Іліє Ведува

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:06, 2 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іліє Ведува
рум. Ilie Văduva
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Румунії
11 листопада 1985 — 26 серпня 1986
Попередник: Штефан Андрей
Спадкоємець: Йон Тоту
 
Народження: 21 липня 1934(1934-07-21)
Аніноаса, Румунія
Смерть: 1998(1998)
Бухарест
Країна: Румунія Румунія
Освіта: Академія економічних наук Бухарестуd
Партія: Румунська комуністична партія

Іліє Ведува (рум. Ilie Văduva; *21 липня 1934 Аніноаса, Румунія -†1998, Бухарест) — румунський політик, міністр закордонних справ Румунії (1985-1986), міністр зовнішньої торгівлі та міжнародного співробітництва (26 серпня 1986- травень 1988), радник президента (грудень 1988 — грудень 1989). Був одним із заарештованих після повалення режиму Ніколае Чаушеску (1989).

Життя і політична кар'єра

Ведува народився 21 липня 1934 в Аніноаса. Він був кандидатом в члени ЦК Румунської комуністичної партії з 1979 і став повноправним членом в 1984. Ведува вважався протеже першої леді Румунії, Олени Чаушеску. У 1985 вона обрала його на посаду міністра закордонних справ, замінивши більш досвідченого і успішного міністра Штефана Андрея, призначеного раніше румунським лідером Ніколае Чаушеску. Ведува займав посаду міністра закордонних справ з 11 листопада 1985 до 26 серпня 1986. Під час своєї роботи як міністра, в період режиму Чаушеску неодноразово був помічиний в порушеннях прав людини. Був звільнений за некомпетентність в міжнародних справах Румунії і призначений міністром зовнішньої торгівлі та міжнародного співробітництва в 1986, займав цей пост до 21 травня 1988, потім був звільнений румунським керівництвом за участь в зберіганні токсичних відходів в чорноморському порту Суліна, що викликало екологічний скандал і масове обурення. Тим не менше, кілька місяців по тому, в грудні 1988, він знову зайняв високопоставлену посаду радника президента.

Джерела

  • Școala medie tehnică financiară din Târgu-Jiu (1950—1954)
  • Facultatea de Finanțe, Credit și Contabilitate la Academia de Studii Economice (1954—1958)
  • Specializare în Elveția în domeniul informaticii economice (1968—1970)
  • Doctorat în Științe economice (1971).