Караїми Литви
Литовські караїми — етнорелігійна група, національна меншина Литовської Республіки.
Історія
Поява караїмів в Литві
В даний час серед караїмів Литви домінує тюркська теорія їх походження, згідно якої вони є нащадками тюркських племен Хазарського каганату, які сповідували караїмізм — засноване на Старому Завіті віровчення, зване також юдаїзмом караїмського спрямування.
Щодо появи караїмів у Литві висловлені такі гіпотези:
- Караїми поселилися у Великому князівстві Литовському в 1397-1398 рр.[1], коли литовський князь Вітовт після походу до Криму вивів звідти кілька сотень караїмських і татарських сімей (караїмська традиція). Спочатку караїми були поселені в Тракаї, в північній частині міста, між двома замками великого князя, на нинішній вулиці Караїмській. Згодом поселення караїмів виникли в Біржаї, Науяместісі, Пасвалісі, Паневежисі. Ця версія визнана урядом сучасної Литви.
- Згідно з більш ранніми джерелами, караїми самостійно переселилися до Великого Князівства Литовського, зваблені привілеями Вітовта.[2][3] Існує також теорія про позакримське походження литовських караїмів.
Щодо видів діяльності караїмів Литви висловлені такі гіпотези:
- Згідно караїмської традиції, трокскі караїми займалися різними видами діяльності: караїми-воїни повинні були охороняти мости і Острівний замок, а цивільні займалися дрібним ремеслом, торгівлею, служили перекладачами, обробляли землю.
- За іншими джерелами, караїми не несли ніякої військової повинності, займаючись головним чином лихварством, що було основним заняттям заможних караїмів принаймні до кінця XVIII століття.[4]
Вигнання до Польщі та повернення
Під час існування великого князівства Литовського і Королівства Польського караїми мали ту ж долю, що й євреї-раввіністи. Так, в квітні 1495 року вони були вигнані з Литви великим князем Олександром і були прийняті в Польщі братом Олександра, королем Яном-Ольбрехтом. 1503 р всі литовські євреї, а з ними і караїми, були повернуті тим же Олександром, який став і польським королем, причому обом спільнотам було повернуто конфісковане при вигнанні майно.[5]
Деякі трокскі караїми відомі в галузі науки (Ісаак Троцький) і культури. Люта чума Литви в 1710 забрала життя багатьох караїмів. Тракай залишався адміністративним і духовним центром караїмської спільноти Литви. З середини XIX століття в Тракаї почало діяти Духовне управління караїмів.
Караїми Литви в XX столітті
У Вільно в 1913-1914 виходив журнал російською мовою «Караїмське слово», в міжвоєнні роки — журнал польською мовою «Myśl Karaimska» («Караїмська думка», 1924-1939). У 1932 в Вільно засновано «Товариство любителів історії та культури караїмів». У 1934—1939 роках караїмське товариство Паневежиса випустило три номери журналу «Onarmach» караїмською мовою.
За радянських часів караїмська кенаса в Вільнюсі, побудована в 1911, була націоналізована (1949). У будівлі розташовувалися різні установи, зокрема, архів служби геодезії, і житлові приміщення. Кенасса в Паневежисі була зруйнована 1970 р. Єдиною діючою кенасою Литви і Радянського Союзу, після закриття кенаси в Галичі в середині 1960-х років, була кенаса в Тракаї, служби в якій проводилися тільки у свята.
1988 року було створено Товариство культури караїмів Литви. 1989 р. у Тракаї відбувся перший Міжнародний з'їзд караїмів. Законом «Про релігійні громади і спільноти» Караїмська релігійна громада зарахована до дев'яти традиційно існуючих в Литві релігійним громад, що є частиною історичної, духовної і соціальної спадщини. Караїмській громаді надані права юридичної особи і повернута кенаса в Вільнюсі; реставрована і знову освячена в 1993 року.
