Масхадов Аслан Алійович
Аслан Масхадов | |
---|---|
Masxadan Ali kant Aslan | |
2-й Президент | |
Початок правління: | 1997 |
Кінець правління: | 2005 |
Попередник: | Яндарбієв Зелімхан |
Наступник: | Садулаєв Абдул-Халім |
Дата народження: | 21 вересня 1951 |
Місце народження: | Шакай, Казахська РСР, СРСР |
Країна: | Чеченська республіка Ічкерія |
Дата смерті: | 8 березня 2005 (53 роки) |
Місце смерті: | Толстой-Юрт, Чечня, Росія |
Поховання | невідомо |
Нагороди: |
Асла́н Алієвич Масха́дов (чеч. Masxadan Ali kant Aslan; *21 вересня 1951, Шакай — †8 березня 2005, Толстой-Юрт) — президент Чеченської республіки Ічкерії (1997–2005 рр.)
Життєпис
Раннє життя
Народився 21 вересня 1951 року в селі Шакай Осакаровского району Карагандинської області Казахської РСР, куди його родина разом з іншими чеченцями була депортована Сталіним. У 1957 році його батьки повернулися до Чечні.
Освіта і військова служба
У 1972 році закінчив Тбіліське вище артилерійське училище, у 1981 р. — військову академію ім. Калініна в Ленінграді (тепер Санкт-Петербург.
Служив на Далекому Сході, у Південній групі військ в Угорщині, у Прибалтійському військовому окрузі. Службу в Радянській армії закінчив у званні полковника. У 1992 році подав рапорт про відставку зі Збройних Сил та повернувся на батьківщину.
У штабі Дудаєва
З 1992 року очолює цивільну оборону Чечні, потім призначається заступником начальника головного штабу чеченської армії, у 1994–1996 р. — начальник головного штабу.
Перша російсько-чеченська війна
У Першу російсько-чеченську війну з грудня 1994 р. по січень 1995 р. Аслан Масхадов очолював оборону президентського палацу в Грозному. У лютому 1995 року Джохар Дудаєв присвоїв Масхадову звання дивізійного генерала.
За планом Масхадова, чеченці пропустили російські танки в центр міста, після чого завдали ударів так, щоб підбиті бойові машини блокували іншим шляхи відходу, а потім з верхніх поверхів будинків розстріляли танки, які не могли маневрувати на вузьких вулицях.[1]
Штаб збройних сил Ічкерії був розміщений їм в горах на кордоні Віденського і Ножай-Юртовського районів. У травні 1995 року під час оголошеного російськими військами мораторію на бойові дії Масхадов провів перегрупування, реорганізувавши сили.
У серпні-жовтні 1995 року очолював чеченських повстанців на переговорах з російським урядом. Відповідно до досягнутих домовленостей, Масхадов був призначений головою спеціальної спостережної комісії.
Під керівництвом Масхадова було здійснено напади на Грозний, Аргун і Гудермес 6 серпня 1996 року. Згідно з його заявою, операція була зроблена для того, «щоб показати всьому світу і перш за все Росії бойовий потенціал Збройних сил ЧРІ». 1995 року прокуратура РФ порушила проти Масхадова кримінальну справу (створення збройних формувань, зрада батьківщині, бандитизм) і оголосила його в розшук.[2]
1995 і 1996 рр. він неодноразово представляв бойовиків на переговорах з російською владою, а 31 серпня 1996 року підписав з Олександром Лебедем Хасавюртівські угоди, згідно з якими розгляд питання про статус Чечні відкладалося до 31 грудня 2001 року.
Міжвоєнний період
17 жовтня 1996 року призначений на посаду прем'єр-міністра коаліційного уряду Чечні.
27 січня 1997 року Масхадов був обраний президентом Чеченської Республіки Ічкерія, а з лютого 1997 року зайняв посаду і голови уряду. Навесні 1999 року він вводить в Чечні шаріатське правління, створює державно-релігійну раду — Шуру, розпускає парламент.
Зовнішня політика
У листопаді 1997 року їздив в США, де зустрівся з кількома американськими конгресменами і координатором Держдепартаменту по країнах СНД Стівеном Сестановичом.
У березні 1998 року їздив до Лондона, де зустрівся з лордом Алістером Макальпіном і колишнім прем'єр-міністром Маргарет Тетчер.[3]
У серпні 1998 Масхадов провів другу поїздку в США, де виступив на Міжнародній конференції ісламського єдності в Вашингтоні. Чеченська делегація запропонувала вкласти в Чечню 30 млрд дол.[4]
Загострення ситуації в Ічкерії
Під час міжвоєнної кризи в Ічкерії у 1998—1999 рр. у Чечні сталося кілька гучних викрадень — іноземних та російських працівників з вимогами викупу. В грудні 1998 року під приводом «проросійської позиції» проти Масхадова виступили польові командири Шаміль Басаєв, Салман Радуєв та Хункар Ісрапілов. Однак шаріатський суд не знайшов причин для його звільнення з посади президента. В результаті конфлікту з польовими командирами Масхадов втратив контроль над більшою частиною території за межами Грозного.
