Таємниця зв'язку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Таємниця зв'язку — свобода людини[1], яка гарантує недоторканність усіх видів кореспонденції (листів, телеграм, повідомлень, переказів), телефонних розмов тощо. Таємниця зв'язку (вужче — таємниця листування / кореспонденції) означає категоричну заборону ознайомлюватися й розголошувати зміст кореспонденції, телефонної розмови з будь-якого приводу. Винятки можуть бути встановлені з метою запобігання злочину чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи[2].

Наскільки широкими є обмеження таємниці зв'язку в певній країні, залежить від місцевого законодавства.

Загальні положення

Цим правом охороняється інформація, яку адресат не бажає доводити до відома інших осіб (тобто така інформація містить певну таємницю)[3].

Право особи на таємницю кореспонденції закріплено міжнародними актами. Так, відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на таємницю його кореспонденції. Стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить положення, відповідно до якого кожен має право на повагу до його приватного й сімейного життя, до житла й до таємниці кореспонденції. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права містить аналогічну норму у статті 17, відповідно до якої заборонено свавільне чи незаконне посягання на таємницю кореспонденції. У Конвенції про права дитини зазначено, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в таємницю кореспонденції[4].

Апарат для перлюстрації листів, що використовувався Штазі

Порушенням цього права слід вважати ознайомлення зі змістом кореспонденції без згоди особи, якій ця інформація належить, а також за відсутності законних підстав для цього.

Порушення таємниці зв'язку може відбуватися шляхом перлюстрації особистої кореспонденції (розпечатування й перегляд поштової кореспонденції без відома адресата), ознайомлення зі змістом телеграм, електронної пошти, підслуховування телефонних переговорів, повідомлення сторонніх осіб про факти листування, телефонної розмови, телеграфного чи іншого повідомлення тощо[5].

Таємниця зв'язку привілейованих категорій осіб (дипломатів, вищих державних службовців, військових) охороняється суворіше, ніж звичайно.

В Україні

Таємниця зв'язку захищається українським законодавством, яке ґрунтується на статті 31 Конституції України:

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 306 Цивільного кодексу України присвячена праву на таємницю кореспонденції. У ній визначається:

Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.
Листи, телеграми тощо є власністю адресата.
Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата.
Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.
Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.
Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігання злочинові чи під час кримінального провадження, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Процедура обмеження права на таємницю зв'язку регулюється параграфом 2 «Втручання у приватне спілкування» глави 21 «Негласні слідчі (розшукові) дії» розділу ІІІ Кримінального процесуального кодексу України.

Так, передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Різновидами втручання в приватне спілкування є:

  1. аудіо-, відеоконтроль особи;
  2. арешт, огляд і виїмка кореспонденції;
  3. зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
  4. зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

За порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер настає кримінальна відповідальність за статтею 163 Кримінального кодексу України.

Див. також

Примітки

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Таємниця листування / Довідкова інформація Ліга: Закон від 23.05.2007
  3. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і доп. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — С. 118-119. — ISBN 966-667-159-Х.
  4. Негодченко О. В. Таємниця кореспонденції, листування, телефонних розмов та спілкування в сучасних умовах: реалії та колізії // Право і суспільство. — 2013. — № 4. — С. 55-61.
  5. Грачова Ю. В. Тлумачення поняття «порушення таємниці кореспонденції» у посяганнях на інформаційний аспект приватності

Посилання