Координати: 46°2′52.000000100807″ пн. ш. 14°30′16.000000098397″ сх. д. / 46.04778° пн. ш. 14.50444° сх. д. / 46.04778; 14.50444

Словенська академія наук і мистецтв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 11 вересня 2021, заснована на цій версії.
Словенська академія наук і мистецтв

SASA[1]
46°2′52.000000100807″ пн. ш. 14°30′16.000000098397″ сх. д. / 46.04778° пн. ш. 14.50444° сх. д. / 46.04778; 14.50444
Типнаціональна академія наукd і академія наук
Країна Словенія
Засновано1938
ПрезидентTadej Bajdd і Peter Štihd[2]
Членство у
  • International Union of Academiesd[4], All European Academiesd[3], Міжакадемічне партнерствоd[5] і Міжнаціональна Наукова Радаd[6]
    • Штаб-квартираЛюбляна
    Сайтsazu.si
    Нагороди
    Орден «За виняткові заслуги»
    Мапа
    CMNS: Slovenian Academy of Sciences and Arts у Вікісховищі

    Словенська академія наук і мистецтв (словен. Slovenska akademija znanosti in umetnosti, SAZU) — вищий національний науковий заклад Словенії, що об'єднує вчених і художників, обраних у члени Академії завдяки значним досягненням в галузі науки й мистецтва. Місія Словенської академії наук і мистецтв — сприяти розвитку наукової думки і художньої творчості.

    Діє з 12 листопада 1938 року у Любляні. До 1943 року називалася Академія науки і мистецтва (словен. Akademija znanosti in umetnosti, AZU), під час другої світової війни отримала сучасну назву. Діяльність академії визначається Законом про Словенську академії наук і мистецтв (словен. Zakon o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti), прийнятому 20 липня 1886 року[джерело не вказане 2025 днів], з рядом змін та доповнень, останні з яких були введені 28 липня 1994 року[7].

    Історія

    Витоки академії

    Хоча Словенська академія наук і мистецтв виникла тільки в першій половині XX століття, її витоки сягають до 1693 року, тобто до XVII століття, коли виникли Французька академія, Королівське товариство в Лондоні і Академія німецьких природознавців у Швайнфурті. У Любляні була утворена попередниця сьогоднішньої академії — Academia operosorum Labacensium — спільнота з двадцяти трьох осіб, серед яких були юристи, теологи, лікарі. Першим головою спільноти був Янез Крстник Прешерен (словен. Janez Krstnik Prešeren), доктор теології і любитель-поет. Academia operosorum відкрила шлях бароковому мистецтву в Словенії, а Любляна стала центром словенського бароко. Члени академії в 1701 році запропонували організувати в Любляні першу публічну бібліотеку. В кінці того ж року, мабуть, за їх прикладом, виникло товариство Academia philharmonicorum Labacensium — перше об'єднання музикантів та любителів музики в Словенії.

    Academia operosorum Labacensium припинила своє існування близько 1725 року. Однак через сто років в епоху Просвітництва з'явилася нова академія (в 1779 році). У спільноту, що виникла з ініціативи Блажа Кумердея[sl], увійшли майбутні діячі словенського відродження Марко Похлін, Юрій Япель[ru], Антон Томаш Лінгарт. Нові академіки займалися в першу чергу словенською історією та мовою, а також іншими мовами, поезією, риторикою, філософією, медициною і правом. Друга академія незабаром припинила своє існування, імовірно, за розпорядженням влади, і з кінця XVIII століття настав довгий період, коли у словенців не було свого об'єднання вчених і митців.

    У другій половині XIX століття виникла Словенська матіца (словен. Slovenska matica), метою якої було всемірне поширення грамотності в Словенії, з'явилися також інші просвітницькі товариства, однак академія наук залишалася лише мрією, здійсненою лише під час так званої першої Югославії.

    Історія розвитку Словенської академії наук і мистецтв

    Діяльним організатором Академії був філолог Фран Рамовш[ru], багато сил віддав розвитку організації науки в Словенії на початку XX століття. Коли в 1919 році виник університет у Любляні, Наукове гуманітарне товариство з допомогою Словенської матиці, Народної галереї (словен. Narodnа galerijа) і товариства «Юрист» (словен. Pravnik) почало підготовчі роботи, і в 1938 році вони були успішно завершені. Перед відкриттям Академії були обрані перші вісімнадцять членів академії, а 4 січня наступного року за королівським указом був обраний її перший голова — славіст Райко Нахтігал[ru].

