Юденич Микола Миколайович
Мико́ла Микола́йович Юде́нич (18 (30) липня 1862, Москва — 5 жовтня 1933, Канни) — російський генерал, головнокомандувач Північно-Західної армії.
Біографія
Народився у дворянській родині колезького радника.
В 1881 закінчив Олександрівське військове училище в Москві. Після служби у військах та переведення до поручиків гвардії Юденич вступив до Академії Генштабу, закінчивши її по 1-му розряду в 1887. Служив у Варшавському і Туркестанському військових округах на важливих штабних посадах; командував бригадою, пізніше полком.
Під час Російсько-японської війни за відзнаку у битві під Мукденом нагороджений золотою зброєю з гравіюванням «За хоробрість». Тоді ж отримав поранення, після лікування в 1907 продовжив службу.
В 1913 у Тифлісі очолив штаб Кавказького військового округу, здобув звання генерал-лейтенанта. Приймав участь у військово-дипломатичних місіях з улагоджування відносин з Іраном, Туреччиною.
На початку Першої світової війни служив начальником штабу, з 1915 командував Кавказькою армією.
В 1916 успішно провів Ерзурумську (полонивши понад 13 000 турецьких солдатів і офіцерів) і Трапезундську операції, нагороджений Георгіївським орденом 2-го ступеня.
У травні 1917 відсторонений від командування і змушений піти у відставку.
В 1918 емігрував до Фінляндії. Зустріч зі знайомим з часів академії генералом Карлом Маннергеймом привела Юденича до думки організувати за кордоном боротьбу проти Радянської влади.
В 1919 призначений Олександром Колчаком головнокомандувачем Північно-Західної армії, сформованою російськими емігрантами в Естонії, і увійшов до складу Півічно-Західного уряду, яке мало укласти союз з балтійськими державами.
В 1919 призначив Олександра Родзянко своїм помічником. 23 листопада 1919 відправлений Юденичем до Англії для отримання фінансової підтримки, проте місія зазнала невдачі.
У вересні 1919 армія Юденича прорвала радянський фронт і підійшла до Петрограда, але, виступаючи з гаслом «Єдиної великої Росії», Колчак і Юденич не здобули підтримки від Фінляндії та Естонії і були відкинуті.
Емігрував до Великої Британії, відмовившись від політичної діяльності — не виступав публічно і відмовився зустрічатися з репортерами. Єдиною людиною, якій зробив візит, був Вінстон Черчілль.
Потім перебрався до Франції і влаштувався у Ніцці, купивши будинок на її передмісті Сен-Лоран-дю-Вар. Приймав участь у роботі російських просвітницьких організацій.
Помер в 1933 від туберкульозу легенів. Похований на російському цвинтарі Кокад.
Примітки
- ↑ а б в Юденич, Николай Николаевич // Малая советская энциклопедия / под ред. Н. Л. Мещеряков — 2 — Советская энциклопедия, 1936.
- ↑ а б в г Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
Посилання
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 30 липня
- Народились 1862
- Померли 5 жовтня
- Померли 1933
- Випускники Імператорської Миколаївської військової академії
- Випускники Олександрівського військового училища
- Генерали від інфантерії (Російська імперія)
- Кавалери ордена Святого Михайла і Святого Георгія
- Кавалери ордена Святого Георгія 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Святого Володимира (Російська Імперія)
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена святого Володимира 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Нагороджені Золотою зброєю «За хоробрість»
- Кавалери ордена Благородної Бухари
- Кавалери ордена Святого Станіслава (Російська імперія)
- Уродженці Москви
- Померли в Каннах
- Російські військовики Першої світової війни
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Поховані на Російському цвинтарі Кокад