Павло Ґродзицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 17 липня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гродзицький.
Павло Ґродзицький
Народивсяне пізніше 1610
Республіка Польща
Помер1645[1][2]
Львів, Корона Королівства Польського
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьархітектор
ПосадаArtillery General of the Crownd[2]
Військове званнягенерал
РідGrodzickid

Павло́ Ґродзи́цький з Ґродзіська гербу Лада (пол. Paweł Grodzicki; пом. 1645, Львів) — польський архітектор і військовий інженер.

Біографія

Син шляхтича, коморного Луківської землі (лат. Terra Lucoviensis) Войцеха Ґродзицького. Його братом був Кшиштоф Ґродзицький,[3] дрогобицький староста і кам'янецький каштелян[4]. Вивчав у Голландії військову справу,[3] артилерію[джерело?], інженерію та військову архітектуру[5] (сюди був висланий навчатись Миколаєм Сенявським[3] з Гранова)[6] і Франції[джерело?]. Брав участь у війнах Речі Посполитої з московитами, турками, татарами і шведами, мав звання полковника. Брав участь у посольській місії князя Христофора Збаразького до турків[3] у 1633 році.

1637 року Владислав IV Ваза призначив Павла Ґродзицького генералом коронної артилерії (за іншими даними, першим старшим артилерії (лат. praefectus artilleriae Regni)[3]). Беручи приклад з голландців, прагнув стандартизувати калібри артилерії Речі Посполитої. 1633 року виконував огляд і обміри львівських валів[7]. Збудував ряд військових споруд у Львові, зокрема Королівський арсенал та арсенал Сенявських, керував спорудженням Босацької фіртки в міському мурі у 1643—1645 роках[8]. Спорудив також арсенали у Варшаві, Барі, Кракові та Мальборку, монастир оо. Францисканів у Межирічу Острозькому[9]. За припущеннями деяких дослідників, займався реконструкцією Свірзького замку[10]. Як живописець-аматор, ймовірно, був автором образів єзуїтського костелу в Познані[11]. 18 березня 1634 року в таборі під Гордзювкою (пол. Hordziówka) король дозволив Миколаю Сенявському цесію села Батин (пол. Batyn), яке він посідав правом «доживоття», на користь Павла Ґродзицького[5].

Дружина — Уршуля з Кросновських, по його смерті її другим чоловіком став Миколай Беґановський, шлюб уклали 1646 року[12]. Спільно з дружиною «тримав» Мостівське староство. Опікуном доньки став брат.

Помер 1645 року у Львові, був похований у каплиці Матері Божої Ченстоховської (каплиці Бучацьких[13]) римо-католицької катедри Львова. Брат надав кошти для виготовлення пам'ятника.

Пам'ять про братів Ґродзицьких у Львові була увічнена в назві вулиці у 1871—1944 роках (нині вулиця Друкарська)[14].

Примітки

  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 37. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ а б в г д Przyboś A. Grodzicki z Grodziska Paweł h. Łada (zm. 1645)… — S. 617.
  4. ↑ Przyboś A. Grodzicki z Grodziska Krzysztof h. Łada (zm. 1645) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 616. (пол.)
  5. ↑ а б Nagielski M. Sieniawski Mikołaj h. Leliwa (zm. 1636) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1. — Zeszyt 152. — S. 136. (пол.)
  6. ↑ Nagielski M. Sieniawski Mikołaj h. Leliwa (zm. 1636)… — S. 135.
  7. ↑ Вуйцик В. С. Фортифікатори Львова XV—XVII ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1994. — № 2. — С. 22.
  8. ↑ Вуйцик В. С. Львівські хвіртки. Штрих до історії міських фортифікацій // Галицька брама. Львів. — № 9-10 (57-58). — С. 15.
  9. ↑ Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. — Київ, 2002. — С. 88. — ISBN 966-575-035-6.
  10. ↑ Старосольський І. До історії Свірзького замку // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація» — Вип. 17. — Львів, 2007. — С. 17. — ISBN 966-95066-4-16.
  11. ↑ Rastawieck E. Grodzicki Paweł // Słownik malarzów polskich, tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. — Warszawa : drukarnia S. Orgelbranda księgarza i typografa, 1857. — T. 3. — S. 218. (пол.)
  12. ↑ Latacz E. Bieganowski Mikołaj h. Grzymała (1601—1674) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 29. (пол.)
  13. ↑ Józefowicz J. Kronika miasta Lwowa od roku 1654 do 1690. — Lwów : Drukarnia Zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1854. — S. 237—238. (пол.)
  14. ↑ Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 21. — ISBN 966-603-115-9.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Павло Ґродзицький

Посилання


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Павло_Ґродзицький&oldid=32984528