Префектура Ехіме

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:44, 4 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 4 грудня 2021, заснована на цій версії.
Префектура Ехіме
　Прапор
Префектура на карті Японії
КраїнаЯпонія Японія
РегіонШікоку
ЦентрМацуяма
Код38000-8
ISOJP-38
Площа5678,18 км²[1]
Населення1 416 086 осіб
(Станом на 1 липня 2012)
Густота249 осіб/км²
Зв'язокОфіційна сторінка

Карти: Інститут географії Японії • Google • Bing • Geohack • Yahoo • Navitime • Itsumo-Navi • Mapple

Мапа
• проєкт

Префекту́ра Ехіме́ (яп. 愛媛県, えひめけん, МФА: [eçime keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Шікоку. Розташована в північно-західній частині острова Шікоку, на березі Внутішнього Японського моря, в Західній Японії. Адміністративний центр префектури — Мацуяма. Межує з префектурами Каґава, Токушіма, Хірошіма, а також Ямаґуті, Ойта й Окаяма по морю. Заснована 1871 року на основі провінції Ійо. Площа становить 5678,18 км². Станом на 1 липня 2012 року в префектурі мешкало 1 416 086 осіб. Густота населення складала 249 осіб/км². Основою економіки є суднобудування, хімічна та текстильна промисловість, виробництво штучних перлів. Часто називається «мандариновим королівством» через найвищі врожаї цього виду цитрусових в країні. На території префектури розташовані численні гірські замки та острівні бази японських середньовічних піратів, а також святилище Оямасумі, що віками вважалося головною військовою святинею Західної Японії. Славиться гарячими і лікувальними ваннами на термальних водах. Серед них найстарішими є ванни Доґо, які неодноразово відвідували імператори та японські високопосадовці.

Географія

Файл:Ісідзуті.JPG
Найвищий пік Західної Японії — гора Ішідзуті.

Префектура Ехіме розташована у північно-західній частині острова Шікоку. Суходолом вона межує на сході з префектурами Токушіма і Каґава, а на півдні — з префектурою Коті. Північ Ехіме омивається водами Внутрішнього Японського моря, а схід — водами моря Ува, складової Тихого океану. Обидва моря розділені півостровом Садамісакі та протокою Бунґо. Цими морями проходять кордони Ехіме з префектурами Ойта, Ямаґуті та Хірошіма.

Площа префектури Ехіме становить близько &&&&&&&&&&&05677.05500005677,55 км². За цією величиною вона посідає 26-е місце в Японії серед інших префектур.

Традиційно Ехіме поділяють на три регіони: Південне Ійо[2], Центральне Ійо[3], Східне Ійо[4]. Центральними населеними пунктами першого є Одзу й Учіко, другого — Мацуяма й Ійо, третього — Імабарі та Сайдзьо.


Рельєф префектури Ехіме гористий. Основними гірськими масивами є гори Шікоку та гори Ішідзучі. Найвища точка префектури і, водночас, найвищий пік Західної Японії — гора Ішідзучі (1 982 м). В прибережних районах знаходяться невеликі рівнини Доґо, Додзен, Імабарі та Ніїхама, а глибоко в горах — низини Ува та Одзу. Ними течуть неглибокі малі річки, найдовшою з яких є річка Шіґенобу.

Префектурі Ехіме належить деклька десятків островів Внутрішнього Японського моря моря Ува: острови Бойо, острови Ґейо та острови Куцуна. Найбільшими з них є Омі та Ошіма. Вони входять до Національного заповідника Внутрішнього Японського моря.

Клімат Ехіме вологий субтропічний. Середня найнижча температура повітря становить 5.3 °C, а найвища — 27 °C. Середня кількість опадів на рік становить 1300 мм.[5] Для південно-східних районів префектури, що виходять до Тихого океану і перебувають під впливом течії Курошіо, характерна висока річна норма опадів і температура повітря.

Історія

Макет бойового корабля японських «піратів» флотилії Муракамі, аналог європейської галери.

