Вільям Гопкінс

Вільям Гопкінс
англ. William Hopkins
Народився	2 лютого 1793(1793-02-02) Ноттінгемшир, Англія, Королівство Велика Британія
Помер	13 жовтня 1866(1866-10-13) (73 роки) Кембридж, Англія, Сполучене Королівство
Країна	Сполучене Королівство
Діяльність	математик, гравець у крикет, геолог
Alma mater	Кембриджський університет
Галузь	геологія і математика
Заклад	Кембриджський університет
Посада	Президент Геологічного товариства Лондонаd
Науковий керівник	Адам Седжвік
Відомі учні	Вільям Томсон Джеймс Клерк Максвелл Джордж Габрієль Стокс Френсіс Гальтон Артур Кейлі Пітер Тет
Аспіранти, докторанти	Артур Келі Джордж Габрієль Стокс Вільям Томсон Френсіс Гальтон Айзек Тодгантерd Джеймс Клерк Максвелл Едвард Раус
Членство	Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки:	виявленню, що температура плавлення підвищується з ростом тиску
Нагороди	член Лондонського королівського товариства медаль Волластона (1850)
Вільям Гопкінс у Вікісховищі

Ві́льям Го́пкінс (англ. William Hopkins; 2 лютого 1793, Кінгстон-на-Соарі, Ноттінгемшир, Англія, Королівство Великої Британії — 13 жовтня 1866, Кембридж, Англія, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії) — англійський геолог і математик. Працював у Кембриджському університеті, зробив значний внесок у геологію та виховав цілу плеяду видатних вчених XIX століття. Був членом Лондонського королівського товариства.

Біографічні дані

Вільям Гопкінс народився 2 лютого 1793 в сім'ї фермера Вільяма Гопкінса. Ще в дитинстві Гопкінс-молодший освоїв основи сільського господарства, тоді батько орендував для нього ферму поруч з Бері-Сент-Едмундс у графстві Саффолк. Вільям виявився фермером-невдахою, і у віці 28 років (1821), після смерті дружини, він, щоб запобігти повному розоренню, вступив до Кембриджського університету. У 1827 році здобув ступінь бакалавра, а у 1830 — магістра. Незадовго до закінчення університету Гопкінс одружився вдруге на Кароліні Бойс (1799—1881). Він залишився працювати в університеті як приватний тьютор студентів, що претендують на звання кращого випускника. Це заняття виявилося досить успішним для Гопкінса і приносило дохід близько £700—800 на рік (~ 75 тис. фунтів в еквіваленті 2010 року).

Гопкінс захоплювався музикою, любив поезію та писав натюрморти.

В кінці життя потерпав від душевного розладу, через що провів декілька років у клініці для душевнохворих, де помер 13 жовтня 1866 року через виснаження внаслідок хронічної хвороби.

Від другого шлюбу у Гопкінса залишилися син і три дочки, одна з яких, Еліс Гопкінс, стала відомою активісткою за моральність у вікторіанську епоху.

Викладацька робота

До 1849 року він успішно випустив майже 200 студентів, серед них 17 визнані найкращими випускниками, в тому числі Джордж Габрієль Стокс та Артур Келі. Він займався з Едвардом Раусом, визнаним найкращим випускником, а потім сам став видатним викладачем. У 1833 році Гопкінс опублікував «Основи тригонометрії», чим заслужив визнання як математик.

Гопкінс започаткував популяризацію праць забутого на той час математика Джорджа Гріна (1793—1841), теорії якого стали згодом однією з основ математичної фізики. У 1845 році, учень Гопкінса, майбутній лорд Кельвін, а у той час просто Вільям Томпсон, отримав від свого наставника копію наукової роботи Гріна від 1828 року. Саме лорд Кельвін згодом посприяв поширенню праць Гріна.

Внесок у розвиток геології

Завдяки своєму науковому керівнику, Адаму Седжвіку, Гопкінс виявив глибокий інтерес до застосування математичних методів у геології (близько 1833 року). Праці Гопкінса з геології опубліковані в збірниках Кембриджського філософського товариства і Лондонського геологічного товариства. Саме Гопкінс визначив напрям у науці, відомий в наш час як динамічна геологія. Спільно з Джеймсом Джоулем і Кельвіном провів серію вимірювань тиску в точці плавлення, які підтвердили його теорію про зміщення температури плавлення з підвищенням тиску. Гопкінс вважав, що охолодження Землі насправді не впливає на клімат планети.

Відомі учні

• Лорд Кельвін — автор (співавтор): відкриття ефекту Джоуля-Томпсона у газодинаміці та ефекту Томпсона в термоелектриці, виявлення нестійкості Кельвіна-Гельмгольца, теореми Кельвіна про циркуляцію;
• Джеймс Клерк Максвелл — автор теорії електромагнітного поля (рівняння Максвелла);
• Джордж Габрієль Стокс — фізик і математик, зробив значний внесок у розвиток гідро- і газодинаміки (див. рівняння Нав'є — Стокса), оптики і математики (див. теорема Стокса);
• Френсіс Гальтон — дослідник, географ, антрополог і психолог; фундатор диференціальної психології та психометрики;
• Артур Кейлі — один із найплодовитіших математиків XIX століття (див. теорема Гамільтона — Келі, Теорема Келі (теорія груп), граф Келі, перетворення Келі);
• Пітер Тет — математик і фізик, автор праць по теорії кватерніонів, теорії вузлів;
• Едвард Джон Раус — механік і математик, зробив помітний внесок у розвиток теорії керування, видатний лектор-педагог;
• Айзек Тодхунтер — британський математик, автор книг з історії математики.

Вшанування та оцінка заслуг

• Член Лондонського королівського товариства (1 червня 1837).
• Геологічне товариство Лондона (англ. Geological Society of London):
  • Медаль Волластона (1850);
  • Президент Геологічного товариства Лондона (1851—1952).
• Президент Британської наукової асоціації (англ. British Science Association) (1853).

Джерела

• Chisholm, Hugh, ed. William Hopkins // Encyclopaedia Britannica
• Smith, C. (1989). William Hopkins and the shaping of dynamical geology, 1830–1860. British Journal for the History of Science. 22 (01): 27—52. doi:10.1017/S0007087400025528.
• Crosbie Smith (2007) Hopkins, William (1793—1866) // Oxford Dictionary of National Biography. — Oxford University Press, online edn, May 2007.

Посилання

• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Вільям Гопкінс в архіві MacTutor (англ.)
• Вільям Гопкінс(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
• Hopkins, William (HPKS823W) // A Cambridge Alumni Database. University of Cambridge (англ.).