Пушняков Анатолій Савватійович
Анатолій Савватійович Пушняков | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-лейтенант | |||||||||||
Загальна інформація | |||||||||||
Народження | 3 березня 1954 Кодима, Одеська область, Українська РСР, СРСР | ||||||||||
Смерть | 17 листопада 2021 (67 років) | ||||||||||
Alma Mater | Харківське гвардійське вище танкове командне училище, Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського і Національний університет оборони України | ||||||||||
Військова служба | |||||||||||
Приналежність | Україна | ||||||||||
Рід військ | СВ ЗС України | ||||||||||
Війни / битви | Війна в Афганістані Війна в Іраку | ||||||||||
Командування | |||||||||||
| |||||||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||||||
Пушняков Анатолій Савватійович у Вікісховищі |
Анатолій Савватійович Пушняков (нар. 3 березня 1954, Кодима, Одеська область — 17 листопада 2021) — український військовик. Генерал-лейтенант[1]. Заступник командувача Західного оперативного командування. Командир українського миротворчого контингенту, одночасно заступник командира багатонаціональної дивізії «Центр Південь» в Іраку. З 6 травня 2014 року по 13 січня 2016 року — Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України[2].
Біографія
Народився 3 березня 1954 року у смт Кодима на Одещині. У 1975 році закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище, Військову академію бронетанкових військ ім. Р. Малиновського (1987), Національну академію оборони України (2000).
Проходив службу на посадах командира танкового взводу та командира танкової роти мотострілецького полку, начальника штабу — заступника командира танкового батальйону. Був направлений для подальшого проходження служби до Афганістану. Після закінчення Військової академії бронетанкових військ продовжував службу на посадах командира танкового батальйону, начальника штабу — заступника командира танкового полку, командира танкового полку, начальника штабу — заступника командира механізованої дивізії та командира дивізії. Після закінчення Національної академії оборони України обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командувача корпусу Південного оперативного командування, з 2002 р. — командувач 32-го армійського корпусу. У 2004 р. — перший заступник командувача військ Західного оперативного командування. З 07.2005 — 12.2005 — Командир українського миротворчого контингенту, одночасно заступник командира багатонаціональної дивізії «Центр Південь». З березня 2006[3] по травень 2007 р. — начальник Головного управління особового складу — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України. З 2007 по 2009 р. — заступник командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з бойової підготовки — начальник управління бойової підготовки. З 2009 р. — перший заступник командувача СВ ЗС України. З 2014 року командувач СВ ЗС України.
Пушняков подав у відставку, а його рапорт задовольнив міністр оборони України Степан Полторак.
13 січня 2016 року Президент України Петро Порошенко звільнив Анатолія Пушнякова з посади командувача Сухопутних військ Збройних сил України (указ № 4 від 13.01.2016)[4][5].
Нагороди та відзнаки
- Орден Червоної Зірки
- Повний лицар ордена Богдана Хмельницького (орден І ступеня — 2015[6], ІІ ступеня — 2013[7], ІІІ ступеня — 2005[8])
- Медаль «За військову службу Україні» (30 вересня 1997)[9]
- Відзнаки Міністерства оборони України «Іменна вогнепальна зброя»[10], «Доблесть і честь», «Знак пошани»
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2007 року № 725/2007 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Указ Президента України від 6 травня 2014 року № 457/2014 «Про призначення А. Пушнякова командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України»
- ↑ Міністр оборони України підписав наказ про нові призначення у вищому генералітеті країни
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2016 "Про звільнення А.Пушнякова з посади командувача Сухопутних військ Збройних Сил України". president.gov.ua. 13 січня 2016.
- ↑ Порошенко звільнив командувача Сухопутними військами. ukranews.com. Українські новини. 14 січня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 490/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 15 лютого 2013 року № 77/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 27 грудня 2005 року № 1849/2005 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців українського миротворчого контингенту багатонаціональних сил зі створення умов стабільності та безпеки в Республіці Ірак»
- ↑ Указ Президента України від 30 вересня 1997 року № 1081/97 «Про нагородження відзнаками Президента України військовослужбовців Збройних Сил України»
- ↑ Павло Лебедєв вручив державні нагороди та відомчі відзнаки військовослужбовцям і працівникам ЗС України, які брали участь в бойових діях на території інших держав
Джерела
- Помер колишній командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал Анатолій Пушняков// Укрінформ, 17.11.2021
Посилання
- Генерал-лейтенанти (Україна)
- Народились 3 березня
- Народились 1954
- Померли 17 листопада
- Померли 2021
- Випускники Харківського гвардійського вищого танкового командного училища
- Випускники Військової академії бронетанкових військ імені Р. Я. Малиновського
- Випускники Національного університету оборони України
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького I ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Нагороджені відзнакою «Доблесть і честь»
- Нагороджені відзнакою «Знак пошани»
- Нагороджені відзнакою «Ветеран військової служби»
- Нагороджені медаллю «10 років Збройним Силам України»
- Нагороджені медаллю «15 років Збройним Силам України»
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Нагороджені відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя»
- Уродженці Кодими
- Учасники Афганської війни (1979—1989)
- Учасники війни в Іраку