До середини 1998 року в Чечні налічувалося близько 300 загонів бойовиків, що не входили в структуру «збройних сил ЧРІ».[5] Найбільші з них: Армія генерала Дудаєва під командуванням Радуєва, загони Шаміля Басаєва і Хаттаба.[5] Угруповання Радуєва налічувало до 3000 бійців і 16 одиниць бронетехніки, в угрупованні Басаєва людей і бронетехніки було не менше, загони Хаттаба налічували близько 500 осіб. Протиставити їм Масхадов міг 7000 бойовиків і 60 одиниць бронетехніки.
Влітку 1999 року протистояння між прихильниками Масхадова і радикальною опозицією різко загострилося. 4 червня чеченське телебачення передало звернення Масхадова до опозиції: «Встаньте поруч зі мною. Підтримайте мене, як ви це зробили під час війни і на президентських виборах. Допоможіть мені позбавити Чечню від ганебного викрадення людей», і оголосив, що «республіка знаходиться на межі міжусобної і межтейпової війни».[6]
Після вторгнення бойовиків Шаміля Басаєва до Дагестану влітку 1999 року Масхадов виступив з осудом, однак заходів для протидії бойовикам не робив.
Друга російсько-чеченська війна
З наступом російських військ у вересні 1999 року Аслан Масхадов пішов у підпілля.
2 березня 2000 року Аслан Масхадов був оголошений Росією у федеральний розшук, а в 2002 році — у міжнародний розшук. Масхадову було висунуте заочне «звинувачення» в збройному заколоті, організації незаконних збройних формувань, а також у замаху на життя співробітників правоохоронних органів. До 2002 року Масхадов з невеликим загоном перебував переважно в гірській частині Чечні. У 2002 році на загальних зборах всіх польових командирів («Великий Меджліс») повстанці домовилися про єдине командування, і підрозділи раніше опозиційної терористичної організації «Маджлісуль Шура» Шаміля Басаєва і Хаттаба перейшли під командування Масхадова (був сформований новий колегіальний орган «Державний Комітет Оборони — Маджлісуль Шура», до якого, згідно з прийнятими поправками до конституції ЧРІ, на час війни переходила вся повнота влади).
Аслан Масхадов до самого кінця свого життя засуджував напади на цивільних і називав організаторів Бесланської трагедії божевільними, які втратили глузд від російської брутальності. В останні роки свого життя Масхадов втратив опору серед населення і бойовиків, формально залишаючись обраним керівником Чечні, з яким, на думку зарубіжної громадськості, російське керівництво могло б вести переговори про політичне врегулювання в республіці. Багато його соратників, не витримавши партизанської війни, здалися владі і припинили відкритий опір.
Був вбитий 8 березня 2005 року спецпідрозділом ФСБ Росії у селищі Толстой-Юрт, де він переховувався в підземному бункері під будинком одного з далеких родичів. В ході штурму росіяни привели в дію вибуховий пристрій, від ударної хвилі якого було зруйновано половину будинку. Затримані помічник Масхадова Вахід Мурдашев, племінник Масхадова Вісхан Хаджимуратов, а також Скандарбек Юсупов і Ільяс Ірісханов засуджені на різні терміни позбавлення волі.[7]
Джерела
Примітки
- ↑ Профіль — щотижневий діловий журнал
- ↑ Масхадов Аслан (Халід) Алієвич. Архів оригіналу за 18 червня 2008. Процитовано 8 червня 2018.
- ↑ The Finnish Yearbook of International Law 1998
- ↑ Масхадов У ПОШУКАХ ІНВЕСТОРІВ // Московські новини. 1998-08-11.
- ↑ а б docsid = 207566 Закінчився термін ультиматуму // Коммерсант, 24 жовтня 1998. Архів оригіналу за 17 грудня 2009. Процитовано 8 червня 2018.
- ↑ 18 & mode = reply Андрій Савельєв: Чорна книга чеченської війни[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Кавказ: Масхадов і Басаєв ховалися в одному бункері // Lenta.ru
- Народились 21 вересня
- Народились 1951
- Померли 8 березня
- Померли 2005
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» II ступеня
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» (СРСР)
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Учасники Першої чеченської війни
- Учасники Другої чеченської війни
- Північний Кавказ
- Персоналії:Чечня
- Політики
- Президенти Чеченської Республіки Ічкерія
- Чеченський національно-визвольний рух
- Національно-визвольний рух народів Північного Кавказу
- Збройні конфлікти на пострадянському просторі
- Операції російських спецслужб