У 1997 відбулися урочистості 600-річного ювілею поселення татар і караїмів в Литві. Була випущена сувенірна монета в 50 літів. У 1998-1999 в Вільнюсі видано караїмський молитовник в двох томах: тексти одного використовуються в ритуалах літургійного року, другого — в домашньому побуті.
Чисельність і розселення
За даними переписів і опитувань, в 1959 року налічувалося 423 караїми (0,02 % всього населення Литовської РСР), в 1970 — 388 (0,01 %) і пізніше незмінно 0,01 % (1979 — 352; 1989 — 289; 1997 — 257).
За даними перепису Литви 2001 року караїмів налічувалося 273 особи, з них рідною мовою назвали:
- литовську — 97 особи (35,5 %);
- російську — 46 особи (16,8 %);
- польську — 2 особи;
- українську — 1 особа;
- іншу — 118 осіб (43,2 %), очевидно, караїмську;
- не вказали мову — 9 осіб.
Більшість караїмів живе у Вільнюсі (151 в 2001 р.), Тракаї (75) і Паневежісі (25), одиниці — в Григишкесі, Лентварісі, Каунасі, Норейкішкесі (Каунаський район) та інших населених пунктах.
Прихильників караїмізму при цьому виявилося лише 195 осіб.
За даними останнього перепису населення Литви (2011 рік) в ній живе 241 караїми, зокрема 212 осіб у Вільнюському повіті і 20 в Паневіжиському.
Мова
Караїмська мова близька кумицькій і кримськотатарській і належить до тюркських мов. Виділяються історичні діалекти: тракайський, галицько-луцький і кримський. Мова функціонує в побуті караїмів Литви і в літургії. Перебуваючи в оточенні інших мов (слов'янських і литовських) і будучи позбавленою контакту зі спорідненими мовами, зберегла архаїчні риси, втрачені іншими тюркськими мовами, і відносну чистоту лексики (при незначному пласті запозичень з литовської і польської мов). За морфології є аглютінативною мовою, в якій слова і граматичні форми утворюються шляхом приєднання до незмінної основі однозначних слово- і формоутворювальних афіксів. Фонетичній системі властива тюркським мовам гармонія голосних. Наголос постійний, зазвичай робиться на останньому складі. Писемність на основі латинської абетки (кримські караїми пишуть кирилицею).
Кухня
Найвідоміша караїмська страва — Кибіна, кибини, кібінай (на караїмській мові «кибин», множина «кибинлар»; лит. kibinai є пиріжками у формі півмісяця з тіста (склад: борошно, яйця, сметана, масло) з начинкою з нарізаного шматочками яловичого або баранячого м'яса з великою кількістю цибулі (приблизно 50/50%) та спецій, спечені в духовці на деку. Інші страви, принесені в Литву караїмами і татарами — чебуреки, пельмені, шашлик (частіше з баранини).
До обрядових страв, які готуються до релігійних свят і весіль, належать «тимбил» — круглі песахські коржі з прісного тіста, що замішується з вершками і маслом або маслом і яйцями та дали сучасну назву цього свята «Tymbyl chydžy»,[6] «катлама» — сирний пиріг, що випікається на Шавуот («Aftalar chydžy»), сім шарів якого символізують сім тижнів, що минули після Песаха (чотири шари з дріжджового тіста, три — з сиру), весільні пироги «кійовлюк» (з боку нареченого) і «келіньлік» (з боку нареченої) тощо.
Примітки
- ↑ Версія поширена в ХХ столітті -в оригінальній традиції наводиться 1218 рік - цитата: «…ובשנת 1218 תתקע»ח לאלף החמשי וויטולט דוכוס הגדול של ליטא ערך מלחמה על הסטארים והשיג באי קרים ונלחם וישב שבי ויקח עמו מקירים 483 משפחות קראים ויוליכם לליטא ויצו לבנות להם עיר ויקרא אותה טראק החדשה ויתן להם כתב חרות ושדות ואדמה ויושיבם בעיר ההיא 330 משפחות……"( «... У 1218 році Великий Литовський князь Вітовт пішов війною на татар і дійшов до острова Крим, воював, захопив в полон і взяв з собою 483 караїмські сім'ї, і повів до Литви, і наказав побудувати для них місто, назвав його Нові Троки і дав їм свободу, поля, і землі, і поселив у цьому місті 330 сімей...»). Авраам Фиркович// СЕФЕР АВНЭ ЗИКАРОН С.252 — Вильна 1872)(ספר אבני זכרון המאסף רשימות המצבות על קברי בני ישראל בחצי האי קירים אשר אסף ורשם… כמהר״ר אברהם פירקאוויץ ירו׳ נר״ו.)
