Ходко Лоєвич
| Ходко Лоєвич | |
|---|---|
| Помер | не пізніше 1421 |
Ходко Лоєвич, чи Ходко Лойович[1] з Вижнян гербу Корчак (пом. перед 1421) — руський боярин. Представник роду Лоєвичів. Один з найбільш впливових шляхтичів-автохтонів після загарбання Галичини поляками.
Біографія
Батько — Іван Лой, один з місцевих мешканців, які на окупованій у 1349 році Галичині спершу належали до панівної верхівки.[2]
Опікун малолітнього Станіслава (Осташка) з Давидова — судді земського львівського, самбірського старости після смерті його батька бл. 1381 року. Батько Станіслава — шляхтич Ґжеґож Тимшиц, який отримав за заслуги:
- від короля Казимира ІІІ значні земельні маєтки в Галичині:
- від князя Владислава Опольчика — Гвіздець 1373 року.[3][4]
Перед 1386 роком від імені дітей Григорія Тимшица продав дім у Львові жиду Якубу (власник суідньої оренди). Тоді ж асистував прийняттю в заставу Черепина, ручаючись за Станіслава (Осташка) з Давидова.
Сім'я
Діти:
- Ганка — перша дружина Станіслава (Осташка) з Давидова, шлюб між 1396—1406, померла перед 1421 роком.
- Марина — дружина Яська Клюса гербу Шренява, її посагом були Вижняни (разом з чоловіком стали тут фундаторами костелу в 1400 році) та Полюхів[5]
Не мав синів, тому його маєтності: Новосільці[6], Журавники (Львівська земля), Калинова Руда (пізніша Калиновщина коло Чорткова), Куйданці, Чернелів з православним монастирем, Дворисько Карамандиця (тобто Романівка, Теребовельський повіт) — перейшли зятю Осташку. Зять в 1421 році отримав конфірмацію короля на його маєтки через втрату королівською канцелярією оригіналу, виданого Ягайлом, після ревізії документів в Городку у 1417 році.
Примітки
- ↑ № 58. 1373 р., грудня 15. Ярослав. — Привілей князя Владислава Опольчика Ходку Лойовичу — С. 94.
- ↑ Мицько І. Дмитро Дядько: генеалогічний етюд.
- ↑ Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu / Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 402 il. — S. 19. — ISBN 83-85739-34-3.
- ↑ Gwoździec (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 547. (пол.) — S. 547. (пол.)
- ↑ Sperka J. Zarys migracji rycerstwa śląskiego na ziemie Rusi koronnej w okresie panowania Władysława Jagiełły. — S. 221—222. (пол.)
- ↑ 60. Свідчення пана Гнівоша про відділення Волчка від родини Лоєвичів із поділом майна
Джерела
- Петрик А. Ідеологія галицького боярства та її вплив на трансформацію Галицько-Волинської держави. — С. 50.
- Wilamowski M. Stanislaw (Ostaszko) z Dawidowa (Dawidowski) h. Wilczekosy (Prus II) (zm. 1442/3) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2003. — T. XLII/1, zeszyt 172. — S. 23—26. (пол.)
Див. також
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |