Монгольські вторгнення до Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Монгольські вторгнення до Японії» (Кікуті Йосай, 1847). Кораблі нападників розбиває божественний вітер камікадзе.

Монгольські вторгнення до Японії (яп. 元寇, ґенко, «монгольські вторгнення»; кит. 日本征伐, «каральний похід на Японію») — дворазове вторгнення флотів і армій монгольсько-китайської імперії Юань та її васальної корейської держави Корьо у другій половині XII століття до Японії.

Перша експедиція відбулася у 1274 році, отримавши назву «похід року Бун'ей», а друга — у 1281 році, що відома під назвою «похід року Коан». Обидві кампанії монголів закінчилися провалом завдяки витривалості японських захисників та «божественним вітрам» камікадзе — тайфунам, що понищили експедиційні флоти нападників.

Ця перемога островитян поклала край зазіханням материкових держав на Японський архіпелаг і сприяла укріпленню у свідомості керівників та духовних осіб японського суспільства ідеї про богообраність Японії.

Міжнародна ситуація[ред.ред. код]

Протягом першої половини — середини 13 століття Японія перебувала під економічним та культурним впливом китайської династії Південна Сун. Офіційних дипломатичних відносин між обома країнами не існувало, але на приватному рівні мав місце активний обмін речей та ідей. Так, під впливом сунських китайців в Японії поширилися сунська монета, порцеляна, чай та дзен-буддизм. Останній знаходився під особливою опікою японського самурайського уряду — Камакурського сьоґунату, фактична влада в якому належала сьоґунським регентам з роду Ходзьо.

Між тим цим на материку набирала сили Монгольська імперія. 1234 року вона завоювала Північний Китай, 1258 року васалізувала корейську династію Корьо, а 1259 року вторгалася до Південного Китаю, підконтрольного Південній Сун. 1260 року монголів очолив новий каган Хубілай, який продовжив кампанію проти сунців і планував залучити до неї Японію. Японці знали про агресивну зовнішню політику молодої імперії від корьоських біженців і сунських ченців, тому завчасно розпочали укріплення західних областей країни.

1266 року, за намовлянням корьоського чиновника Чо І[1], монгольська сторона відправила перше посольство до Японії. Воно складалося з посла Хейді[2], віце-посла Інхона[3], корейських провідників Сона Кунбі[4] та Кіма Чхана[5]. Посольство дісталося південнокорейського острова Коджедо, але через шторми на морі відмовилося плисти далі в Японію. Повернувшись до Хубілая, посол і його супровід намагалися переконати кагана в марності місії. Проте розгніваний Хубілай розпустив делегацію і відправив друге посольство на чолі з Паном Пу[6], наближеним корьосього вана Вонджона. В лютому 1268 року воно прибуло до японської адміністрації Дадзайфу на півночі острова Кюсю. Японський урядовець Сьоні Сукемото прийняв від гостей державне послання монгольського кагана[7] і прикріпну грамоту корьоського вана[8], та відправив документи до Камакури. В них монголи вимагали від Японії під загрозою війни визнати монгольську зверхність.

В квітні 1268 року Камакурський сьоґунат очолив восьмий регент, 17-річний Ходзьо Токімуне. Він отримав документи монгольського посольства, але проігнорував його вимоги. Токімуне передав лист і грамоту через зв'язкового Сай'ондзі Санеудзі формальному голові держави — Імператору Японії, який також відмовився відповідати послам. Відчуваючи наближення небезпеки, сьоґунат посилив контроль за регіональною владою, а Імператорський двір розіслав по провінційних монастирях і святилищах наказ проводити молебни за безпеку держави і поразку іноземної держави. Ці події справили вплив на релігійне життя Японії, спричинивши появу «Трактату про встановлення праведності та заспокоєння держави» Нітірена. Тим часом монгольська делегація чекала на відповідь японського уряду протягом семи місяців, після чого була змушена безрезультатно повернутися до Хубілая.

Наприкінці 1268 року Монгольська імперія вислала друге посольство до Японії. До його складу увійшли посол Хейді, віцепосол Інхон, високопосадовці Шень Сіцюань[9], Чень Цзіхоу[10], корейські чиновники на чолі з Паном Пу. Цього разу посольство допливло лише до японського острова Цусіма, де вчинило розбій і полонило двох чоловіків Тодзіро й Ядзіро, яких привезло назад до столиці Хубілая в Даду[11]. Після цієї події до Японії прибуло посольство корейських повстанців з числа ванської армії Самбьольчо[12], які закликали сьоґунат разом виступити проти монголів, однак його заклики також були проігноровані місцевою владою.

В жовтні 1271 року Хубілай відрядив до Японії посольство під проводом Чжао Лянбі[13] з наказом визнати верховенство його новопроголошеної династії Юань. Цей наказ був проігнорований сьоґунатом і двором так само як і попередні. У відповідь Хубілай розпочав підготовку до масштабного походу на Японію, паралельно продовжуючи висилати посольства. Згідно з «Історією Юань. Розділ Корьо» серед монгольського командування розглядалося три варіанти підкорення Японського архіпелагу. Переший передбачав переведення до Кореї великої армії, розрив водного сполучення між Японією і Південною Сун, встановлення блокади і примушення японців до визнання монгольського сюзеренітету. Згідно з другим планом, який підтримувало більшість офіцерів, слід було ліквідувати Південну Сун, а потім руками підкорених китайців захопити Японію. Останній варіант полягав у використанні корьоської армії для нападу на Японські острови. «Історія Корьо» та «Історія Юань» повідомляють, що монгольське керівництво вважало завоювання Південної Сун першочерговим завданням, проте за наполяганням корьоських командувачів, особливо майбутнього вана Чжурьона, було прийнято рішення здійснити перший напад на Японію через Корейський півострів із застосуванням корьоського флоту та армії.

Хубілай віддав наказ Корьо збудувати кораблі та заготувати провізію для походу на Японію. Витрати на будівництво покладалися повністю на корьоську сторону. За півроку корьосці змайстрували близько 900 великих і малих кораблів. Ця інформація просочилася до японського сьоґунату, який посилив прибрежну охорону західних провінцій а призначив головнокомандувачами регіону Кюсю голів родів Сьоні й Отомо. Між тим в березні 1273 року війська монгольської династії Юань здобули столицю Південної Сун та придушили повстання корьоських патріотів з Самбьольчо.

Похід 1274[ред.ред. код]

Похід 1274
Дата: 1274
Місце: Кюсю, Японія
Результат: Перемога Японії
Сторони
Династія Юань
Корьо
Сьоґунат Камакура
Командувачі
Сіньду Ходзьо Токімуне
Військові сили
23,000-37,000 монгольських, китайських та корейських солдатів, 700-800 кораблів[14]
10,000 сол.
Втрати
22,500 чол. мінімальні

В середині 1274 року Хубілай відправив для завоювання Японії велику армію, числом у 30 тисяч вояків. Вона складалася з монголів, чжучженів, китайців і корейців. Маршалом-головнокомандувачем армії був монгол Сіньду[15]. Посади його радників ізаступників займали віце-маршал, китаєць Лю Фухен[16] та правий віце-маршал, кореєць Хон Тагу[17]. Армії допомогали корьоське військо і флот, якими командував генерал Кім Пангьон[18]. В листопаді того ж року армія завойоників дісталася півдня Корейського півострова, сіла на корейські кораблі і вирушила з бухти Вольпхо[19] в напрямку Японії.


Посилення оборони[ред.ред. код]

Похід 1281[ред.ред. код]

Наслідки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. кор. 趙彝, 조이.
  2. кит. 黒的.
  3. кит. 殷弘.
  4. кор. 宋君斐, 송군비.
  5. кор. 金賛, 김찬.
  6. кор. 潘阜, 반부
  7. Копія тексту послання Імператора Великої Монголії вану Японії від 1266 (Тодайдзі, Нара
    «

