Перейти до вмісту

Еліо Петрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еліо Петрі
італ. Elio Petri
Ім'я при народженніЕракліо Петрі
(італ. Eraclio Petri)
Дата народження29 січня 1929(1929-01-29)
Місце народженняРим, Лаціо, Італія Італія
Дата смерті10 листопада 1982(1982-11-10) (53 роки)
Місце смерті
Рим Італія Італія
ПохованняКампо Верано Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоІталія Італія
Професіякінорежисер, сценарист
Роки активності1949-1979
IMDbID 0677880 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди та премії
Золота пальмова гілка (Канни, 1971)
eliopetri.net
Еліо Петрі у Вікісховищі

Е́ліо Пе́трі (італ. Elio Petri; справжнє ім'я Ера́кліо Пе́трі (італ. Eraclio Petri) нар. 29 січня 1929, Рим, Італія — пом. 10 листопада 1982, Рим) — італійський кінорежисер, сценарист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Еліо Петрі народився в Римі (Італія) 29 січня 1929 року. Навчався в школі священиків San Giuseppe di Merode, звідки був виключений за політичні переконання, після чого вступив до молодіжної організації Італійської комуністичної партії[1]. Вийшов з партії у 1956 році після Угорської революції.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Творчу кар'єру Еліо Петрі починав як сценарист і кінокритик. З 1951 року працював помічником режисера у Джузеппе Де Сантіса, допомагав йому в написанні сценарію стрічки «Рим об 11-й» (1952). Як режисер дебютував у 1959-му документальним фільмом «Сім селян». Перший ігровий фільм — «Вбивця», — поставив у 1961 році. Ранні фільми Петрі були на соціальні теми.

Фільм «Кожному своє» (1967) про сицилійську мафію став початком нового етапу у творчості Петрі, він почав знімати кіно на політичні теми: «Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами» (1969), «Робітничий клас іде в рай» (1972, Золота пальмова гілка 24-го Каннського кінофестивалю), «Власність більше не крадіжка» (1973), «Тодо модо» (1976) та ін.

Еліо Петрі помер від раку 10 листопада 1982 року у віці 53 років.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Режисер і сценарист

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1952Рим об 11 годиніRoma ore 11 Так
1953Дайте чоловіка Анні ДзакеоUn marito per Anna Zaccheo Так
1954Заборонена жінкаDonne proibite Так
1954Дні любовіGiorni d'amore Так
1955Коли сонцеQuando tramonta il sole Так
1957Люди і вовкиUomini e lupi Так
1957к/мСім фермерівI sette contadini Так
1958Шматочок небаUn ettaro di cielo Так
1958Дорога завдовжки в рікCesta duga godinu dana Так
1959Потяг поза розкладомVlak bez voznog reda Так
1959Ночі плюшевих хлопчиківLe notti dei Teddy Boys Так
1959Південний вітерVento del Sud Так
1960Службовець L'impiegato Так
1960Танк 8 вересняIl carro armato dell'8 settembre Так
1960ГорбаньIl gobbo Так
1960Холостяцька квартиркаLa garçonnière Так
1961ВбивцяL'assassino ТакТак
1962Відлік днівI giorni contati ТакТак
1963Учитель з ВіджеваноIl maestro di Vigevano ТакТак
1963ЧудовиськаI mostriТак
1964Вища невірністьAlta infedeltà ТакТак
1964Голий для життяNudi per vivere Так
1965Десята жертваLa decima vittima ТакТак
1967Кожному своєA ciascuno il suo ТакТак
1968Тиха місцинка за містомUn tranquillo posto di campagna ТакТак
1970Слідство у справі громадянина поза всякими підозрамиIndagine su un cittadino al di sopra di ogni sospetto ТакТак
1971Робітничий клас іде в райLa classe operaia va in paradiso ТакТак
1973Власність більше не крадіжкаLa proprietà non è più un furto ТакТак
1976Тодо модоTodo modo ТакТак
1978т/сБрудні рукиLe mani sporche ТакТак
1979Хороші новиниBuone notizie ТакТак

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Еліо Петрі[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1961 Золотий ведмідь Вбивця Номінація
1969 Тиха місцинка за містом Номінація
1973 Власність більше не крадіжка Номінація
Кінофестиваль в Мар-дель-Плата
1962 Найкращий фільм Відлік днів Перемога
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1962 «Срібна стрічка» за найкращий сценарій Вбивця (разом з Тоніно Гуеррою) Номінація
1963 «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Відлік днів Перемога
1968 «Срібна стрічка» за найкращий сценарій Кожному своє Перемога
«Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу Перемога
1971 Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Перемога
«Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Перемога
1972 «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу Робітничий клас іде в рай Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1967 Золота пальмова гілка Кожному своє Номінація
Найкращий сценарій Перемога
1970 Золота пальмова гілка Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Номінація
Гран-прі журі Перемога
Приз ФІПРЕССІ Номінація
1972 Золота пальмова гілка Робітничий клас іде в рай (разом з фільмом Справа Маттеї) Перемога
Спільнота кінокритиків Нью-Йорка
1970 Найкращий сценарій Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) 2-е місце
Премія «Золотий глобус»
1970 Найкращий фільм Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Перемога
Премія Едгара Алана По
1971 Найкращий художній фільм Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Номінація
Премія Американської кіноакадемії
1972 Найкращий сценарій або сюжет на основі фактичного матеріалу або матеріалу, не опублікованого або не реалізованого раніше Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Fabio Benincasa. Elio Petri – Biografia. ecodelcinema.com (ітіл.) . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26.9.2016.
  2. ↑ Нагороди та номінації Еліо Петрі на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еліо_Петрі&oldid=47207256