Ярема Яким Якимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ярема Яким)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яким Ярема
Професор Тернопільської гімназії 1913 р.
Професор Тернопільської гімназії 1913 р.
Народився 23 вересня 1884(1884-09-23)
с. Арламівська Воля, Мостиський повіт
Помер 15 грудня 1964(1964-12-15) (80 років)
м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР УРСР
Національність українець
Діяльність мовознавець
Alma mater Львівський університет
Карлів університет
Галузь психолог, філософ, мовознавець, літературознавець, педагог
Вчене звання професор
Науковий ступінь кандидат філолологічних наук
Батько Яким Ярема
Мати Францішка Чутка
У шлюбі з Марія-Феліція
Діти Степан Ярема (1926—2008)
Автограф Факсиміле Якима Яреми.jpg

Яким Якимович Ярема (23 вересня 1884, с. Арламівська Воля, нині Мостиського району Львівської області — 15 грудня 1964, м. Львів) — український психолог, філософ, мовознавець і літературознавець, педагог і культурно-освітній діяч. Батько Степана Яреми. Доктор філософії (1922). Кандидат філолологічних наук (1948). Дійсний член НТШ (1939). Професор Українського Високого педагогічного інституту в Празі (1923—1930 pp.).

Життєпис[ред. | ред. код]

Яким Ярема — учень 4-го класу Перемиської гімназії

Народився Яким Ярема в с. Арламівська Воля Мостиського повіту Галичини. Мати Францішка з дому Чутка — німкеня, народжена у Відні, донька дрібного урядовця, якого доля закинула в Галичину. Батько Яким працював на залізничниці. Він був родом з Дроздович. Старший брат Якима Якимовича Яреми Володимир був суддею в Яворові й Бібрці, пройшов всю українсько-польську війну сотником Української Галицької Армії. Помер на тиф 1919 року в Кам'янці Подільському.

У 1895 році вступив до гімназії в м. Перемишлі. Батьки віддали хлопця під опіку стрийка Олекси Яреми (1855—1930), професора гімназії. Там у 1897 році Яким Ярема вперше слухав виступ Івана Франка, який тоді балотувався на виборах до Галицького сейму. Гімназист Яким вчився дуже добре і багато читав, самотужки вивчив французьку мову. У 1903 році вступив до Львівського університету, студіював філософію і філологію. Завдяки гарним успіхам, отримав стипендію на продовження навчання в університеті м. Ґрац (1906-1907, Австрія), що на заході Австрії. Після закінчення студій здобув право викладати німецьку мову та літературу у середніх школах з українською, польською та німецькою мовами навчання.

Викладач: 19091910 — гімназії у м. Самбір (нині Львівська область), 19111914 — українській гімназії в місті Тернопіль, де активіст громадського життя; у грудні 1911 — співорганізатор приїзду Івана Франка. У 1911 року в Тернополі знайомиться з Івано Франком, а згодом напише низку праць, присвячених творчості Каменяра.

Під час 1-ї світової війни був мобілізуваний в австрійську армію. В званні лейтенанта артилерії австрійської армії служив у гарнізоні Перемиської фортеці, де в березні 1915 року потрапив у російський полон. Майже два роки перебував у саратовському таборі для військовополонених. Тут вивчив російську й англійську мови. Звідси він разом з однодумцями надсилає вітального листа М. Грушевському, де висловлює готовність служити справі українського державотворення. У листопаді 1917 року Ярема повернувся до Києва, вступив до Української Армії. У грудні 1917 — учасник ліквідації більшовицького заколоту в м. Київ.

Повернувся до Тернополя у 1918 році. У листопаді 1918 року призваний до війська та продовжує боротьбу сотником артилерії у лавах Української Галицької Армії[1]. 3 листопада 1918 року Яким Ярема бере участь у встановленні влади Західноукраїнської Народної Республіки у Перемишлі. Згодом керує гарматною батареєю 12-ї Гірської бригади Третього Корпусу Української Галицької Армії[2]. 15 травня 1919 року бригада була відтята від головної армії, яка відступала на схід. Опинившись у горах сама, бригада перейшла на Закарпаття, щоб обійти фронт і з'єднатися з армією. Але чехословацькі війська роззброюють та інтернують українські частини, вважаючи їх більшовиками, повіривши фальшивій польській пропаганді.

19181919 — в таборі інтернованих українських вояків у Чехії, де виступив організатором культурно-просвітницької роботи, шкіл, видавцем часописів «Голос табора» та «Український стрілець» в місті Німецьке Яблонне[1]. Після звільнення і до 1930 року жив і працював у Празі. Тут Яким Ярема був одним із лідерів української еміграції 20-х років, активним учасником її інституцій: фундатор Соціологічного товариства, вкладник Українського громадянського видавничого фонду, член Українського інституту громадянства[3].

Яким Ярема у колі військових Української Галицької Армії (п'ятий зліва). Світлина 1919 року.

У місті Прага працював викладачем матуральних курсів (1922). Отримує диплом доктора філософії Карловового Університету у Празі 23 жовтня 1922 року. професор (1923), завідувач кафедри пед. психології (1925) Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова (у 1923—1925 рр. — професор кафедри філософії, з 1925 р. — завідувач кафедри педагогічної психології)[4], директор української гімназії в м. Ржевиця (19251928)[1].

