Координати: 50°5′44″ пн. ш. 25°22′4″ сх. д. / 50.09556° пн. ш. 25.36778° сх. д. / 50.09556; 25.36778

Перенятин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Перенятин
містечко Перенятин на карті Гійома де Боплана, 1650 рік (на мапі 1648 р. позначене як Preniatÿn)
містечко Перенятин на карті Гійома де Боплана, 1650 рік
(на мапі 1648 р. позначене як Preniatÿn)
містечко Перенятин на карті Гійома де Боплана, 1650 рік
(на мапі 1648 р. позначене як Preniatÿn)
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Рада Радивилівська міська громада
Код КАТОТТГ UA56040290180061724
Облікова картка с. Перенятин 
Основні дані
Засноване 1545
Населення 351
Площа 0,778 км²
Густота населення 451,16 осіб/км²
Поштовий індекс 35550
Телефонний код +380 3633
Географічні дані
Географічні координати 50°5′44″ пн. ш. 25°22′4″ сх. д. / 50.09556° пн. ш. 25.36778° сх. д. / 50.09556; 25.36778
Середня висота
над рівнем моря
245 м
Водойми р. Слонівка
Відстань до
обласного центру
109 км
Відстань до
районного центру
63,3 км
Найближча залізнична станція Радивилів
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 35550, Рівненська обл., Радивилівський р-н, с. Башарівка, вул. Почаївська, 34
Карта
Перенятин. Карта розташування: Україна
Перенятин
Перенятин
Перенятин. Карта розташування: Рівненська область
Перенятин
Перенятин
Мапа
Мапа

CMNS: Перенятин у Вікісховищі

Переня́тин — село в Україні, у Радивилівській міській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 351 особа. До 2020 належало до Башарівської сільської ради.

Розташування

Коли їхати з Радивилова на Почаїв, кілометрів за п'ятнадцять від райцентру автошлях Р26 виходить до великого, мальовничого ставу, утворюваного річкою Слонівкою. В Інтернеті можна натрапити на захоплені відгуки мандрівників про цей став біля села Перенятина: йдучи до Свято-Успенської лаври, вони тут зупиняються перепочити.

Коли бути точним, то на цих берегах не одне, а два села: на правому березі річки — Перенятин, на лівому — його давня, історична частина, яка так і називається — Старики. У Стариках збереглися земляні вали середньовічного городища.

Історія

Близько 300—400 років тому тут вирувало зовсім особливе життя, тоді Перенятин, як свідчать історичні документи, вважався містечком[1], тож мусив дбати насамперед про свою оборону. Його центральну частину, так званий дитинець, обнесли прямокутним насипним валом — 180 на 140 метрів, висотою метрів на п'ять. Загалом на цих двох із половиною гектарах, за теперішніми міськими мірками, могло б розташуватися до 50 дворів, тоді їх, певна річ, було більше, адже про присадибні городи не дбали. Поряд із валами й досі простежуються рови, колись набагато глибші й в основному затоплювані водою річки, принаймні в тій частині, що ближче до русла. На місцях колишній кутових бастіонів, де стояли гармати, впадають у вічі масивніші пагорби. Поверх валів, очевидно, існував «острог» — захисна огорожа у вигляді суцільної непроникної стіни з вертикально вкопаними колодами, затесаними вгорі.

Обачність перенятинців виявилася не зайвою: ймовірно, цій фортеці-замку випало витримати облогу кримських татар у 1667 р. і 1672 р. (коли вони доходили до Бродів і Дубна), а ще — у 1675 р. (коли після невдалої спроби здобути Почаївський монастир пустилися грабувати всю волинську округу). Звичайно, жодних слідів тих бойовищ сьогодні не виявити, адже масивні вали зберігають мовчанку; високий тогочасний суспільний статус Перенятина хіба що підтверджений археологічними знахідками — уламками посуду, коробчастими кахлями, монетами 16 — 17 століть.

У 1906 році село Радзивилівської волості Кременецького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 24 верст, від волості 9. Дворів 74, мешканців 396[2].

Назва

Переказ стверджує: свою назву поселення дістало не через те, що переймало нападників, а тому, що стало свого роду опорним пунктом, який сприяв припиненню бродяжництва, адже новопоселенці діставали пільги в оподаткуванні на тривалий час[3]. Перенятин переймав галайд, Перенятин будувався, оборонявся… Мабуть, мали тут і свою церкву, хоча нинішня не така вже й старовинна — їй близько 130 років, збудована на кошти парафіян та освячена в 1895 році[4]

Відомі люди

Уродженці села

  • церковний діяч Іоан Васильович Воронко (1932—2012), який служив у православних храмах Іркутська, Воронежа, майже три роки оформляв патріарші парафії в Канаді.

Дідичі

Примітки

  1. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Ч. 6 : Т. 1 : Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в XVI—XVIII веке (1498—1795): Приложение. — 1876. elib.shpl.ru. Процитовано 16 грудня 2019.
  2. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  3. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Т. 3 : Уезды Кременецкий и Заславский. — 1893. elib.shpl.ru. Процитовано 4 грудня 2019.
  4. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | … за 1895 год. — 1896. elib.shpl.ru. Процитовано 4 грудня 2019.
  5. Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu. — Lwów, 1879. — S. 10. (пол.)

Література

Посилання