільмографія[ред.ред. код]

Повнометражні фільми[ред.ред. код]

Рік Українська назва Чеська назва Англійська назва Короткий опис
1988 Сон Аленки Něco z Alenky Alice Сюрреалістична версія «Аліси в Країні Чудес» Льюїса Керрола. Загалом слідуючи сюжету, фільм відбувається в наближених до сучасності пошарпаних декораціях. Всіх персонажів, крім головної героїні Аленки, тут замінюють ляльки, опудала, скелети і рухоме приладдя.
1994 Урок Фауста Lekce Faust Faust Інтерпретація легенди про Доктора Фауста. За основу використовується саме легенда, а не адаптація Гете. Дії відбуваються в Чеській Республіці середини 90-х. Оригінальні мотиви XVI ст. відображені в контексті лялькового театру.
1996 Конспіратори задоволення Spiklenci slasti Conspirators of Pleasure Найгучніший фільм Яна Шванкмаєра. Поділений на декілька, на перший погляд не пов'язаних, епізодів. Кожний епізод — сексуальні фантазії і їх втілення окремими героями.
2000 Поліно Otesánek Little Otik Ігрове кіно, інтерпретація чеської народної казки про поліно. Дії, як зазвичай у Шванкмаєра, відбуваються в сучасній Чехії. Бездітна родина шукає спосіб подолати життєві обставини і виховує схожий на людину корч.
2005 Божевілля Šílení Lunacy Сценарій до цього фільму написаний автором за 30 років до його виходу, але був заборонений партійною владою. Базується на двох новелах Едгара По — «Заживо похований» та «Навіжений Психіатр», а також на творчості маркіза де Сада.
2010 Пережити своє життя (теорія та практика) Přežít svůj život Surviving Life
(Theory and Practice)
До психіатра приходить пацієнт, якого в снах зваблює гарна жінка в червоній сукні. Він не може позбутися бажання все більше часу проводити у сні, а психіатр береться дослідити світ уяви пацієнта.
2017 Комаха Hmyz Insects Майбутній фільм, натхненний творчістю Франца Кафки і Карла Чапека.

Короткометражні фільми[ред.ред. код]