    Поставлений волею Небес
    Імператор Великої Монголії
    шле послання вану Японії.
    Гадаємо, що з давніх-давен монархи малих держав, кордони яких дотичні одна до одної, стараються довіряти один одному та приятелювати. Особливо так стається відтоді, як Наші пращури згідно з волею Небес підкорили собі світ, що аж в далеких краях незліченна кількість людей тремтить від Нашої могутності та прагнуть Нашої благодаті.
    Коли Ми лише зійшли на трон, корьоський народ страждав від тягаря війни, тому Ми зупинили її, уклали мир і повернули старих і дітей на їхню батьківщину. Корьо подякувало Нам і принесло данину. Хоча між Нами і Корьо існують стосунки господаря і підлеглого, Ми радісно живемо, немов батько й син. Гадаємо, що ти, ван, та твої слуги знають про це.
    Корьо — Наш східний уділ. Японія межує з Корьо і від часу заснування часто прибувала до Центральної країни з даниною. Однак за Нашого правління, твої посли поки що ні разу не прибували до мене. Мабуть твоє ванство ще не знає про це. Тому Ми висилаємо тобі посольство з посланням, аби сповістити Нашу волю. Давай відтепер укладемо дружні відносини. Мудреці вважають, що світ це одна родина. Якщо ми не товаришуватимемо, ми навряд чи нею будемо. Ніхто не хоче використовувати зброю. Добре подумай над цим.
    1266 рік, 8 місяць, число
    .

    Послання Імператора Великої Монголії вану Японії від 1266.
     »
  8. Грамота корьоського вана
  9. кит. 申思佺.
  10. кит. 陳子厚.
  11. 1269 року Хубілай особисто прийняв довх японців, дарував їм дари і того ж року повернув з черговим посольством до Японії.
  12. кор. 三別抄, 삼별초.
  13. 趙良弼
  14. М. С. Капица и др. История Востока с. 401
  15. кит. 忻都.
  16. кит. 劉復亨
  17. кор. 洪茶丘, 홍다구
  18. кор. 金方慶,김방경
  19. кор. 月浦, 월포. Сучасна бухта Хампхо міста Масан, Республіка Корея.

Джерела[ред.ред. код]

  • (кит.)(яп.) 元史 / 小林高四郎. — 明徳出版社, 1972. [1]
  • (кит.) 新元史 // 中国・朝鮮の史籍における日本史料集成. 正史之部 1 / 日本史料集成編纂会. — 国書刊行会, 1975. [2]
  • (яп.) 蒙古襲来絵詞詞書本文並びに総索引 / 田島毓堂. — 田島毓堂, 1975.[3]
  • (яп.) 藤原兼仲著 「勘仲記」 『増補史料大成』 第34巻-第36巻 / 増補史料大成刊行会. — 臨川書店, 1985.
  • (яп.) 八幡愚童訓諸本研究 / 小野尚志. — 三弥井書店, 2001.
  • (кит.)(кор.) 高麗史 / 国書刊行会. -国書刊行会, 1977. [4]
  • (кит.)(яп.) 高麗史節要. — 学習院東洋文化研究所, 1960.

Література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
  • Монгольські вторгнення до Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
  • (яп.) 元寇の研究 / 竹内栄喜. -雄山閣, 1931.
  • (яп.) 元寇 // 世界興廢大戰史: 日本戰史, 第7巻. — 東京 : 戰爭文化研究所, 1938.
  • (яп.) 元寇史話 / 田中政喜. — 帝国書院, 1943.
  • (яп.) 蒙古襲来の研究 / 相田二郎著. — 東京: 吉川弘文館, 1958.
  • (яп.) 蒙古襲来の研究 増補版 / 相田二郎著. — 東京: 吉川弘文館, 1982.
  • (яп.) 蒙古襲来 / 山口修. — 光風社出版, 1988.
  • (яп.) 蒙古襲来と鎌倉幕府 / 南基鶴著. — 京都: 臨川書店, 1996.
  • (яп.) 元寇 / 伴野朗. — 講談社, 1996.
  • (яп.) 国史跡元寇防塁 (生の松原地区) 復元・修理報告書 (福岡市埋蔵文化財調査報告書 第694集). — 福岡: 福岡市教育委員会 , 2001.
  • (яп.) モンゴルの襲来 / 近藤成一編. — 東京: 吉川弘文館, 2003.
  • (яп.) 元冦 / 桐山康昭. — 文芸社, 2004.
  • (яп.) 蒙古襲来 / 新井孝重著. — 東京: 吉川弘文館, 2007.

Посилання[ред.ред. код]