    Під час другої світової війни Академія не припинила свого існування і продовжувала діяльність (в основному видавничу) під керівництвом Мілана Відмара. Після закінчення війни академія була реструктурована: замість первісних чотирьох відділень спочатку виникло п'ять, потім шість, виникали нові інститути та секції. Сформувалася академія інститутського типу за зразком Академії наук СРСР, проте з 1955 року до 1958 року з її складу спочатку вийшли великі технічні інститути — інститут фізики ім. Йоже Стефана (словен. Fizikalni inštitut Jožefa Stefana), інститут хімії ім. Бориса Кідрича (словен. Kemični inštitut Borisa Kidriča), електротехнічний інститут (словен. Inštitut za elektriško gospodarstvo) і нарешті інститут турбомашин (словен. Inštitut za turbinske stroje). У віданні Академії залишилися гуманітарні та деякі природничо-наукові інститути. В цей час було скасовано автономію академії (закони 1948 і 1949 року), повернуто їй лише за законом 1980 року. У післявоєнні роки значно зросла продуктивність академії, особливо в період з 1952 року по 1976 рік, під час головування словенського літературного критика Йосипа Відмара[sl].

    Після другої світової війни Словенська академія наук і мистецтв здійснила низку важливих для Словенії проектів, наприклад, підготувала Словник словенської літературної мови[sl] (словен. Slovar slovenskega knjižnega jezika) і Словенський біографічний словник[ru] (словен. Slovenski biografski leksikon).

    У 1981 році гуманітарні та природничо-наукові інститути були об'єднано в Науково-дослідний центр САНМ[sl] (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU), основна мета якого — дослідження в галузі минулого і сьогодення Словенії.

    У 1994 році було прийнято закон про Академію, який гарантував їй автономію і незалежність її діяльності. Словенська академія стала в один ряд з іншими європейськими академіями наук, уклала договори про співпрацю приблизно з тридцятьма академіями, стала членом міжнародних наукових і академічних організацій. Біофізик Боштьян Жекш[sl], голова Академії з 2002 року до 2008 року, продовжував широке міжнародне співробітництво Словенської академії в різних галузях науки і мистецтва.

    Структура Словенської академії наук і мистецтв

    Словенська академія наук і мистецтв складається з 6 секцій (словен. razred), за галузями науки дві з них додатково поділяються на відділення (oddelok):

    • I секція історичних і суспільних наук (секретар секції — акад. Славко Спліцхал[sl]). Секцію складають два відділення:
    1. відділення історичних наук (керівник акад. Біба Тержан[sl]);
    2. відділення суспільних наук (керівник акад. Йоже Менцінгер).
    • ІІ секція філології та літературознавства (секретар секції — ч.-к. Марко Сной[ru]).
    • ІІІ секція математичних, фізичних, хімічних і технічних наук (секретар відділення — акад. Франц Форстнерич). Секцію складають два відділення:
    1. відділення математики, фізики і хімії (керівник ч.-к. Матей Брежар[sl]);
    2. відділення технічних наук (керівник акад. Іван Братко[sl]).

    Крім того, в структуру Словенської академії наук і мистецтв входять:

    • відділ міжнародного співробітництва і координації наукових досліджень;
    • бібліотека САНМ — третя за величиною бібліотека Словенії.

    Академія заснувала також Науково-дослідний центр САНМ (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU (ZRC SAZU)), який об'єднує 17 інститутів і дослідних груп.

    Голови академії

    З 2014 року посаду голови академії займає Тадей Байд[sl].

    Члени академії

    В особовому складі Словенської академії наук і мистецтв розрізняється кілька ступенів членства в залежності від заслуг перед словенською наукою чи мистецтвом, словенського походження чи громадянства

    • Дійсний/ординарний член (словен. redni član), який також може називатися «академіком»;
    • Екстраординарний член (izredni član), передбачає менші заслуги порівняно з академіками — приблизно відповідний російському статусу члена-кореспондента. Ординарними і екстаординарними членами можуть бути обрані діячі науки або мистецтва, що володіють громадянством Словенії або, за його відсутності, словенським походженням і активним зв'язком з країною.
    • Іноземний член (dopisni član, тобто «член-кореспондент» в старому значенні цього терміна) — при відсутності словенського громадянства або походження, на тлі відповідності іншим вимогам для дійсного члена та особливо важливих заслуг перед наукою або мистецтвом Республіки Словенія;
    • Почесний член (častni član).

    На час складання списку[коли?][уточнити] у чинному складі академії є 76 дійсних членів, 16 членів-кореспондентів та 77 іноземних членів.

    У нижченаведеній таблиці перераховані всі діючі (живі) на момент складання або оновлення списку[коли?] дійсні члени САНМ із зазначенням дати народження та обрання, а також приналежності до секції академії та основної спеціалізації. Таблиця сортується за всіма колонками; спочатку члени відсортовані за секціями, а всередині них — за прізвищами в порядку українського алфавіту. Академік, який обіймає посаду голови академії, виділений жовтим тлом, секретарів секцій — зеленим, начальників відділень секції — блакитним фоном.

