Еліо Петрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліо Петрі
італ. Elio Petri
Ім'я при народженніЕракліо Петрі
(італ. Eraclio Petri)
Дата народження29 січня 1929(1929-01-29)
Місце народженняРим, Лаціо, Італія Італія
Дата смерті10 листопада 1982(1982-11-10) (53 роки)
Місце смерті
ПохованняКампо Верано
ГромадянствоІталія Італія
Професіякінорежисер, сценарист
Роки активності1949-1979
IMDbID 0677880
Нагороди та премії
Золота пальмова гілка (Канни, 1971)
eliopetri.net
Еліо Петрі у Вікісховищі

Е́ліо Пе́трі (італ. Elio Petri; справжнє ім'я Ера́кліо Пе́трі (італ. Eraclio Petri) нар. 29 січня 1929, Рим, Італія — пом. 10 листопада 1982, Рим) — італійський кінорежисер, сценарист.

Біографія

Еліо Петрі народився в Римі (Італія) 29 січня 1929 року. Навчався в школі священиків San Giuseppe di Merode, звідки був виключений за політичні переконання, після чого вступив до молодіжної організації Італійської комуністичної партії[1]. Вийшов з партії у 1956 році після Угорської революції.

Кар'єра

Творчу кар'єру Еліо Петрі починав як сценарист і кінокритик. З 1951 року працював помічником режисера у Джузеппе Де Сантіса, допомагав йому в написанні сценарію стрічки «Рим об 11-й» (1952). Як режисер дебютував у 1959-му документальним фільмом «Сім селян». Перший ігровий фільм — «Вбивця», — поставив у 1961 році. Ранні фільми Петрі були на соціальні теми.

Фільм «Кожному своє» (1967) про сицилійську мафію став початком нового етапу в творчості Петрі, він почав знімати кіно на політичні теми: «Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами» (1969), «Робітничий клас іде в рай» (1972, Золота пальмова гілка 24-го Каннського кінофестивалю), «Власність більше не крадіжка» (1973), «Тодо модо» (1976) та ін.

Еліо Петрі помер від раку 10 листопада 1982 року у віці 53 років.

Фільмографія

Режисер і сценарист
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1952 Рим об 11 годині Roma ore 11 Так
1953 Дайте чоловіка Анні Дзакео Un marito per Anna Zaccheo Так
1954 Заборонена жінка Donne proibite Так
1954 Дні любові Giorni d'amore Так
1955 Коли сонце Quando tramonta il sole Так
1957 Люди і вовки Uomini e lupi Так
1957 к/м Сім фермерів I sette contadini Так
1958 Шматочок неба Un ettaro di cielo Так
1958 Дорога завдовжки в рік Cesta duga godinu dana Так
1959 Потяг поза розкладом Vlak bez voznog reda Так
1959 Ночі плюшевих хлопчиків Le notti dei Teddy Boys Так
1959 Південний вітер Vento del Sud Так
1960 Службовець L'impiegato Так
1960 Танк 8-го вересня Il carro armato dell'8 settembre Так
1960 Горбань Il gobbo Так
1960 Холостяцька квартирка La garçonnière Так
1961 Вбивця L'assassino Так Так
1962 Відлік днів I giorni contati Так Так
1963 Учитель з Віджевано Il maestro di Vigevano Так Так
1963 Чудовиська I mostri Так
1964 Вища невірність Alta infedeltà Так Так
1964 Голий для життя Nudi per vivere Так
1965 Десята жертва La decima vittima Так Так
1967 Кожному своє A ciascuno il suo Так Так
1968 Тиха місцинка за містом Un tranquillo posto di campagna Так Так
1969 Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Indagine su un cittadino al di sopra di ogni sospetto Так Так
1971 Робітничий клас іде в рай La classe operaia va in paradiso Так Так
1973 Власність більше не крадіжка La proprietà non è più un furto Так Так
1976 Тодо модо Todo modo Так Так
1978 т/с Брудні руки Le mani sporche Так Так
1979 Хороші новини Buone notizie Так Так

Визнання

Нагороди та номінації Еліо Петрі[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1961 Золотий ведмідь Вбивця Номінація
1969 Тиха місцинка за містом Номінація
1973 Власність більше не крадіжка Номінація
Кінофестиваль в Мар-дель-Плата
1962 Найкращий фільм Відлік днів Перемога
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1962 «Срібна стрічка» за найкращий сценарій Вбивця (разом з Тоніно Гуеррою) Номінація
1963 «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Відлік днів Перемога
1968 «Срібна стрічка» за найкращий сценарій Кожному своє Перемога
«Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу Перемога
1971 Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Перемога
«Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Перемога
1972 «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу Робітничий клас іде в рай Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1967 Золота пальмова гілка Кожному своє Номінація
Найкращий сценарій Перемога
1970 Золота пальмова гілка Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Номінація
Гран-прі журі Перемога
Приз ФІПРЕССІ Номінація
1972 Золота пальмова гілка Робітничий клас іде в рай (разом з фільмом Справа Маттеї) Перемога
Спільнота кінокритиків Нью-Йорка
1970 Найкращий сценарій Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) 2-е місце
Премія «Золотий глобус»
1970 Найкращий фільм Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Перемога
Премія Едгара Алана По
1971 Найкращий художній фільм Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Номінація
Премія Американської кіноакадемії
1972 Найкращий сценарій або сюжет на основі фактичного матеріалу або матеріалу, не опублікованого або не реалізованого раніше Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Номінація

Примітки

  1. Fabio Benincasa. Elio Petri – Biografia. ecodelcinema.com (ітіл.) . Процитовано 26.9.2016.
  2. Нагороди та номінації Еліо Петрі на сайті IMDb(англ.)

Посилання