Рік Українська назва Чеська назва Англійська назва Короткий опис
1964 Останній фокус пана Шварцвальда та пана Едґара Poslední trik pana Schwarcewalldea a pana Edgara The Last Trick Двоє магів намагаються перевершити один одного в чаклунстві.
1965 Гра з каменями Hra s kameny A Game with Stones Щогодини дзигар подає в кімнату камені, що падають до каструлі. Вони утворюють різні форми, рухаються і «розмножуються», але коли час минає, застигають. Так повторюється, поки каструля не ламається.
1965 І. С. Бах. Фантазія в соль мінорі Johann Sebastian Bach: Fantasia G-moll J.S.Bach — Fantasy in G Minor Музикант грає композицію Баха, при цьому інструментом постає весь дім, у якому він знаходиться.
1966 Панч та Джуді Rakvičkárna Punch and Judy Дві маріонетки різними способами намагаються отримати морську свинку, яка байдужа до них.
1966 Et Cetera Et Cetera Et Cetera Людська фігурка має вибір якими предметами полегшити своє життя. Обираючи різні, вона збільшує свою владу, поки не стикається з облаштуванням власного будинку.
1967 Природнича історія Historia Naturae Historia Naturae Різні класи тварин у вигляді музейних експонатів показуються під музику, слугуючи алегоріями людського життя.
1968 Огорожа Zahrada The Garden Чоловік відвідує садибу свого друга, огорожа якої складена з живих людей. Той поводиться наче це нормально і врешті гість наважується спитати як він отримав таку дивовижу.
1968 Пікнік з Вайсманном Picknick mit Weissmann Picnic with Weismann На пікнік замість людей виїжджають різні предмети.
1968 Побут Byt The Flat Чоловік потрапляє до будинку, в котрому ніщо не функціонує як слід, ба навіть працює навпаки.
1969 Спокійний тиждень у домі Tichý týden v domě A Quiet Week in the House Шпигун переховується в будинку, де жодня свердлить у стіні дірку і бачить крізь неї як предмети живуть своїм життям.
1969 Дон Жуан Don Šajn Don Juan Історія про Дон Жуана у виконанні ляльок.
1970 Костниця Kostnice The Ossuary Псевдодокументальний фільм без анімації, на відміну від решти. З розповіді екскурсовода туристи дізнаються як у 1870 році граф Шварценберг найняв майстра виготовити костницю в Седліце для кісток, накопичених у склепі.
1971 Бармаглот Žvahlav aneb Šatičky Slaměného Huberta Jabberwocky У безлюдній квартирі предмети живуть своїм життям. Вони шукають певний «правильний» шлях дій, але раз за разом зазнають невдачі.
1972 Щоденник Леонардо Leonardův deník Leonardo's Diary Малюнки Леонардо да Вінчі оживають, набуваючи самостійного існування.
1979 Замок Отранто Otrantský zámek The Castle of Otranto Журналіст переконує дослідника, що готичний роман «Замок Отранто» описував реальні події.
1980 Падіння дому Ашерів Zánik domu Usherů The Fall of the House of Usher Фільм за оповіданням Едгара По «Падіння дому Ашерів». Чоловік прибуває в маєток Ашерів, над якими нависло прокляття, і мусить вибрати між порятунком його жителів і власним.
1982 Можливості діалогу Možnosti dialogu Dimensions of Dialogue Фільм у трьох частинах на тему пошуків порозуміння:
  • Людські профілі, складені з різних предметів, поїдають одне одного, поступово перетворюючись на справжні.
  • Глиняні чоловіча і жіноча фігури зливаються, результатом чого стає неоформлений шматок глини. Вони відкидають його, що стає причиною взаємної ненависті.
  • Дві глиняні голови намагаються порозумітися, знаходячи застосування різним предметам. Але щойно вони міняються місцями, як розуміння зникає.
1983 Маятник, колодязь та надія Kyvadlo, jáma a naděje The Pendulum, the Pit and Hope Фільм за мотивами оповідання Едгара По «Колодязь і маятник». Чоловік опиняється в застінках інквізиції, де його намагаються стратити хитромудрими механізмами.
1983 До підвалу Do pivnice Down to the Cellar Дівчинка спускається до підвалу набрати картоплі, зустрічаючи дорогою дивні явища і бачачи чим насправді займаються її сусіди.
1988 М'ясна любов Meat Love У ролі коханців виступають два шматки м'яса. Їм байдуже, що невідомо навіть чи є в них стать, обоє керуються тільки хіттю.
1988 Чоловічі ігри Mužné hry The Male Games Чоловік сідає подивитися футбольний матч, де гравці незвичайним чином нівечать одне одного. Несподівано події на екрані переходять у його квартиру, але глядач не помічає цього.
1988 Інші Види Любові Another Kind of Love Кліп на пісню Г'ю Корнвелла «Another Kind of Love».
1989 Флора Flora Подоба людини, складена з фруктів і овочів, розкладається, лежачи на ліжку.
1989 Темрява—світло—темрява Tma/Světlo/Tma Darkness—Light—Darkness У кімнату залазять різні частини людського тіла, намагаючись доцільно поєднатися між собою.
1989 Анімовані автопортрети Animated Self-portraits Збірка робіт різних авторів у різних техніках, котрі зображають самих себе.
1990 Загибель сталінізму в Богемії The Death of Stalinism in Bohemia Бюст Сталіна розрізають на операційному столі, після чого слідує показ історії Чехії від 1948-го, коли до влади прийшли комуністи, до Оксамитової революції1989-го.
1992 Їжа Jídlo Food Фільм у трьох частинах на тему їжі:
  • Чоловік приходить у занедбаний ресторан, де використовує іншого чоловіка як автомат для видачі їжі. Завершивши сніданок, він сам стає таким же «автоматом».
  • Двоє чоловіків марно чекають на замовлення. Голод пересилює і вони беруться поїдати все, що є навколо: посуд, меблі, одяг.
  • Багатії знаходяться в ресторані, де стравами є частини тіла, важливі для них самих.

Примітки[ред.ред. код]

  1. THE WORKS OF JAN SVANKMAJER. www.rosewoodgraphics.us. Процитовано 2017-04-08. 
  2. The Surrealist Conspirator: An Interview With Jan Svankmajer. www.awn.com. Процитовано 2017-04-08. 
  3. Masters, Christopher (2005-11-14). Eva Svankmajerova. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2017-04-08. 
  4. The last film by Jan Švankmajer: Insects. Indiegogo. Процитовано 2017-04-08. 
  5. Alchemist of the Surreal: Jan Švankmajer, Animator of Prague | The Cinematheque. www.thecinematheque.ca (en). Процитовано 2017-04-08. 

Посилання[ред.ред. код]


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.