    Ім'я Дата
    народження     		Обрання
    академіком     		Обрання членом-
    кореспондентом     		Відділення Спеціалізація Посилання
    Райко Братож[sl] 17 лютого 1952 року 2001 1995 СІСН історія давнього світу [9]
    Славой Жижек 21 березня 1949 року 2013 2005 СІСН культурологія і соціальна філософія [10]
    Йоже Менцінгер 5 березня 1941 року 2017 1995 СІСН правознавство і економіка [11]
    Здравко Млинар[sl] 30 січня 1933 року 1987 1981 СІСН соціиологія [12]
    Йоже Млинарич[sl] 13 березня 1935 року 2001 1995 СІСН класична філологія [13]
    Маріян Павчник[sl] 9 грудня 1946 року 2009 2003 СІСН філософія і теорія держави і права [14]
    Йоже Пір’євець[sl] 1 червня 1940 року 2009 2005 СІСН історія міжнародних відносин [15]
    Славко Спліцхал[sl] 14 червня 1947 року 2009 2003 СІСН комунікація [16]
    Біба Тержан[sl] 25 липня 1947 року 2007 2001 СІСН археологія [17]
    Аленка Шелих[sl] 2 вересня 1933 року 2003 1997 СІСН кримінальне право [18]
    Петер Штих[sl] 27 листопада 1960 року 2015 2007 СІСН ранньосередньовічна історія Словенії [19]
    Франце Берник[sl] 13 травня 1927 року 1987 1983 СФЛ історія літератури [20]
    Каєтан Гантар[sl] 11 жовтня 1930 року 1997 1993 СФЛ історія літератури і класична філологія [21]
    Зінка Зорко[sl] 24 лютого 1936 року 2009 2003 СФЛ історія і діалектологія словенської мови [22]
    Матьяж Кмецл[sl] 23 лютого 1934 року 2003 1997 СФЛ історія і теорія літератури [23]
    Янко Кос[sl] 9 березня 1931 року 1983 1977 СФЛ порівняльне літературознавство і теорія літератури [24]
    Йоже Крашовець[sl] 20 квітня 1944 року 1995 1991 СФЛ теологія, історія релігії, релігійна антропологія [25]
    Янез Орешнік[sl] 12 грудня 1935 року 1993 1987 СФЛ загальне і порівняльне мовознавство германських мов [26]
    Борис Патерну[sl] 12 грудня 1935 року 1985 1979 СФЛ теорія літератури, історія словенської літератури [27]
    Тадей Байд[sl] 19 січня 1949 року 2009 2003 СМФХТН електротехніка і робототехніка [28]

    Примітки

    1. ↑ https://council.science/members/online-directory/
    2. ↑ https://www.sazu.si/clani/peter-stih
    3. ↑ а б в https://allea.org/members
    4. ↑ https://web.archive.org/web/20240125131018/http://www.unionacademique.org/en/members
    5. ↑ https://web.archive.org/web/20221208195542/https://www.interacademies.org/network/member-academies
    6. ↑ https://web.archive.org/web/20221009095816/https://council.science/members/online-directory/
    7. ↑ Milan Kučan (28 липня 1994). UKAZ o razglasitvi zakona o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti (словен.). Uradni list Republike Slovenije[sl]. Процитовано 16 липня 2018.
    8. ↑ Člani SAZU (словен.). Slovenska akademija znanosti in umetnosti (SAZU). Процитовано 16 липня 2018.
    9. ↑ Rajko Bratož (словен.). Slovenska akademija znanosti in umetnosti (SAZU). Процитовано 19 липня 2018.
    10. ↑ Slavoj Žižek (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
    11. ↑ Jože Mencinger (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
    12. ↑ Zdravko Mlinar (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
    13. ↑ Jože Mlinarič (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
    14. ↑ Marijan Pavčnik (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
    15. ↑ Jože Pirjevec (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
    16. ↑ Slavko Splichal (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018.
    17. ↑ Biba Teržan (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018.
    18. ↑ Alenka Šelih (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018.
    19. ↑ Peter Štih (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018.
    20. ↑ France Bernik (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018.
    21. ↑ Kajetan Gantar (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
    22. ↑ Zinka Zorko (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
    23. ↑ Matjaž Kmecl (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
    24. ↑ Janko Kos (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
    25. ↑ Jože Krašovec (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
    26. ↑ Janez Orešnik (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
    27. ↑ Boris Paternu (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.
    28. ↑ Tadej Bajd (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018.

    Посилання

    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Словенська_академія_наук_і_мистецтв&oldid=33389375