Первісні люди оселилися на території сучасної префектури Ехіме у пізньому палеоліті. Їхні нащадки були носіями культури шнурованої кераміки Джьомон, а з настанням нашої ери — поширювачими культури Яйой та рисівництва. Після входження земель Ехіме до складу молодої японської деражви Ямато у 4 столітті, з них була утворена адміністративна одиниця, провінція Ійо. Вона вважалася стратегічно важливою в акваторії Внутрішнього Японського моря, оскільки знаходилися на шляху з материкової Азії через острів Кюсю до столичного регіону Кінкі.

Перші писемні згадки про провінцію Ійо та Ехіме датуються 8 століттям. У японській хроніці «Кодзікі», в оповіданні про сотворіння Японії чоловічим та жіночим божествами, Ійо виступало іменем народженого між ними острова, сучасного Шікоку. Цей острів-божество мало чотири обличчя різних статей, одне з яких називалося Ехіме — «княжна кохання».

Через вигідне геополітичне положення провінції Ійо на шляху до столиці, у 10 — 11 століттях на її узбережжі та численних островах виникли об'єднання місцевої знаті. Завдяки посередництву та грабіжництву на шляху Внутрішнього Японського моря, ці об'єднання сформували ряд флотилій, що отримали назву «піратських»[6]. Вони брали активну участь у всеяпонській війні родів Мінамото і Тайра 1180–1185 років, обороні Японії від монгольських загарбників 1274 і 1281 років, війнах північної і південної династій 1336–1392 років. У 16 столітті в часи міжусобиць місцеві піратські володарі продовжували грати на протистояннях сусідів, зміцнюючи свої позиції. Найвпливовіші з цих володарів, голови родів Муракамі і Коно, підтримували гегемона Західної Японії Морі Мотонарі, але у 1585 році були змушені підкоритися об'єднувачу країни, Тойотомі Хідейоші.

Замок Мацуяма на горі Кацу, найбільша гірська фортеця на всьому острові Шікоку.

Після битви при Секіґахара 1600 року і встановлення сьоґунату Токуґава провінція Ійо була поділена на 8 автономних володінь, ханів: Мацуяма-хан, Йошіда-хан, Імабарі-хан, Ніїя-хан, Одзу-хан, Сайдзьо-хан, Увадзіма-хан і Комацу-хан. Перший, найбільший з них, дістався герою Корейської війни Като Йошіакірі. Він заклав великий гірський замок Мацуяма і призамкове містечко, на базі якого виникло сучасне місто Мацуяма, префектурний центр Ехіме.

У результаті реставрації прямого Імператорського правління в 1868 році та адміністративної реформи 1871 року, усі хани були об'єднані в дві префектури — Ішідзучі та Каміяма. У 1873 році вони злилися в нову адміністративну одиницю — префектуру Ехіме з центром в Мацуямі. З 1876 роки в її складі перебувала сучасна префектура Каґава, яка виокремилася в 1888 році.

Протягом існування Японської імперії Ехіме грала роль важливого військово-промислового осередку. На її узбережжі розміщувалися заводи важкої промисловості та кораблебудування, а в головному місті префектури, Мацуямі, знаходився аеродром ВПС Імперського флоту Японії. Після Другої світової війни господарство префектури було демілітаризоване. Завдяки тому, що Ехіме не сильно постраждала від бомбардувань і зберегла більшу частину своїх культурних надбань, важливою галуззю її повоєнної економіки став туризм.

Адміністративний поділ

Транспорт

Див. також

  • 48736 Ехіме — астероїд, названий на честь території[7].

Примітки

  1. ↑ Інститут географії Японії. 2010.10.1
  2. ↑ Японською: Нанйо
  3. ↑ Японською: Тюйо
  4. ↑ Японською: Тойо
  5. ↑ Дані сайту префектури Ехіме. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 4 жовтня 2008.
  6. ↑ В традиційній японській історіографії середньовічні самурайські роди та їхні флотилії у Внутрішньому Японському морі прийнято називати «піратами», проте сучасні японські історики та мешканці Ехіме намагаються уникати цього терміну через його негативне забарвлення, надаючи перевагу слову «морські війська» — суйґун.
  7. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Префектура Ехіме (англ.) .

Джерела та література

Префектура Ехіме // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Префектура Ехіме

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Префектура_Ехіме&oldid=33956361