- ↑ «... подвійні вигнанці з Палестини і Криму вирушили блукати по світу, а маленька частинка їх, 'залучена' в Литву великим князем литовським Вітольдом, дісталася навіть до Білорусі» // Меир Эзофович Элиза Ожешко,1878
- ↑ Цитата: «На початку XV століття Литовський Князь Вітольд, дозволив значній частині кримських караїмів оселитися в підвладних йому землях Литви і Волині, дав їм привілеї, підтверджені і доповнені згодом польськими королями.»//Древние привилегии литовско-волынских караимов, извлеченные из актов замка Луцкого 1791 г.
- ↑ Цитата: «…Але вникнувши в сенс привілею Вітольда, помічаємо, що в стародавні часи тамтешні караїми найбільше займалися 'заїмодавством' ; да, і по цей час заможні люди цієї спільноти не залишають цього прибуткового промислу; і віддаючи свої капітали в зростання, в забезпечення їх беруть у своїх боржників в орендне утримання млина, корчми, а найчастіше позичать під заставу рухоме майна». Цитата: «…Внаслідок того вони били чолом його Королівській милості, що здавна ще при Великому Князі Вітольду і при Сигізмунді і при батькові нашому Королю Казимиру його милості, жидів троцьких, гродненських, берестейських, луцьких ніколи на війну не брали і не посилали.»//Древние привилегии литовско-волынских караимов, извлеченные из актов замка Луцкого 1791 г
- ↑ Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. ст. Караимы
- ↑ «Календарь караимов-тюрков, праздники и памятные даты» ср. с аналогичным «Календарём Литовских Караимов», див. також Тюркська версія походження караїмів
Література
Караїмською мовою
- Карай йырлары. Сост. М. Фирковичюс. Вильнюс, 1989 (антология караимской поэзии).
- Karaj koltchalary. Sud. M. Firkovičius. Vilnius, 1993 (молитвенник)
- David bijniń machtav čozmachlary. Sud. M. Firkovičius. Vilnius, 1994 (псалмы).
- M. Firkovičius. Mien karajče ürianiam. Vilnius, 1996 (учебник караимского языка).
- Čypčychlej učma Trochka. Į Trakus paukščiu plasnosiu. Lietuvos karaimų poezija. Sud. K. Firkavičiūtė. Vilnius, 1997 (антология караимской поэзии на караимском и литовском языках).
- Karaj dińliliarniń jalbarmach jergialiari. Karaimų liturginis maldynas. Sud. ir spaudai parengė M. Firkovičius. Kn. 1: Vilnius, 1998, Kn. 2: Vilnius, 1999 (молитвенник).
- Karaj kalendary. Karaimų kalendorius 2001—2051. Parengė M. Firkovičius, K. Firkavičiūtė, V. Maškevič. Vilnius, 2001 (календарь).
На інших мовах
- A. Zajączkowski. Karaims in Poland, Warszawa. 1961.
- S. Szyszman. Le Karaïsme. Ses doctrines et son histoire. Lausanne, 1980.
- H. Kobeckaitė. Lietuvos karaimai, Vilnius, 1997.
- M. Zajončkovskis. Karaimai kariuomenėje. Karaims on military service. Karaimi na żołnierce. Караимы в армии. Vilnius, 2000.
- Seraya Szapszal's Karaim Collection. Vilnius: National Museum of Lithuania, 2003. ISBN 9955-415-32-0