1930 року повернувся до Тернополя. В гімназії «Рідної школи» (РШ) був спочатку вчителем, членом головної управи РШ, старшини «Учительської громади» та повітового союзу осередків РШ (від 1938 — його керівник). У 1932 заснував Подільський музей. З приходом радянської влади Ярему обирають директором створеної на основі української гімназії середньої школи N1 у Тернополі.

Родина Якима Яреми: дружина Марія-Феліція, син Степан. Прага 1926 рік.

У січні 1940 року Ярему прийнято у дійсні члени Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Від 1940 — у Львові, де від січня 1941 викладав в університеті, працював в Інституті літератури АН УРСР. Протягом німецької окупації викладає у Політехнічному інституті, працює над великим українсько-німецьким словником.

19461950 — у Київському інституті літератури АН УРСР. 19501962 — завідувач кафедри іноземних мов Львівського зооветеринарного інституту (нині академія ветеринарної медицини). Двічі обирався депутатом Львівської міської ради.

Помер Яким Ярема у Львові від серцевого нападу 15 грудня 1964 року. Був похований на Личаківському цвинтарі. У 1991 році його іменем названо вулицю у Франківському районі Львова, колишню Гайдара-бічну. 1994 року до 110-річчя від народження в Науковій бібліотеці ім. Стефаника відкрилась виставка праць. Тоді ж на будинку на вулиці Франка, 37 встановлено меморіальну таблицю Якиму Яремі і Петрові Карманському (скульптор В. Лоза).[5]

У 2009 році нащадки родини Ярем передали до Наукової бібліотеки НаУКМА колекцію книжкових та архівних матеріалів родини. ЇЇ започаткував батько, Олексій Ярема, а основні матеріали зібрав Яким Ярема[6].

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1913 році Яким Ярема одружився з Марією-Феліцією Савчек, родом зі Стрия, що вчителювала коло Тернополя. Її батько був управителем маєтку, мати походила зі старого українського роду Горницьких. Дві Її сестри були одружені з поетами Василе Пачовським та Петром Карманським. Син Якима Яреми — Степан Ярема (1926—2008), випускник механічного факультету Львівського політехнічного інституту, багатолітній працівник Фізико-механічному інституті ім. Г. В. Карпенка АН УРСР, видатний вчений в галузі механіки руйнування.

Праці[ред. | ред. код]

Автор наукових праць, зокрема:

Яким Ярема — сотник Української Галицької Армії. Світлина 1919 року.
  • «Маркіян Шашкевич як лірик-поет» (1911),
  • «„Мойсей“ — поема Івана Франка» (1912),
  • «Уява Шевченка» (1914, усі — Тернопіль),
  • «Читанка для українського народу.» — Відень-Прага, (1923)
  • «Вступ до фільософії» — Прага, (1924),
  • «Провідні ідеї філософії Томи Масарика: З приводу 75-ліття народження.» — Прага, (1925)
  • «Педагогічна психольогія» (1928),
  • «Українська духовність в її культурно-історичних виявах» — Львів, (1937),
  • «Німецько-український підручний словник» — Львів, (1941),
  • «До проблеми ідейного змісту „ліричної драми“ Ів. Франка „Зів'яле листя“» (1948)
  • «Василь Стефаник і Гліб Успенський» (1954)
  • «Іван Франко і „Фауст“ Гете» (1956)
  • «Зв'язки Василя Стефаника з Станіславом Пшибишевським і Владиславом Орканом» (1958)
  • «Зв'язки Івана Франка з творчістю Генріха Гейне» (1960)
  • «Російсько-український ветеринарний словник» (1964, співавт.),
  • «Українсько-чехословацькі літературні взаємини і початок літературного відродженння на Галицькій Україні» (1965),
  • «Василь Стефаник і Вацлав Морачевський (1895—1897)» (1963)
Пам'ятна дошка на будинку № 37 по вулиці Івана Франка у Львові, де проживав відомий вчений Яким Ярема
  • «Російсько-український ветеринарний словник» — Київ, (1964) (у співавторстві: Л. П. Погребняк)
  • Автор спогадів «Над Сяном. Листопадові дні 1918 р.» (1997).

Творчу спадщину батька досліджує і видає Степан Ярема, зокрема книги:

  • «Життя та діяльність Якима Яреми: Бібліографічний покажчик» (1995),
  • «Ювілейна книга української гімназії в Тернополі (1898—1998), до сторіччя заснування.» (1998)
  • «Яким Ярема (1884—1964). Психологічні та педагогічні праці» (2003).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Науковий доробок українських галицьких педагогів у галузі дидактики: хрестоматія: навч. посіб. / упоряд. Т. К. Завгородня. — Івано-Франківськ : Плай, 2002. — 232 с.
  • Українська літературознавча думка в Галичині за 150 років = Ukrainian Literary Thought in Halychyna for 150 years: хрестоматія: в 2 т. Т. 1 / за ред. Л. Т. Сеника; редкол.: Л. Бондар, Д. Гамаш, І. Денисюк [та ін.]. — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2002. — 316 с.
  • Щербак Л., Ярема С. Ярема Яким Якимович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 689–690. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • Яким Ярема / ред.: Д. Герцюк; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2003. — 243 c. — (Укр. пед. думка Галичини в іменах; Вип. 1). — Бібліогр.: с. 228—230. — ISBN 966-613-180-3

Посилання[ред. | ред. код]